Рішення

від 07.12.2016 по справі 921/627/16-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2016 р.Справа № 921/627/16-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація" вул. Сагайдачного, 2, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація" вул. Тролейбусна, 3, м. Тернопіль, 46400

про зобов'язання вчинити дії.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, наказ, №1а-ОС, від 30.05.2014р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Товариство з додатковою відповідальністю "Агробудмеханцізація" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мала Механізація" про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що господарським товариством не вчинено жодних дій щодо виконання судових рішень, зокрема, не вжито заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів щодо скасування реєстрації змін до статуту ТОВ "Мала механізація", які були внесені на підставі рішень, прийнятих загальними зборами учасників ТОВ "Мала механізація" 26.11.2013 р. та 22.09.2015 р. З огляду на це просить суд зобов'язати відповідача ці дії вчинити.

Згідно із наданим відзивом та поясненнями у судовому засіданні повноважного представника, господарюючий суб'єкт позовні вимоги заперечує, вважає їх необґрунтованими та протиправними.

07.12.2016 року відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин цього не повідомив, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

За таких обставин розгляд справи здійснюється відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Учасникам спору належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах та формулярах судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасника спору, судом встановлено наступне.

Рішеннями господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 року по справі 921/1121/15-г/14 та від 16.06.2014 року по справі 921/85/14-г/9 визнані недійсними:

- рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація", які оформлені протоколом №18 від 22.11.2015р.;

- рішення загальних зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація" від 26 листопада 2013 р. прийнятті з питань 2, 3, 4 порядку денного та оформлені протоколом № 15 від 26 листопада 2013 року.

Вищезазначені рішення суду першої інстанції залишені без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду та постановами Вищого господарського суду України.

Крім того, рішеннями господарського суду від 28.01.2015р. по справі №921/1384/14-г/14 та від 23.05.2016 р. по справі №921/209/16-г/18 визнано недійсними:

- зміни до статуту ТОВ "Мала механізація", які затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Мала механізація" від 26.11.2013р., що оформлені протоколом №15, в частині викладення у новій редакції п.4.3. статуту ТОВ "Мала механізація";

- зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація", затверджені рішенням загальних зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація" від 22 вересня 2015 року, що оформлені протоколом № 18 від 22 вересня 2015 року.

Перелічені судові рішення, в тому числі і за наслідками апеляційного оскарження (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. у справі №921/209/16-г/18) у встановленому законом порядку набрали законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 89 Цивільного кодексу України, зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

При цьому, ТДВ "Агробудмеханізація" стверджує, що після набрання законної сили судовими рішеннями, відповідачем не здійснено жодних передбачених нормативно - правовими актами дій, щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо скасування реєстраційних змін до статуту ТОВ "Мала механізація".

Наведені обставини, на думку позивача, порушують його корпоративні права та є підставою для звернення із відповідним позовом до господарського суду, оскільки в реєстрі відсутня інформація про те, що ТДВ "Агробудмеханізація" є засновником ТОВ "Мала механізація" та розмір його частки у статутному капіталі останнього.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до статті 1 ГПК України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом п.4 ст. 12 даного нормативно-правового акту передбачено, що господарським судам підвідомчі, поряд з іншими і справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов’язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно приписів ст.167 ГК України під корпоративними відносинами розуміються відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У свою чергу, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як слідує із позовних матеріалів, сторонами у даній справі є дві юридичні особи - товариство з обмеженою відповідальністю та його учасник - товариство із додатковою відповідальністю, спір стосується реалізації позивачем своїх правомочностей як носія корпоративних прав.

З огляду на наведене, враховуючи предмет позовних вимог та суб'єктний склад учасників, даний спір є таким, що випливає із корпоративних правовідносин, а отже вирішується із врахуванням законодавчих приписів, які дані відносини регулюють.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон про реєстрацію) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, які серед іншого включають відомості щодо переліку засновників (учасників) юридичної особи, зокрема найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа.

За статтею 10 даного нормативно - правового акту, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього , третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні . Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно до імперативних вказівок, що викладені у ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Мала механізація", що оформлені протоколом № 15 від 26.11.2013р. позивачу як правонаступнику ВАТ "Агробудмеханізація" відмовлено у прийнятті до складу учасників (засновників) відповідача та перерозподілено його частку між іншими учасниками. З даного приводу господарським товариством прийняті відповідні зміни до Статуту.

За наслідками проведених 22.09.2015 р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація", було вирішено прийняти до складу учасників господарського товариства нових осіб та, як наслідок, перерозподілити частки у статутному капіталі відповідача та внести відповідні змін до Статуту.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 15.11.2016 р. вбачається, що на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ "Мала механізація" була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу.

Зокрема, за №16461050006005449 від 03.12.2013 року та за №16461050013005449 від 29.09.2015 року державним реєстратором було проведено державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи: інші зміни; зміна складу або інформації про засновників (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться в матеріалах справи).

Водночас, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій як перелічені вище індивідуальні акти, що прийняті загальними зборами учасників господарського товариства так і всі зміни до Статуту відповідача, що із них випливали, визнані недійсними.

При цьому судами констатовано, що частка ВАТ "Агробудмеханізація" у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ "Мала механізація" перейшла до його правонаступника - ТДВ "Агробудмеханізація", а отже останній набув і право на участь у даному товаристві.

За змістом ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У постанові від 13.06.2007 р. №8 "Про незалежність судової влади" Пленум Верховного Суду України зазначив, що судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному та касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Позивач звернувся до відповідача із заявою №40 від 16.09.2016 р. з вимогою вчинити всі передбаченні чинним законодавством дії щодо скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "Мала механізація", що були визнані недійсними в судовому порядку.

Однак, господарське товариство не надало ТДВ жодної письмової відповіді на неї.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом спору у даній справі є зобов'язання вчинити дії для скасування реєстраційних змін до статуту, внесених до державного реєстру на підставі рішень, що стосуються саме зміни складу учасників товариства та перерозподілу їхніх часток у статутному капіталі.

Статтею 7 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Відповідно до п.2. ч.1 ст. 25 Закону про реєстрацію, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

При цьому законодавцем визначено певні процедури та осіб, які вправі ініціювати проведення даних реєстраційних дій. До числа останніх пунктом 8 статті 1 Закону про реєстрацію віднесено уповноваженого представника юридичної особи щодо якої вчиняються реєстраційні дії.

Однак, відповідачем вимоги, передбачені нормами законодавчих актів, що регламентують спірні правовідносини, щодо вчинення відповідних дій, не виконані. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт звернення відповідача до державного реєстратора з належними документами щодо скасування державної реєстрації змін до статуту на виконання судових рішень, які набрали законної сили.

А тому, на переконання суду, дії товариства з обмеженою відповідальністю є такими, що порушують принцип обов'язковості виконання судових рішень, встановлений як нормами українського, так і міжнародного законодавства.

Пунктом 2.6. Постанови Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних спорів" 4 від 25.02.2016 р. обумовлено, що якщо товариство після прийняття рішення про внесення змін до установчих документів (зміна складу учасників) не повідомило орган, що здійснив реєстрацію, для внесення необхідних змін до Єдиного державного реєстру, новий учасник має право звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства".

Оскільки, позивач неодноразово звертався до суду на захист своїх інтересів, про що свідчать прийняті судами рішення та встановлення факту їх невиконання відповідачем, а тому слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права відповідає ст.16 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо подібних правовідносин викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2016 р. по справі №916/4619/15 (копія у справі).

З викладеного вище суд констатує, що позивач, як учасник господарського товариства наділений всіма правомочностями, які із цього випливають, а відтак вправі звертатись за судовим захистом у разі порушень його корпоративних прав, у встановленому процесуальним законодавством порядку.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії щодо скасування державної реєстрації змін до Статуту, внесених до державного реєстру на підставі рішень, прийняти Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація" 26.11.2013 року та змін, що були внесені на підставі рішень, прийнятих 22.09.2015 року підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, доведені належними та допустимими доказами та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.

У відповідності до ст.ст. 44,49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір відшкодовується останньому за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 32-34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мала механізація" (вул. Тролейбусна, 3, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 31130744) вчинити дії щодо скасування державної реєстрації змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація", внесених до державного реєстру на підставі рішень, прийнятих Загальними зборами учасників ТОВ "Мала механізація", що оформлені протоколами від 26.11.2013 року та від 22.09.2015 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мала механізація" (вул. Тролейбусна, 3, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 31130744) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація" (вул. Сагайдачного, 2, с.Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707, код ЄДРПОУ 01353723) - 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 16.12.2016р.

Суддя О.В. Руденко