Рішення

від 22.09.2016 по справі 172/610/16-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/610/16-ц

Провадження № 2/172/405/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2016 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Порох К.Г.

секретаря - Голубенко Т.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заліь суду селища Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Автомоторсгруп" (ТОВ "АМГ")

Про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоторсгруп", ТОВ "АМГ" про визнання договору недійсним та стягнення коштів, в обґрунтування зазначив, що в мережі Інтернет, на сайті OLX (SLANDO) він знайшов оголошення про продаж трактора МТЗ-82 за ціною 180 000 грн. у м. Запоріжжя. Зателефонувавши за контактними телефонами, він уточнив вартість вказаного трактора та домовився про зустріч з продавцем. В офісі працівники відповідача запевнили його про наявність та перебування у власності зазначеного трактора та підтвердили його ціну, пояснивши йому умови покупки та повідомили, що спочатку необхідно внести перший внесок в сумі 36 000грн. Узгодження ціни трактора відбулось до підписання договору. Погодившись із такими умовами, він здійснив оплату та повернувся до офісу компанії, де працівник надала йому для підписання договір № 505004 з додатками. При цьому вона пояснила, що договір можна не читати, оскільки йому роз'яснені усі умови. Довірившись словам представника компанії, він 14 квітня 2015 року підписав договір, відповідно до якого предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, а саме МТЗ 82 Беларус, який відповідач зобов"язався передати у користування у строк та на умовах договору.

У вказаний термін трактор йому не було передано в користування в порушення п.4.1.1 Договору.

На вимогу позивача виконати договір та передати йому в користування трактор, представник компанії пояснив, щ о необхідно доплатити ще 90 000гривень.

Вдома, уважно прочитавши договір, зрозумів, що його обманули: це був договір фінансового лізингу, а не договір купівлі-продажу і що він сплатив 36000 грн. як платіж вартості фінансування, що розуміється під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного Договору Лізингоодержувача Лізингодавцю при укладенні Договору, а не авансову вартість, як він вважав, і ця сума йому не буде повернута.

Позивач вважає умови укладеного договору несправедливими, оскільки порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, крім того, відповідач не має права надавати фінансові послуги та договір не був нотаріально посвідченим.

В зв'язку з чим, просив суд визнати договір недійсним та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» на свою користь сплачені за договором фінансового лізингу № 505004 від 15.04.2015 року кошти в розмірі 36000грн.00коп.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини підписання Договору та сплати коштів, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити , проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином відповідно до вимог ст.74ЦПК України за адресою їхнього місцезнаходження зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 14.квітня 2015 р. між сторонами було укладено договір № 505004, предметом якого є надання Клієнту (тобто позивачу) програм послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу МТЗ-82 Беларус, зазначеного в Додатку № 2 до даного Договору .

Пунктами 2.1 ст.2 та 3.1., 3.2. статті 3 даного договору зазначається, лізингодавець бере на себе зобов"язання придбати Предмет лізингу у власність (отримати право власності на Предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 3.3.-3.4ст.3 даного договору Лізингоодержувач зобов"язаний до отримання Предмету Лізингу, на умовах та у порядку передбаченим договором, сплатити передбачені даним Договором.(а.с.6-13).

Квитанцією №74 від 14.04.2015року підтверджується той факт, що позивач дійсно сплатив відповідачу 36 000 грн. ( призначення платежу - оплата вартості фінансування за договором № 505004 від 14.04.2015р.)(а.с.14).

За правилами ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.7 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі постанова Пленуму ВСУ) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Однієї з підстав визнання договору недійсним позивач посилався на те, що відповідач не має відповідної ліцензії на право надання фінансових послуг.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг , зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Правові основи ліцензування діяльності з надання фінансових послуг регулюється Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ".

У Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (ч.1 ст. 1пункти 7 і 8 ) зазначається - учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Відповідно до вимог вищезазначеного Закону та Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292 (далі - Положення), Держфінпослуг було утворено Державний реєстр фінансових установ.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державнерегулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється ів інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучення від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 р. № 3462 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 09 січня 2012 р.) внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п.11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону.

