Рішення

від 22.12.2016 по справі 925/1534/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа № 925/1534/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Росан», м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 19, оф. 1111

до публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод», Черкаська область, м. Сміла, вул. Коробейника, буд. 1

про стягнення 42 501,81 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

Позивач ТОВ «ТВК Росан» звернувся з позовом у господарський суд Черкаської області та просить стягнути з відповідача публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» заборгованість за договором поставки №57-155/11 від 15.11.2013р.:

- 20378,01 грн. основного боргу;

- 20422,10 грн. пені,

- 1701,70 грн. - 3% річних, та судові витрати.

У судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав повністю та просить позов задовольнити.

Представник відповідача вимоги заперечив та вважає, що провадження належить припинити, оскільки відсутній предмет спору - основний борг 20378,01 грн. сплачено 12.12.2016р. платіжним дорученням №7787. Вимоги по пені заперечує з мотивів пропуску строку позовної давності. Вимоги по стягненню 3% річних заперечив з мотивів недотримання позивачем претензійної роботи, що передбачено договором. Подано відзив на позов.

Інших документів, доказів, матеріалів не надано.

На запитання головуючого присутні учасники заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

15.11.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Росан» (Постачальником - позивач по справі), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, та публічним акціонерним товариством «НВО Смілянський електромеханічний завод» (Покупцем - відповідач по справі), в особі голови правління ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, було укладено договір поставки від №57-155/11 (далі - Договір, а.с. 11-14), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується у відповідності до умов цього договору прийняти товар і оплатити його (п. 1.1 Договору) згідно Специфікації (а.с. 15).

Відповідно до п. 8.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р.

Відповідно до п. 1.2 Договору орієнтовна сума договору складає 1000000 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно рахунку-фактури №РС-0000413 від 12.11.2013р., виставленого Постачальником Покупцеві назва товару - лічильник кількості обертів KMG-2H в кількості 8 шт., за ціною 8057,92 грн. (без ПДВ), а всього 77356,03 грн. (з ПДВ) (а.с. 18).

Згідно видаткової накладної №РН-0000015 від 04.02.2014р. покупець отримав товар (а.с. 17), що підтверджено і довіреністю з реквізитами відповідача від 30 січня 2014р. (а.с. 16).

Відповідно до п. 2.1 Договору оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування 50% передоплати Постачальнику протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату, решта 50% протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Спору в частині кількості та якості переданого товару немає.

Саме неповний та невчасний розрахунок став причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу, санкцій та 3% річних.

Сума основного боргу погашена відповідачем 12.12.2016р., після звернення позивача до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку виробництва та послуг.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

За правовою природою договір поставки від 15.11.2013р. №57-155/11 є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки від 15.11.2013р. №57-155/11 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Відносини купівлі-продажу урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк та порядок розрахунків за товар, який визначений п. 2.1 Договору - Покупець здійснює повну оплату за поставлену продукцію в строки не більше 15 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору Позивачем було отримано попередню оплату за замовлений Відповідачем товар.

Проте, Відповідач свої зобов'язання в частині повної оплати товару обумовленого асортименту належним чином не виконав - оплатив лише 12.12.2016р. - після порушення провадження у справі.

Позивач підтвердив проведення оплати.

Таким чином відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу і провадження в цій частині належить припинити по п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.5 Договору у випадку прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми партії товару за кожен день прострочення.

На підставі наявного прострочення розрахунку Позивачем нараховано Відповідачу 20422,10 грн. пені за період з 13.08.2013р. по 02.12.2016р.

Відповідачем заявлено про застосування скороченого строку позовної давності в 6 місяців при стягненні неустойки - п. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач не навів поважності причин пропуску строку давності та не наполягав на захисті права. суд відмовляє в стягненні пені з мотивів пропуску строку позовної давності позивачем. В цій частині позову належить відмовити.

Позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України вимагає стягнути з відповідача 3% річних за користування коштами за весь період прострочення - з 20.02.2014р. по 02.12.2016р. -1701,70 грн.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно. Стягненню підлягає 1701,70 грн. 3% річних за період з 20.02.2014р. по 02.12.2016р. на користь Позивача. Доводи позивача не спростовані відповідачем в належний спосіб.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно неотримання претензій позивача, оскільки направлення претензії не є обов'язковим перед зверненням до суду відповідно до приписів ГПК України. Відповідач також не враховує, що він зобов'язаний був розрахуватися з постачальником самостійно протягом 15 календарних днів з моменту отримання майна - п. 2.1 договору. Дійсність договору та наявність зобов'язання відповідачем не заперечені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору в частині стягнення 3% річних, чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 1 378 грн. судового збору.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 80 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод», Черкаська область, м. Сміла, вул. Коробейника, буд. 1, код ЄДРПОУ 30147563, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Росан», м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 19, оф. 1111, код ЄДРПОУ 36516721, номер рахунку в банку невідомий

1701,70 грн. - 3% річних та 1378 грн. судового збору.

Провадження в частині стягнення 20378,01 грн. боргу припинити за відсутністю предмету спору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 22.12.2016р.

Суддя Г.М. Скиба