Рішення

від 19.12.2016 по справі 910/21112/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа № 910/21112/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ЛТД" доПублічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" провизнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог Представники: від позивачаСбоєва А.І. - представник за довіреністю Бондаренко В.С. - директор від відповідачаБратерський Г.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ЛТД" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяву Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки № 1 від 27.14.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЮВ-179 від 19.09.2016 суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, оскільки штрафні санкції, нараховані відповідачем позивачу є надуманими, а також вказує на відсутність однорідних вимог та на відсутність безспірності вимог, у зв'язку з чим односторонній правочин - заява Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки № 1 від 27.14.2015, є недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21112/16 та справу призначено до розгляду на 20.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 описку, а саме розгляд справи призначено на 19.12.2016.

05.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

16.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання 19.12.2016 з'явились представники сторін, надали документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення по суті справи. Представники позивача в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ЛТД" (постачальник за договором) та Публічним акціонерним товариством "Сан Інбев Україна" (покупець за договором) укладено договір поставки № 1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору поставки конкретний перелік продукції, строки постачання, а також її вартість встановлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Дизайн та інші характеристики продукції погоджуються сторонами в специфікаціях на продукцію, які є додатками до відповідних додаткових угод. В специфікації зазначаються ескіз та інші характеристики продукції. До специфікації, у випадках необхідності, можуть додаватись оригінали-макети.

Вартість продукції за цим договором встановлюється сторонами в додаткових угодах до цього договору (пункт 4.2 договору поставки).

В подальшому між сторонами було підписано ряд додаткових угод до договору поставки № 1 від 27.04.2015, відповідно до яких сторонами погоджувалися конкретний перелік продукції, строки постачання та вартість продукції за договором.

Як вбачається з копій описів вкладення у цінні листи № 03150 56663194 та № 03150 56663186 від 19.09.2016, а також копії фіскальних чеків № 9672 та № 9673 від 19.09.2016 Публічне акціонерне товариство "Сан Інбев Україна" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ЛТД" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЮВ-179 від 19.09.2016, відповідно до якої вказує на припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме Публічне акціонерне товариство "Сан Інбев Україна" зазначає, що:

- покупець повинен сплатити постачальнику 13 170 грн 00 коп. вартості продукції поставленої за видатковою накладною № 31 ВІД 30.12.2015; покупець повинен сплатити постачальнику 31 408 грн 65 коп. пені, про стягнення якої з покупця постачальник заявляє у справі Господарського суду міста Києва № 910/14220/15; покупець повинен сплатити постачальнику 2 856 грн 97 коп. трьох відсотків річних, про стягнення яких з покупця постачальник заявляє у справі Господарського суду міста Києва № 910/14220/15; постачальник повинен сплатити покупцю 210 739 грн 00 коп., штрафу, нарахованого вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 за порушення зобов'язань щодо видаткової накладної № 31 від 30.12.2015. На підставі норм статті 601 Цивільного кодексу України та норм статті 203 Господарського кодексу України зобов'язання ПАТ "Сан Інбев Україна" перед ТОВ "Проект Інвест ЛТД" про оплату вартості продукції в розмірі 13 170 грн 00 коп. за видатковою накладною № 31 від 30.12.2015 до додаткової угоди № 1 від 04.12.2015 до договору поставки № 1 від 27.04.2015 припиняється на суму 13 170 грн 00 коп. і внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог с припиненим повністю; зобов'язання ПАТ "Сан Інбев Україна" перед ТОВ "Проект Інвест ЛТД" про оплату 31 408 грн 65 коп., пені, про стягнення якої ТОВ "Проект Інвест ЛТД" заявляє у справі Господарського суду міста Києва № 910/14220/15, припиняється на суму 31 408 грн 65 коп. і внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог є припиненим повністю; зобов'язання ПАТ "Сан Інбев Україна" перед ТОВ "Проект Інвест ЛТД" про оплату 2 856 грн 97 коп. трьох відсотків річних, про стягнення яких ТОВ "Проект Інвест ЛТД" заявляє у справі Господарського суду міста Києва № 910/14220/15, припиняється на суму 2 856 грн 97 коп. і внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог с припиненим повністю; зобов'язання ТОВ "Проект Інвест ЛТД" перед ПАТ "Сан Інбев Україна" про сплату 210 739 грн 00 коп. штрафу, нарахованого вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 за порушення зобов'язань щодо видаткової накладної № 31 від 30.12.2015 до додаткової угоди № 11 від 04.12.2015 до договору поставки № 1 від 27.04.2015 припиняється на суму 47 965 грн 62 коп. (13 170 грн 00 коп. + 31 408 грн 65 коп. + 2856 грн 97 коп.) і внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог становить 162 773 грн 38 коп.

