Постанова

від 15.12.2016 по справі 523/20820/14-к

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_19, суддів: при секретарях:ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_22,- ОСОБА_21 і ОСОБА_20, за участю адвокатів ОСОБА_31 і ОСОБА_30, прокурорів Генеральної прокуратури України ОСОБА_29 і ОСОБА_28,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявами адвокатів ОСОБА_31 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року та ОСОБА_30 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2015 року щодо ОСОБА_14,

у с т а н о в и л а:

вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 14 січня 2015 року ОСОБА_14 на підставі угоди зі старшим прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Головного управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Генеральної прокуратури України засуджено за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням положень частин другої та четвертої статті 53 КК, частини першої статті 69 КК до штрафу у розмірі 2250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 38250 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн, з розстрочкою його виплати, щомісячно, 12-ма рівними платежами у розмірі 3187,5 грн кожний.

ОСОБА_14 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Упродовж липня-серпня 2012 року невстановлені слідством особи за попередньою змовою з метою ухилення від сплати податків і розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах під видом відшкодування податку на додану вартість, конвертації безготівкових коштів у готівку, діючи умисно, організували створення і придбання ряду фіктивних підприємств, залучаючи для цієї мети малозабезпечених громадян, а також осіб із свого оточення, які, перебуваючи в матеріальній або іншій залежності від вищевказаних невстановлених осіб, за грошову винагороду або іншу зацікавленість давали свою згоду на реєстрацію (придбання) фіктивних підприємств, при цьому не маючи наміру здійснювати їх фінансово-господарську діяльність.

Прагнучи приховати свою незаконну діяльність, невстановлені особи зареєстрували у Печерській районній у м. Києві державній адміністрації за реєстраційним номером 10701020000046794, юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-Консалт» (код 38290691). Засновником та керівником цього товариства за винагороду виступив ОСОБА_15 У подальшому для своєї протиправної діяльності невстановлені особи вирішили залучити ОСОБА_14

У липні 2012 року ОСОБА_14 познайомився з невстановленими особами, які шляхом уговорів та підкупу - за грошову винагороду в розмірі 750 грн. запропонували йому стати директором ТОВ «Прайм-Консалт», тобто оформити придбання вказаного підприємства, без фактичного здійснення останнім фінансово - господарської діяльності.

ОСОБА_14, усвідомлюючи протиправність своїх дій, а саме, що дане підприємство набувається для прикриття незаконної діяльності інших юридичних і фізичних осіб, допускаючи, що в результаті діяльності цього фіктивного підприємства може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам, діючи умисно, переслідуючи свої корисні цілі, не маючи наміру здійснювати фінансово - господарську діяльність підприємства і керувати ним, на пропозицію невстановлених слідством осіб погодився.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_14 у співучасті з невстановленими особами у серпні 2012 року, перебуваючи у м. Одесі, по вул. Затонського (точна адреса не встановлена) вчинив дії, направлені на придбання ТОВ «Прайм-Консалт», а саме підписав ряд наперед підготовлених останніми документів, зокрема наказ №2 від 15 серпня 2012 року про призначення себе директором ТОВ «Прайм-Консалт».

Таким чином ОСОБА_14, не маючи наміру здійснювати заявлену в статуті фінансово-господарську діяльність указаного підприємства, був юридично оформлений директором ТОВ «Прайм-Консалт».

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на придбання фіктивного підприємства, ОСОБА_14 за вказівкою невстановлених осіб відкрив 29 серпня 2012 року у ПАТ «Фінростбанк» у м. Одесі розрахунковий рахунок №26007003000434, надавши для цього завірені своїм підписом копії установчих документів ТОВ «Прайм-Консалт», та підписав з банком договір на обслуговування банківського рахунку та додатки до нього. Тоді ж на вимогу останніх підписав незаповнені грошові чеки у чековій книжці на видачу готівки.

Надалі ОСОБА_14, приблизно в серпні 2012 року, достовірно знаючи про те, що здійснювати заявлену в статуті ТОВ «Прайм-Консалт» фінансово - господарську діяльність і працювати (фактично виконувати обов'язки) на посаді директора товариства не буде, згідно попередньої домовленості з невстановленими слідством особами, передав їм статутні та реєстраційні документи ТОВ «Прайм-Консалт».

