Рішення

від 19.12.2016 по справі 908/3193/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/136/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016 Справа № 908/3193/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, старший юрисконсульт, довіреність № 2225 від 28.12.2015р.

від відповідача: не з’явився

За позовом Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» , м. Запоріжжя

до Управління соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, смт. Розівка

про стягнення заборгованості в сумі 2631,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство В«УкртелекомВ» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» з позовом до Управління соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення заборгованості в сумі 2631,14 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/136/16 та призначено розгляд справи на 19.12.2016р. об 15 год. 15 хв.

19.12.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, з посиланням на статтю 63 Закону України В«Про телекомунікаціїВ» , ст. ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., ст. ст. 11, 16, 96, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 ЦК України. В обґрунтування вимог вказував, що в грудні 2015 р. позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Розівському районі, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Загальна сума компенсації, нарахована за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги в зазначеному періоді, склала 2631,14 грн. Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за грудень 2015 року відповідачем компенсовані позивачу не були, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 2631,14грн. Позивачем направлявся відповідачу лист № 32/2-3-453 від 15.11.2016 р. з вимогою оплати відшкодування понесених витрат, який залишено без забоволення. Позивач вважає, що відповідач порушує встановлені нормативно-правовими актами зобов’язання, незаконно ухиляється від відшкодування позивачу пільг з оплати послуг зв’язку, з підстав не передбачених законодавством. Позивач просить стягнути з відповідача 2631,14грн. заборгованості.

На адресу суду 19.12.2016р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2697/01 від 14.12.2016р. в якому зазначено, що вимоги викладені у позові визнаються у повному обсязі. Крім того, відповідач просив розглянути справу без участі представника.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство В«УкртелекомВ» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Згідно статті 63 Закону України В«Про телекомунікаціїВ» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусуВ» , Закону України В«Про жертви нацистських переслідуваньВ» , Закону України В«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , Закону України В«Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статусВ» , Закону України В«Про охорону дитинстваВ» , Закону України В«Про прокуратуруВ» для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Згідно з ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Розівського району є Управління соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку № 256).

Як свідчать вивчені матеріали, протягом грудня 2015 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Розівському районі, які мають право на відповідні пільги, передбачені чиним законодавством. Позивачем понесені витрати на надання послуг зв’язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 2631,14 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у грудні 2015 року (форми № 2-пільга).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 2631,14 грн. за грудень 2015 р. відповідачем не відшкодовані. Представниками сторін підписано та скріплено печатками акти звірки заборгованості відповідача станом на 01.01.2016 р., яким підтверджено суму заборгованості в розмірі 2631,14 грн. за грудень 2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі В«Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти УкраїниВ» .

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем зобов’язання щодо компенсації позивачу вартості наданих телекомунікаційних послуг за грудень 2015 р. в розмірі 2631,14 грн. у встановленому законом порядку не виконані, що свідчить про порушення зобов’язання, які виникли із закону. Оскільки відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачем понесених витрат, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 2631,14 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області (70301, Запорізька область, смт. Розівка, вул. Зелена, буд. 13, ідентифікаційний номер 20476845) на користь публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Запорізької філії ПАТ В«УкртелекомВ» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, ідентифікаційний номер 21560766) 2631 (двадцять дві тисячі п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 14 коп. основного боргу, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.12.2016 р.

Суддя О.А. Топчій