Станом на 02.04.2016 року ТОВ «Автомоторсгруп» до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що веде Нацкомфінпослуг, не вносилась. Товариство статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на надання фінансових послуг не отримувало.

Відповідно до статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг»(частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Згідно ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цей закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Відповідно до п.5 ч.1ст. 4 вказаного закону, фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. (п.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. (ч.1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Фінансовою установою є - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Тобто, чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи.

Частиною 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Господарською діяльністю в розумінні вказаного закону є будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Органом, що здійснює видачу ліцензій для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. (п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. (ч. 2ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

З огляду на положення зазначених вимог чинного законодавства України суд вважає, що послуги з фінансового лізингу ТОВ « Автомоторсгруп» мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій.

В судовому засіданні було встановлено, що станом на 14.04.2015 року інформація про ТОВ "Автомоторсгруп" до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що веде Нацкомфінпослуг, не виносилась. Товариству статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало.

Отже, станом на дату укладання між ОСОБА_1 та ТОВ "Автомоторсгруп" договору фінансового лізингу, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а тому суд приходить до висновку, що відповідач не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу робило неможливим виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ « Автомоторсгруп».

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. (ч. 1ст. 227 ЦК України)

Згідно приписів ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частина 1 ст. 229 ЦК України встановлює, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Пунктом 20 цієї ж постанови передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, в даному випадку має місце умисне замовчування представником ТОВ

" Автомоторсгруп" відсутності у товариства статусу фінансової установи та відсутності ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, у зв'язку з чим ввело позивача в оману щодо прав ТОВ « Автомоторсгруп» на укладання договору фінансового лізингу.

Зазначені обставини є істотними, оскільки якби позивач володів цією інформацією, то не вступив у правовідносини з відповідачем ТОВ « Автомоторсгруп».

Крім того, предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Таким чином, у даному випадку у суду відсутні підстави вважати, що предмет лізингу Трактор МТЗ - 82 Беларус є індивідуально визначеною річчю, оскільки в договорі відсутні ознаки, які можуть бути властиві тільки йому, зокрема: рік випуску, колір, номер кузова, шасі, та інше, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Тобто, з правового змісту вказаної вище норми випливає висновок про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідно встановити наявність однієї з таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності, 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Верховного суду України від 16.12.2015 року у справа №6-2766 цс15.

Згідно вимог ч.2 ст.230 ЦК України - сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки та моральну шкоду , що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ч.1ст.11ЦПК України су3д розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підст аві доказів сторін та інших осіб, які беруть участьу справі.

Проаналізувавши усі вищенаведені факти у сукупності і виходячи із зазначених нормативних актів, суд прийшов до висновку, що оспорюваний договір фінансового лізингу слід визнати недійсним з моменту вчинення як вчинений під впливом обману, тобто вимоги позивача слід задовольнити, стягнувши на користь позивача сплачі кошти в розмірі сумі 36000грн.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 15, 16, 184, 203, 215, 216, 220, 227, 229, 230, 628, 799,806 ЦК України», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постановою Верховного суду України від 16.12.2015р. у справі №6-2766 цс15, ст.ст. 3, 10, 14, 57, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Автомоторсгруп"(ТОВ "АМГ") про визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

2. Визнати недійсни договір фінансового лізингу № 505004 від 14.04.2015року з додатками укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомоторсгруп"(ТОВ "АМГ" ) код ЄДРПОУ 14089073, вулиця Івана Мазепи,3, м.Київ, 01010.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» (ТОВ "АМГ") (код ЄДРПОУ 14089073 , вулиця Івана Мазепи, 3 місто Київ, 01010 р/р 260000557728500, в ПАТ «УкрСиббанк", МФО 351005, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 платіж сплачений за договором фінансового лізингу № 505004 від 15.04.2015року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомоторсгруп" - 36 000грн. ( тридцять шість тисяч грн.)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп»(ТОВ "АМГ") (код ЄДРПОУ 14089073 , вулиця Івана Мазепи, 3 місто Київ, 01010 р/р 260000557728500, в ПАТ «УкрСиббанк", МФО 351005, на користь держави судовий збір у розмірі -551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його оголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Суддя: