Рішення

від 13.12.2016 по справі 905/3001/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.2016 Справа № 905/3001/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод по обробці кольорових металів», м. Бахмут, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ

про зобов'язання вчинити певні дії.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність 010-01/3283 від 26.04.2013.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод по обробці кольорових металів» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем була укладена генеральна кредитна угода №5114№1 від 22.04.2014, в рамках якої укладено кредитний договір №5114К4 від 22.04.2014, умовами якого передбачена видача коштів в розмірі 155600000грн, з процентною ставкою 23% та кінцевим терміном погашення до 21.04.2016. В забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір №5114Z10 від 22.04.2014, відповідно до якого, позивачем відповідачу надано в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Артемівськ (нове найменування м.Бахмут), вул.Кірова (нове найменування ОСОБА_2, 42). На теперішній час у позивача перед відповідачем утворилась заборгованість, яку позивач не може сплатити, а тому позивач просить на підставі п. п. 2.1.6, 2.1.7 іпотечного договору, зобов'язати відповідача набути право власності на нерухоме майно.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що діючим законодавством та умовами договору іпотеки, у разі неналежного виконання позивачем умов кредитного договору, закріплено саме право банку звернути стягнення на предмет іпотеки, а не обов'язок.

Позивачем 29.11.2016 та 12.12.2016 були заявлені клопотання про залишення позову без розгляду.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

22.04.2014 за №5114№1 між позивачем та відповідачем була укладена генеральна кредитна угода, в рамках якої укладено кредитний договір від 22.04.2014 №5114К4 (далі - кредитний договір), що діє зі змінами та доповненнями внесеними:

- додатковою угодою № 5114К4 - від 28.07.2014;

- додатковою угодою № 5114К4-2 від 28.11.2014:

- додатковою угодою № 5114К4-3 від 11.06.2015;

- додатковою угодою № 5114К4-4 від 31.07.2015 (а.с.9-16).

Відповідно до п. 1.4 додаткової угоди № 5114К4-3 від 11.06.2015 до договору, підпункт 2.3.1. договору було викладено в наступній редакції: « 2.3.1. ліміт кредитної лінії 155600000грн».

Пунктом 1.5. додаткової угоди № 5114К4-3 від 11.06.2015 до договору, підпункт 2.4 договору було викладено в наступній редакції « 2.4. кінцевий термін погашення кредиту 21.04.2016».

Згідно з п.1.6 додаткової угоди № 5114К4-3 від 11.06.2015 до договору, підпункт 3.1.2 договору було викладено в наступній редакції « 3.1.2 розмір процентної ставки за кредитом 23 % річних» (а.с.14 зворотна сторона додаткової угоди № 5114К4-3 від 11.06.2015).

В подальшому, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір №5114Z10 від 22.04.2014, відповідно до якого позивачем надано відповідачу в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою, Донецька область, м.Артемівськ (нове найменування м.Бахмут), вул.Кірова (нове найменування ОСОБА_2, 42), а саме: цех товарів народного споживання загальної площею 3796,14кв.м, цех СТА загальною площею 12501,64 кв.м, цех печі вогневого рафінування міді загальною площею 1794,2 кв.м, побутові приміщення загальною площею 170,6 кв.м, газоочистка загальною площею 484,0 кв.м, куснева станція загальною площею 112,0кв., склад шлаків загальною площею ь124,1 кв.м, склад флюсів загальною площею 62,4 кв.м, ГРС загальною площею 43,1 кв.м, газопровід протяжністю 3,2 кв., насосна станція загальною площею 35,2 кв.м, котельна загальною площею 15.7 кв.м, земельна ділянка площею 0,4811 га, кадастровий номер 1410300000:00:01660358, земельна ділянка площею 1,9040 га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0354, земельна ділянка площею 0,0162 га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0356, земельна ділянка площею 0,01039 га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0355, земельна ділянка площею 0,5601 га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0353, земельна ділянка площею 0,1088 га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0357.

Як зазначає сам позивач, він не має можливості виконати прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку перед відповідачем утворилась заборгованість.

Листами від 19.05.2016 № 21-10/28 та від 05.09.2016 № 17-3-135 позивач звертався до відповідача з пропозицією погасити заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 5114Z10 від 22.04.2014, зручним для банку способом, передбаченим Законом України «Про іпотеку» та предмета застави згідно до зазначених вище договорів застави (а.с.32-33).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» регламентовано, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п.2.1. іпотечного договору, іпотекодержатель має право, у відповідності до п.п.2.1 ст.2 п.2.1.14, 2.1.15, 2.1.18 - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до кредитного договору) забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконано та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором та кредитним договором; застосувати способи позасудового врегулювання в порядку, передбаченому чинним законодавством України; здійснити реалізацію предмета іпотеки або набути право власності на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та/або порушення справи про банкрутство іпотекодавця у порядку, визначеному чинним законодавством України. Викладене в цьому підпункті жодним чином не обмежує права іпотеко держателя на задоволення своїх вимог у будь-який спосіб та у строки, визначені чинним законодавством України.

На підставі вищевикладеного, ані діючим законодавством України, ані умовами договору іпотеки не встановлений обов'язок відповідача звернути стягнення на предмет іпотеки, у разі неналежного виконання позивачем умов кредитного договору. Відповідач (іпотекодержатель), в разі неналежного виконання позивачем умов кредитного договору, має право на вибір найбільш ефективного способу захисту своїх порушених прав.

Таким чином, вимоги позивача є не доведеними, необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 протягом терміну дії цього закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємства та перебуває в іпотеці, зупиняється дія ст.37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), ст.38 (у частині реалізації права іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки), ст.40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), ст.ст.41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Місцезнаходженням нерухомого майна, що виступає предметом іпотеки згідно з умовами іпотечного договору є м.Артемівськ (на теперішній час - м.Бахмут), яке включене до зазначеного переліку згідно з вищезазначеним розпорядженням.

Виходячи з викладеного, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», щодо нерухомого майна що знаходиться на території проведення антитерористичної операції, що юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємства та перебуває в іпотеці, іпотекодержатель позбавлений можливості скористатись правом передбаченим ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Суд відмовляє в задоволення клопотань позивача про залишення позову без розгляду, оскільки, відповідно до процесуального законодавства, господарський суд не наділений повноваженнями щодо залишення позову без розгляду за клопотанням позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складений 19 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун