Рішення

від 12.12.2016 по справі 910/18088/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016Справа №910/18088/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» про стягнення коштів в розмірі 56847,64 грн. Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Багрій В.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: Прядко В.В. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» (далі - відповідач) про стягнення коштів в розмірі 56847,64 грн., з яких: 35446,00 грн. - збитки; 8920,00 грн. - збитки у вигляді втраченого майна (знецінення грошових коштів); 4660,00 грн. - інфляційні втрати; 841,64 грн. - 3% річних та 6980,00 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №20130801 про створення інтернет-магазину «cabana.com.ua» від 01.08.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 порушено провадження у справі №910/18088/16, розгляд справи призначено на 07.11.2016.

07.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 07.11.2016 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 28.11.2016.

25.11.2016 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові документи до матеріалів справи, а також письмові пояснення.

28.11.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 28.11.2016 представники сторін подали спільне клопотання про продовження строків розгляду спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів. Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 28.11.2016 оголошено перерву до 12.12.2016.

12.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У свою чергу представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації про» (виконавець) укладено Договір №20130801 про створення інтернет-магазину «cabana.com.ua», відповідно до умов якого цей договір є змішаним договором і містить в собі елементи договору підряду, договору поставки ПП і договору по розпорядженню майновими правами інтелектуальної власності (авторського договору на передачу (відчуження) майнових прав на дизайн та розроблені модулі Інтернет-магазину) (п. 2.1. договору).

За умовами п. 2.2. договору виконавець зобов'язується розробити Інтернет-магазин згідно із Технічними завданнями (додатки до цього договору) та Календарним планом робіт (додатки до цього договору), що є невід'ємними частинами цього договору, а замовник зобов'язується їх оплатити. Зазначені роботи в тому числі (але не виключно):

- Оцінка вартості та строків виконання робіт;

- Розробка веб-сторінок та їх дизайну для Інтернет-магазину;

- Тестування;

- Передача: Поставка ПП здійснюється в електронному вигляді за допомогою мережі Інтернет, що визначено у пункті 1.9. цього договору.

Передати замовнику розроблені на основі Технічного завдання модулі до ПП « 1С-Бітрікс: Управління сайтом - Бізнес» (в електронному вигляді).

Передати замовнику в електронному вигляді (в форматі pdf, word або html ссилкою), Інструкцію Адміністратора з обслуговування програмного продукту, Інструкцію оператора (контект-менеджера).

Передати замовнику всі майнові права на Інтернет-магазин: замовник має безперечне та виключне право володіти, користуватися та розпоряджатись інтернет-магазином на свій розсуд. Плата за передачу цих прав включена в плату за цим договором (п.п. 2.2.5.1.-2.2.5.4. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору платежі здійснюються поетапно, на підставі підписаного двостороннього Акту виконаних робіт за кожен етап у відповідності до Календарного плану (Додаток - Етапи та вартість розробки) та відповідних Додатків). На підставі підписаного двостороннього Акту виконаних робіт за етап виконавець надає замовнику Рахунок на оплату за етапом. В Календарному плані сторонами попередньо узгоджені та враховані всі необхідні Роботи, операції та пов'язані з цим витрати, що пов'язані і є необхідними для виконання передбаченого цим договором та Технічним завданням комплексу робіт.

Пунктами 4.1. договору сторони погодили, що роботи виконуються виконавцем поетапно. Зміст та терміни (або строки) виконання основних етапів визначаються Календарним планом (Додаток), що є невід'ємною частиною цього договору. По закінченню виконання кожного етапу робіт, визначених в додатках, складається двосторонній Акт приймання-здачі робіт.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору Акти здачі-приймання робіт (далі по тексту «Акт») за етапами робіт готує виконавець та надає замовнику у терміни 3 робочі дні після завершення відповідного етапу робіт. В Акті повинні бути вказані номер та назва етапу за договором, дата, представлені матеріали такі як: паперові, електронні документи, що відображають та підтверджують по суті виконаний об'єм робіт.

Готові веб-сторінки та дизайн Інтернет-магазину замовник приймає у визначені Календарним планом (Додаток) строки у електронному (картинки формату JPEG, PNG та html-код) (або) у роздрукованому вигляді (зображення сторінок). Під час розробки виконавцем веб-сторінок Інтернет-магазину замовник вносить пропозиції та зауваження в письмовому або усному вигляді. Виконавець виконує необхідні зміни веб-сторінок та їх дизайну у визначені договором строки, після чого замовник зобов'язується прийняти веб-сторінки та підписати зазначені у п. 1.5.1. Акти приймання-здачі робіт, або дати письмову мотивовану відповідь про відмову підписання у строк 3 робочі дні.

Про закінчення внутрішнього тестування та готовності до відкритого тестування роботи виконавець повинен письмово повідомити замовника, після чого розміщує веб-сайт на обладнанні замовника та проводить разом із визначеними представниками замовника відкрите тестування функціональних можливостей, та навантажене тестування розроблених модулів згідно Технічного завдання для приймання-здачі робіт за договором. Термін відкритого тестування до 10 (десяти) робочих днів (п. 5.4. договору).

Пунктом 5.5. договору передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання Акта та в разі відповідності результату робіт умовам Договору, замовник зобов'язаний передати виконавцю підписаний Акт або дати мотивовану письмову (в електронному виді) відповідь про відмову підписання Акту.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і зберігає чинність до моменту закінчення всіх зобов'язань сторін по цьому договору).

Цей договір може бути достроково припинений за взаємною письмовою згодою сторін, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обов'язків по договору сторона, що ініціює розірвання договору, попереджує про свій намір розірвати договір письмовим повідомленням не менш, як за 10 робочих днів до планової дати розірвання (п.п. 13.1., 13.2. договору).

Додатковими угодами №1 від 12.08.2013 та №2 від 12.08.2013 та №3 від 05.10.2013 до Договору №20130801 від 01.08.2013 сторони визначили найменування програмної продукції/найменування робіт, її кількість та вартість.

Всього за додатковою угодою №1 від 12.08.2013 до сплати 13286,00 грн. Передоплата складає 100% від вартості ПП в електронному вигляді. Термін постачання ПП в електронному вигляді 5 робочих днів з моменту зарахування коштів за Додатковою угодою №1.

Всього за додатковою угодою №2 від 12.08.2013 до сплати 4320,00 грн. Передоплата складає 50% від вартості послуг за Додатковою угодою №2 і складає суму 2160,00 грн., сплата на розрахунковий рахунок виконавця у строк 3 робочих дні з моменту підписання цієї додаткової угоди. Постоплата за додатковою угодою №2 складає 50% від вартості послуг за Додатковою угодою №2, сплата на розрахунковий рахунок виконавця після підписання Акту виконаних робіт згідно з п.п. 5.1.-5.2. та виставлення рахунків.

Всього за Додатковою угодою №3 до оплати 41280,00 грн. Строк виконання робіт за завданням №3: з 06.10.2013 по 10.12.2013 включно. Передоплата за Додатковою угодою №3 складає 20000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» зазначає, що ним на підставі рахунків-фактур №ТА-2013023-1 від 12.08.2013 та №ТА-2013023-2 від 12.08.2013 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» передплату в загальному розмірі 35446,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №266 від 19.08.2013, а також банківською випискою від 07.10.2013.

Однак, за твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання, передбачені додатковими угодами №1 від 12.08.2013, №2 від 12.08.2013 та №3 від 05.10.2013 не виконав взагалі.

У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» лист №01/04 від 06.04.2015, в якому запропонувало розірвати з 27.03.2015 договір №20130801 про створення інтернет-магазину «cabana.com.ua» від 01.08.2013 в частині укладення додаткової угоди №3 від 05.10.2013; протягом п'яти банківських днів з моменту отримання листа повернути передплату в розмірі 20000,00 грн., відшкодувати збитки у вигляді курсової різниці в розмірі 38668,85 грн., відшкодувати пеню в розмірі 1622,40 грн.

Крім того, позивачем було направлено на адресу відповідача лист №04/09 від 14.09.2016, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» повідомило, що у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» умов додаткових угод №1 від 12.08.2013 та №2 від 12.08.2013, виконання зобов'язання втратило інтерес для замовника. У зв'язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» просило відшкодувати суму передоплати за вказаними додатковими угодами.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» відповідь надана так і не була та грошові кошти не повернуті.

У свою чергу відповідач заперечуючи проти позову наголошує на тому, що після отримання коштів від позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» було закуплено ПП « 1С-Бітрікс - управління сайтом - Бізнес» та « 1С-Бітрікс - мобільний застосунок», оформлено їх на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» та згідно з договором були направлені на електронну адресу уповноваженої особи відповідача - mults@ua2.net , що підтверджується роздруківками електронних листів від 28 серпня 2013 року. Також відповідач зазначає, що програмна продукція була активована позивачем 09 січня 2014 року, про що свідчить роздруківка інтернет-сторінки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин є змішаним договором про надання послуг та договором поставки.

Так, за приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна за змістом норма міститься у ч 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов спірного договору та додаткових угод до нього, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» грошові кошти в розмірі 35446,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №266 від 19.08.2013 та банківською випискою від 07.10.2013, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначалося вище, у п. 4.1. договору сторони погодили, що роботи виконуються виконавцем поетапно, а по закінченню виконання кожного етапу робіт, визначених в додатках, складається двосторонній Акт приймання-здачі робіт.

При цьому Акти здачі-приймання робіт за етапами робіт готує виконавець та надає замовнику у терміни 3 робочі дні після завершення відповідного етапу робіт (п. 5.1. договору).

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Принцип змагальності означає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, а також звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Крім того, даний принцип вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

У силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет ) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Оскільки матеріали справи не містять доказів складання та направлення відповідачем актів здачі-приймання робіт на адресу замовника, як того вимагає п. 5.1. договору, а також враховуючи відсутність будь-яких видаткових накладних на постачання товару, які б свідчили про здійснення господарської операції, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» умови Договору №20130801 про створення інтернет-магазину «cabana.com.ua» від 01.08.2013 виконані не були.

При цьому надані відповідачем роздруківки з мережі Інтернет за відсутності інших доказів документації не можуть свідчити про поставку товару та надання послуг зі створення інтернет-магазину.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилами, зобов'язання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, зокрема, відшкодування збитків.

Крім того статтею 612 Цивільного кодексу визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача листи №01/04 від 06.04.2015 і №04/09 від 14.09.2016, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» повідомило, що у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» умов додаткових угод, виконання зобов'язання втратило інтерес для замовника. А тому Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» просило відшкодувати суму передоплати за додатковими угодами та розірвати з 27.03.2015 договір №20130801 про створення інтернет-магазину «cabana.com.ua» від 01.08.2013 в частині укладення додаткової угоди №3 від 05.10.2013.

Факт направлення даних листів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків №2691 від 08.04.2015 та №7770 від 19.09.2016.

Отже, позивач користуючись правом, передбаченим ст. 612 ЦК України відмовився від прийняття виконання зобов'язання і вимагає відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також у ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Підставою для застосування заходів відповідальності, якими є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

З огляду на те, що суб'єктом правопорушення є Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» (виконавець); об'єктом - правовідносини за Договором №20130801 про створення інтернет-магазину «cabana.com.ua» від 01.08.2013, які були встановлені та оцінені судом вище; то предметом доказування у даній справі є об'єктивна та суб'єктивна сторони: наявність порушення з боку відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також - вина зазначеної особи.

Наявність означених елементів, враховуючи презумпцію вини порушника згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, у повній мірі підтверджується тим, що відповідачем не надані передбачені договором послуги.

У свою чергу, наявність збитків у розмірі вартості невиконаних та оплачених послуг цілком відповідає визначенням складових збитків, приведеним в п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України.

Отже, оскільки відповідач, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо надання послуг на суму, яка була заздалегідь перерахована позивачем в розмірі 35446,00 грн. і факт понесення позивачем цих збитків безпосередньо обумовлений порушенням з боку відповідача обов'язку з належного та своєчасного виконання умов договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення 35446,00 грн. збитків.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 8920,00 грн. збитків у вигляді втраченого майна (знецінення грошових коштів), 4660,00 грн. інфляційних втрат та 841,64 грн. - 3% річних.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 8920,00 грн. збитків у вигляді втраченого майна (знецінення грошових коштів) та стягнення 4660,00 грн. інфляційних втрат за своєю суттю є однією і тією самою вимогою.

Разом з тим, як роз'яснено в п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8920,00 грн. збитків у вигляді втраченого майна (знецінення грошових коштів), 4660,00 грн. інфляційних втрат та 841,64 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 11.2. договору у випадку порушення строків виконання робіт за цим договором з вини виконавця, виконавець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від вартості не прийнятих робіт за кожен робочий день прострочення.

Враховуючи, що відповідач допустив порушення господарського зобов'язання, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 11.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 6980,00 грн., розмір якої визнається судом обґрунтованим.

Під час розгляду справи відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення збитків, збитків у вигляді втраченого майна, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стосовно позовних вимог про стягнення збитків суд зазначає, що право на відшкодування збитків виникло у позивача з моменту відмови від прийняття виконання зобов'язання, а саме з квітня 2015 року. Таким чином позов у цій частині пред'явлено (03.10.2016) в межах строку позовної давності.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки право на нарахування пені (та відповідно на судовий захист) за прострочення господарського зобов'язання за Додатковою угодою №3 виникло у позивача з 10.12.2013, а умови договору збільшеного строку позовної давності не передбачають, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Що стосується заяви про застосування строків позовної давності в частині вимог про стягнення 8920,00 грн. збитків у вигляді втраченого майна (знецінення грошових коштів), 4660,00 грн. інфляційних втрат та 841,64 грн. 3% річних, то суд відзначає, що строк позовної давності як спосіб захисту порушеного права застосуванню в даному випадку не підлягає, оскільки суд відмовляє в цій частині позовних вимог і питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат зі сплати судового збору в цій частині на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології автоматизації Про» (03680, м. Київ, вулиця О.Довженка, будинок 3; ідентифікаційний код 38259520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Капремонт» (03680, м. Київ, вулиця Виборзька, будинок 104; ідентифікаційний код 37674922) 35446 (тридцять п'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 00 коп. збитків та 859 (вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 22 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 19.12.16

Суддя О.А. Грєхова