За здійснення вищевказаних неправомірних дій, пов'язаних з придбанням суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Прайм-Консалт» з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_14 приблизно в серпні-вересні 2012 року, перебуваючи в м. Одеса, по вул. Затонського (точна адреса не встановлена) отримав від раніше вказаних невстановлених осіб обіцяну грошову винагороду - 750 гривень.

З моменту підписання документів про призначення себе на посаду директора ОСОБА_14 фактично у діяльності товариства участі не брав, розрахунковим рахунком товариства не користувався, а також не залучав з цією метою будь-яких фізичних осіб.

Не повідомляючи ОСОБА_14 про свої злочинні плани, невстановлені особи під прикриттям ТОВ «Прайм-Консалт», отримуючи прибуток від господарської діяльності, умисно ухилялись від сплати податків в бюджет, здійснювали безтоварні операції та конвертували безготівкові кошти у готівку.

Так, протягом вересня-грудня 2012 року та січня-квітня 2013 року, невстановлені особи, від імені придбаного ОСОБА_14 ТОВ «Прайм-Консалт», директором якого він був оформлений, здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зокрема, безпідставно сформували податкові зобов'язання по відсутнім податковим накладним на суму 13342240 грн. та податковий кредит на суму 13329973 грн.

Крім того, на початку березня 2013 року Генеральною прокуратурою України за вказівкою Генерального прокурора України ОСОБА_16 укладено угоду про виконання будівельних робіт з підприємством ТОВ «Телсі» в особі ОСОБА_17, яке було придбане останнім для прикриття незаконної діяльності інших юридичних і фізичних осіб, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства і керувати ним. Підпис ОСОБА_17 у договорі підроблено невстановленою слідством особою.

Надалі, нібито на виконання вказаної угоди, на відкритий ОСОБА_17 розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ТОВ «Телсі» у філії ПАТ «КБ «Надра» Одеського регіонального управління протягом червня 2013 року від Генеральної прокуратури України надійшли кошти на загальну суму 25339670 грн. У подальшому невстановлені слідством особи, діючи від імені ОСОБА_17, безпідставно перерахували їх у червні 2013 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Прайм-Консалт» НОМЕР_2, відкритий ОСОБА_14 в ПАТ «Фінростбанк» м. Одеси, начебто в якості оплати за товарно-матеріальні цінності.

Після цього, невстановлені слідством особи, використовуючи документи придбаного ОСОБА_14 ТОВ «Прайм-Консалт», а також раніше підписані останнім незаповнені грошові чеки на видачу готівки, 21 червня 2013 року та 09 серпня 2013 року, на підставі грошових чеків ЛЄ2315276 та ЛЄ2315277 конвертували безготівкові кошти, безпідставно перераховані за вищевказаних обставин Генеральною прокуратурою України на користь ТОВ «Телсі» та, відповідно, ТОВ «Телсі» на користь ТОВ «Прайм-Консалт», і обернули готівку на користь третіх осіб на суму 25301718 грн (двадцять п'ять мільйонів триста одна тисяча сімсот вісімнадцять гривень), що в тисячу і більше раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є великою матеріальною шкодою, заподіяною державі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2015 року апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_31 та ОСОБА_30 в інтересах підозрюваного ОСОБА_16, на вказаний вирок повернуто заявникам з огляду на те, що вони подані особами, які не мають права подавати апеляційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_30 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_31 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2015 року.

У заяві про перегляд справи Верховним Судом України адвокати просять судові рішення скасувати з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Адвокати ОСОБА_31 та ОСОБА_30 порушують питання про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня та 22 червня 2015 року щодо ОСОБА_14 у зв'язку невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року у справі №5-347кс15. Стверджують, що при ухваленні рішення про відмову у відкритті касаційного провадження за поданими ними касаційними скаргами касаційним судом не було прийнято до уваги те, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), за умови, що судове рішення стосується їх права, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 КПК. Вважають, що вирок Суворівського районного суду м. Одеси від 14 січня 2015 року щодо ОСОБА_18 стосується інтересів ОСОБА_16, оскільки у мотивувальній частині цього вироку зазначено про укладання угоди на виконання будівельних робіт з підприємством ТОВ «Телсі» за вказівкою Генерального прокурора України ОСОБА_16, а тому вони, як захисники, мали право оскаржити цей вирок до вищих судових інстанцій.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд) заслухала суддю-доповідача, пояснення адвокатів ОСОБА_31 та ОСОБА_30, які просили задовольнити їх заяви, пояснення прокурора ОСОБА_29 проти задоволення заяв, прокурора ОСОБА_28, яка вважала, що заяви підлягають частковому задоволенню, просила виключити з судових рішень слова «Генерального прокурора України ОСОБА_16.» і замінити їх словами «особи, щодо якої матеріали кримінальної справи виділено в окреме провадження», дослідила матеріали кримінального провадження і матеріали, додані до заяв, обговорила доводи, викладені у заявах, й дійшла висновку про нижчезазначене.

1. Провадження у справі щодо ОСОБА_14 відкрито за заявами адвокатів ОСОБА_31 та ОСОБА_30 про перегляд Судом ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року та 22 червня 2015 року відповідно з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 КПК.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Судом, що набрали законної сили, є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду.

Перегляд Судом судових рішень із зазначеної підстави є встановлення відповідності/невідповідності висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду, із висновком про застосування цих же норм в оспорюваному рішенні суду касаційної інстанції.

2. Касаційний суд, рішення якого заявники оспорюють, відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами адвокатів ОСОБА_31 і ОСОБА_30, послався на норми, які містяться у пункті 2 частини другої статті 428, пункті 2 частини третьої статті 399 і частині четвертій статті 394 КПК, та дійшов висновку, що рішення апеляційного суду про повернення апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_31 і ОСОБА_30 в інтересах ОСОБА_16 є обґрунтованим, оскільки ці адвокати не є учасниками процесу у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_14, вирок не стосується інтересів ОСОБА_16, а отже вони не мали права подавати апеляційні скарги.

4. Постанова Суду від 3 березня 2016 року у справі №5-347кс15 містить правовий висновок про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 КПК. Відтак при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

У справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали касаційного суду з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК, Суд установив, що суд першої інстанції, констатуючи у вироку щодо ОСОБА_3 його винуватість у вчиненні, крім іншого, пособництва шляхом усунення перешкод у постановленні суддею (ОСОБА_2), щодо якого матеріали виділено в окреме провадження, завідомо неправосудної ухвали про звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі у зв'язку з хворобою, що спричинило тяжкі наслідки, фактично зробив висновок про те, що суддею постановлено завідомо неправосудне судове рішення. Отже, стосовно розглядуваної справи Суд резюмував, що ОСОБА_2, хоча і не був визнаний учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_3, вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням.

Кримінальне провадження, в якому оспорюється рішення касаційного суду, попри те, що містить згадування прізвища підзахисного адвокатів ОСОБА_31 і ОСОБА_30, разом із тим воно стосується виключно обвинуваченого ОСОБА_14, який уклав угоду про визнання винуватості. Дослідження та оцінку правомірності дій інших осіб, які угоду про визнання винуватості не укладали, суд не здійснював, а отже не вирішував наперед питання про права, свободи чи інтереси підзахисного заявників і не створював преюдицію для нього.

5. Таким чином, зіставлення висновку в постанові Суду, у якому резюмується забезпечення права осіб на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, з урахуванням положень частини четвертої статті 394 КПК і частини другої статті 24 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, та висновку в оспорюваних рішеннях суду касаційної інстанції, в якому йдеться про неможливість оскарження адвокатами Калінніковим О.В. і Любим А.В. вироку стосовно ОСОБА_14, оскільки в даному кримінальному провадженні вони не є учасниками процесу, і вказаний вирок жодним чином не стосується інтересів ОСОБА_16, не свідчить про невідповідність судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2015 року та 23 червня 2015 року висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду від 3 березня 2016 року у справі №5-347кс15.

Ураховуючи, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяв ОСОБА_31 і ОСОБА_30 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 453, 454 і 456 Кримінального процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_31 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року та адвоката ОСОБА_30 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2015 року.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий ОСОБА_19

Судді:

ОСОБА_27 ОСОБА_24

ОСОБА_26 ОСОБА_23

ОСОБА_25 ОСОБА_22