Рішення

від 19.12.2016 по справі 923/1120/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2016 року Справа № 923/1120/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторським та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амазонка", м. Херсон

про стягнення 116000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 31.12.2015.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 29.10.2016.

Приватна організація "Організація колективного управління авторським та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" (позивач) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амазонка" (відповідач) про стягнення 116000 грн за незаконне використання творів: "Personal Jesus", "Enjoy the silence", "Wrong", "Heaven", "Free love", "It's no good", "Master and Servant", "Only when I lose myself" (виконавець - Depeche Mode).

В підтвердження факту використання вказаного музичного твору позивачем наведено Акт № 19/12/2015 від 17.12.2015, який складений представником ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" ОСОБА_3

За твердженнями позивача йому належать авторські права на використання музичного твору "Personal Jesus", "Enjoy the silence", "Wrong", "Heaven", "Free love", "It's no good", "Master and Servant", "Only when I lose myself" (виконавець - Depeche Mode) за ліцензійним договором № НЛВ-138/15 від 31.12.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" та Обществом с ограниченной ответственностью «Национальное музыкальное издательство» (РФ, Москва), а також договором № АУ003К від 01.01.2014 про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 між позивачем та ТОВ "УМИГ Мьюзік".

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на наступні обставини:

1) позивач не підтвердив наявність у нього майнових прав на музичні твори "Personal Jesus", "Enjoy the silence", "Wrong", "Heaven", "Free love", "It's no good", "Master and Servant", "Only when I lose myself";

2) свідоцтво про облік організації колективного управління №18/2011 від 24 січня 2011 року, є нечинним, оскільки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 346 від 28.03.2011 Державний департамент інтелектуальної власності було ліквідовано та зазначене Свідоцтво втратило свою чинність. Станом на сьогодні єдиним органом в галузі захисту авторських та суміжних прав є Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав»

3) позивачем не доведено відповідними доказами отримання дозволу на звернення до суду за захистом прав. З боку Ліцензіара договір підписано нібито повноваженим представником ОСОБА_4. Довіреність на вказаного «представника» у позивача та в матеріалах справи відсутня. В п. 7.1.1. зазначеного договору зазначається що: «Лицензиар является единственным правообладателем Объектов», тобто виключні майнові права на зазначені музичні твори належать Ліцензіару за виключною ліцензією. Ліцензіар передає іншій особі виключне право на використання певного об'єкта інтелектуальної власності, а сам не має права на використання такого об'єкта і на надання дозволу на його використання іншій особі. Таким дозволом є ліцензійний договір, в якому визначаються всі умови передачі прав на об'єкт інтелектуальної власності, визначаються права, які передаються. За главою 36 ЦК України майнові права на використання певного об'єкта інтелектуальної власності перелаються виключно за окремим ліцензійним договором, а ніяк не за оптовим Каталогом музичних творів.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях 3 вересня, 10 листопада та 13,19 грудня 2016 року.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УМИГ Мьюзік" та Обществом с ограниченной ответственностью «Национальное музыкальное издательство» (РФ, Москва) укладено ліцензійним договором № НЛВ-138/15 від 31.12.2014, за умовами якого ТОВ "УМИГ Мьюзік" надано право на використання музичних творів з відповідного Каталогу, а саме серед іншого публічно виконувати твори.

Згідно витягу із Каталогу творів, який є невід'ємною частиною ліцензійного договору, що Общество с ограниченной ответственностью «Национальное музыкальное издательство» передало Товариству з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік Україна" відповідно до умов вказаного ліцензійного договору право на використання серед іншого музичних творів "Personal Jesus", "Enjoy the silence", "Wrong", "Heaven", "Free love", "It's no good", "Master and Servant", "Only when I lose myself" (виконавець - Depeche Mode).

За змістом пунктів 1.21 договору його укладено до 31.12.2016.

Поряд з цим, з матеріалів справи слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік Україна" та Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" 01.01.2014 укладено договір АУ003К про управління майновими авторськими правами, за умовами якого позивач передав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, що належать або протягом дії договору будуть належати позивачу, а саме дозволяти або забороняти від імені його імені використання об’єктів авторського права третіми особами. За умовами пункту 11.1. договору він укладений до 31.12.2014. Дія цього договору продовжувалась додатковим угодами. Зокрема, Додатковою угодою №3 до нього від 22.12.2015 дія договору продовжена до 31.12.2016.

17 грудня 2015 року представником ПО ОКУАСП ОСОБА_1 була проведена фіксація фактів використання музичних творів у кафе "Тролль" (адреса - м. Херсон, вул. І.Кулика, 139/4), в якому господарську діяльність здійснює ТОВ «АМАЗОНКА». Фіксація була проведена як шляхом складання відповідного акту фіксації, так і проведенням відеозапису використання відповідачем музичних творів.

За результатами проведених представником ПО ОКУАСП дій була проведена перевірка на предмет наявності прав на використані відповідача музичних творів у правовласників, правами яких управляє ПО ОКУАСП. Внаслідок зазначеної перевірки було виявлено, що майнові авторські права на музичні твори: "Personal Jesus", "Enjoy the silence", "Wrong", "Heaven", "Free love", "It's no good", "Master and Servant", "Only when I lose myself" (виконавець - Depeche Mode).

Майнові авторські права на використання музичного твору шляхом публічного виконання належать (і належали під час проведення фіксації) ТОВ «УМИГ МЬЮЗІК». Зазначене підтверджується наявністю у ТОВ «УМИГ МЬЮЗІК» Ліцензійного договору №НЛВ-138/15 з «Национальное музыкальное издательство» від 31.12.2014 та виписки з Каталогу музичних творів до нього.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного вище договору позивачу надане право на публічне виконання творів, в тому числі тих, стосовно яких поданий цей позов. Територія - територія України згідно з п. 1.20 договору. Отже ПО ОКУАСП виявлено порушення майнових авторських прав ТОВ «УМИГ МЬЮЗІК», що стало підставою звернення з позовом до суду.

Зважаючи на цей факт, позивачем нараховано компенсацію за завдані збитки в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а саме 14500 грн. за виконання одного твору, відповідно за виконання 8 творів, зазначена сума становить 116 000 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що до майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом; публічним виконанням є подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом).

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використання твору без дозволу суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Згідно з приписами статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 48 Закону, повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

У відповідності до приписів пункту В«гВ» частини першої статті 49 Закону організація колективного управління повинна виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень таку функцію як звернення до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" організація колективного управління, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, позовні вимоги позивача, від імені якого виступає Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", підлягають задоволенню.

При цьому заперечення відповідача щодо не підтвердження позивачем наявності у нього авторських прав на музичні твори "Personal Jesus", "Enjoy the silence", "Wrong", "Heaven", "Free love", "It's no good", "Master and Servant", "Only when I lose myself" (виконавець - Depeche Mode) та не доведення відповідними доказами отримання дозволу на звернення до суду за захистом прав від імені Общества с ограниченной ответственностью «Национальное музыкальное издательство» (РФ, Москва) до уваги судом не приймаються, оскільки вони спростовані вказаними вище обставинами та положеннями правових норм.

Також суд встановив, що компетенція позивача в даному спорі підтверджується:

- Свідоцтвом про облік організації колективного управління №18/2011 від 24 січня 2011 року,

- Статутом ПО ОКУАСП,

- Договором про управління майновими правами №АУ003К від « 01» січня 2014 року між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» та ТОВ «УМИГ МЬЮЗИІК», Додаткової угоди №2 та Додаткової угоди № 3 до цього Договору,

- Декларацією Музичних творів №26 від 01.12.2015.

Доводи відповідача, що ліцензійний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, суд до уваги не приймає, оскільки при розгляді даної справи суд не виходить за межі позовних вимог та не надає правову оцінку законності зазначеного договору. Відповідач не надав доказів визнання зазначеного договору недійсним у судовому порядку.

Судом встановлено, що Дозвіл (право) на використання зазначених вище творів відповідач у позивача не отримував. Отже відповідач здійснив бездоговірне використання музичних творів у комерційних цілях (для супроводження своєї господарської діяльності).

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1740 грн на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амазонка" (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39350672) на поточний рахунок Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» код ЄДРПОУ 37396151, п/р 260010052453 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «УМИГ МЬЮЗІК»:

- один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору "Personal Jesus" (виконавець - Depeche Mode), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14 500 гривень;

- один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору "Enjoy the silence" (виконавець - Depeche Mode), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14 500 гривень;

- один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору "Wrong" (виконавець - Depeche Mode), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14 500 гривень;

- один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору "Heaven" (виконавець - Depeche Mode), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14 500 гривень;

- один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору "Free love" (виконавець - Depeche Mode), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14 500 гривень;

- один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору "It's no good" (виконавець - Depeche Mode), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14 500 гривень;

- один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору "Master and Servant" (виконавець - Depeche Mode), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14 500 гривень;

- один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору "Only when I lose myself" (виконавець - Depeche Mode), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14 500 гривень;

- 1740 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2016

Суддя Л.М. Немченко