Рішення

від 22.12.2016 по справі 904/9928/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2016 Справа № 904/9928/16

За позовом Державного підприємства "УКРРИБА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Корона-КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 49 014,93 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1В - представник (дов. № 11-13/84 від 16.09.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "УКРРИБА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Корона-КР" про стягнення заборгованості у розмірі 49 014,93 грн. за договором № 24/15 від 02.07.2016, з яких 5 716,66 грн. пеня, 1 276,16 грн. інфляційні втрати, 462,96 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 24/15 від 02.07.2016, в частині оплати за використання майна, переданого для зберігання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 16.11.2016.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016 розгляд справи було відкладено на 05.12.2016, в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

17.11.2016 позивач подав через канцелярію господарського суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05.12.2016 на 20.12.2016.

20.12.2016 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2015 між Державним підприємством "Укрриба" (поклажодавець-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячна Корона-КР" (зберігач - відповідач) було укладено договір зберігання державного майна №24/15.

Відповідно до п. 1.1. договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з Актом приймання - передачі нерухоме державне майно -гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 №126/752.

Зазначене майно розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, в межах земель Софіївської селищної ради (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, зберігач зобов'язується зберігати майно, яке передано йому поклажодавцем, і повернути його поклажодавцеві у такому стані, в якому воно було прийнято ним на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

Поклажодавець зобов'язаний передати майно зберігачу в обсязі і кількості визначеної у акті приймання-передачі (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 8 додаткової угоди від 06.07.2015 до договору, зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання - передачі (додаток до договору зберігання), щомісячно на розрахунковий рахунок поклажодавця не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначається у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною даної додаткової угоди до договору зберігання і становить на дату підписання даної додаткової угоди 3000,00 грн. в т. ч. ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції на поточний місяць.

Цей договір набуває чинності з дня підписання акту приймання-передачі згідно п. 4.1. договору і діє до 02 липня 2018 року.

02.07.2015 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання, відповідно до якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято на відповідальне зберігання нерухоме державне майно на зберігання (а.с.30).

06.07.2015 між сторонами було підписано протокол про договірну ціну за користування державним майном зазначену у додатковій угоді до договору №24/15 від 02.07.2015, відповідно до якого щомісячна ціна за користування гідротехнічними спорудами складає 3000 грн. в тому числі ПДВ, із врахуванням щомісячного індексу інфляції (а.с.36).

Всупереч умов договору відповідачем не було внесено плату за користування майном в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 41559,15 грн., що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту п. 8 додаткової угоди від 06.07.2015, строк оплати за користування державним майном, є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 41559,15 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10 додаткової угоди від 06.07.2015, у разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, позивачем нараховано пеню за загальний період з 15.10.2015 по 28.10.2016 у сумі 5716,66 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 5716,66 грн.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 15.10.2015 по 28.10.2016 у розмірі 462,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1276,16 грн. за період з жовтня 2015 по вересень 2016 включно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 462,96 грн. та інфляційних втрат у сумі 1276,16 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Корона-КР" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 24, код 38658642) на користь Державного підприємства "УКРРИБА" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421) основну заборгованість у розмірі 41559,15 грн., 5716,66 грн. пені, 1 276,16 грн. Інфляційних втрат, 462,96 грн. 3 % річних та 1378 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2016

Суддя ОСОБА_2