- покупець повинен сплатити постачальнику 1 188 720 грн 00 коп. вартості продукції за видатковою накладною № 29 від 30.12.2015; постачальник повинен сплатити покупцю 1 188 726 грн 00 коп., штрафу, нарахованого вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 за порушення зобов'язань щодо видаткової накладної № 29 від 30.12.2015. На підставі норм статті 601 Цивільного кодексу України та норм статті 203 Господарського кодексу України зобов'язання ПАТ "Сан Інбев Україна" перед ТОВ "Проект Інвест ЛТД" про оплату вартості продукції в розмірі 1 188 720 грн 00 коп., за видатковою накладною № 29 від 30.12.2015 до додаткової угоди № 12 від 07.12.2015 до договору поставки № 1 від 27.04.2015 припиняється на суму І 188 720 грн 00 коп., і внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог с припиненим повністю; зобов'язання ТОВ "Проект Інвест ЛТД" перед ПАТ "Сан Інбев Україна" про сплату 1 188 720 грн 00 коп. штрафу, нарахованого вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 за порушення зобов'язань щодо видаткової накладної № 29 від 30.12,2015. до додаткової угоди № 12 від 07.12.2015. до договору поставки № 1 від 27.04.2015, припиняється на суму 1 188 720 грн 00 коп., і внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог с припиненим повністю.

- покупець повинен сплатити постачальнику 468 000 грн 00 коп., вартості продукції за видатковою накладною № 32 від 30.12.2015; постачальник повинен сплатити покупцю 468 000 грн 00 коп., штрафу, нарахованого вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 за порушення зобов'язань щодо видаткової накладної № 32 від 30. 12.2015. На підставі норм статті 601 Цивільного кодексу України та норм статті 203 Господарського кодексу України зобов'язання ПАТ "Сан Інбев Україна" перед ТОВ "Проект Інвест ЛТД" про оплату вартості продукції в розмірі 468 000 грн 00 коп. за видатковою накладною № 32 від 30.12.2015 до додаткової угоди № 13 від 14.12.2015 до договору поставки № 1 від 27.04.2015 припиняється на суму 468 000 грн 00 коп. і внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог с припиненим повністю; зобов'язання ТОВ "Проект Інвест ЛТД" перед ПАТ "Сан Інбев Україна" про сплату 468 000 грн 00 коп/, штрафу, нарахованого вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 за порушення зобов'язань щодо видаткової накладної № 32 від 30.12.2015 до додаткової угоди № 13 від 14.12.2015 до договору поставки № 1 від 27.04.2015, припиняється на суму 468 000 грн 00 коп., і внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог с припиненим повністю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач на те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЮВ-179 від 19.09.2016 суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, оскільки штрафні санкції, нараховані відповідачем позивачу є надуманими, а також вказує на відсутність однорідних вимог та на відсутність безспірності вимог, у зв'язку з чим односторонній правочин - заява Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки № 1 від 27.14.2015, є недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Нормами частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЮВ-179 від 19.09.2016, здійснена Публічним акціонерним товариством "Сан Інбев Україна", є правочином у розумінні норм статті 202 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Фактично припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, до якої, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.

В силу положень чинного законодавства для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим, особа, яка отримала заяву про зарахування може спростувати правомірність такого зарахування, на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З урахуванням норм статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Згідно із положеннями статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, що зараховуються мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

На однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЮВ-179 від 19.09.2016 Публічне акціонерне товариство "Сан Інбев Україна" зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Сан Інбев Україна" є боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ЛТД" за договором поставки № 1 від 27.04.2015 на суму 1 704 155 грн 62 коп. (13 170 грн 00 коп. заборгованість за видатковою накладною № 31 від 30.12.2015 + 31 408 грн 65 коп. пеня заявлена у справі Господарського суду міста Києва № 910/14220/15 + 2 856 грн 97 коп. 3 % річних заявлені у справі Господарського суду міста Києва № 910/14220/15 + 1 188 720 грн 00 коп. заборгованість за видатковою накладною № 29 від 30.12.2015 + 468 000 грн 00 коп. заборгованість за видатковою накладною № 32 від 30.12.2015), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ЛТД" є боржником Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" за договором поставки № 1 від 27.04.2015 на суму 1 704 155 грн 62 коп. (210 739 грн 00 коп. штраф нарахований вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 щодо видаткової накладної № 31 від 30.12.2015 + 1 188 720 грн 00 коп. штраф нарахований вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 щодо видаткової накладної № 29 від 30.12.2015 + 468 000 грн 00 коп. штраф нарахований вимогою № ЮВ-174 від 09.09.2016 щодо видаткової накладної № 32 від 30.12.2015 )

Таким чином, як вбачається за змісту заяви, позивачем виставлено відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості за невиконаним зобов'язанням та отримання компенсації (плати) за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати, вимога ж відповідача зводиться до стягнення з позивача нарахованого ним штрафу за порушення умов договору.

Пунктом 1.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Викладене підтверджується положеннями статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Таким чином, обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового. Отже, стягнення заборгованості за договором та оплата штрафу не є однорідними зобов'язання, а тому не можуть бути зарахованими.

Крім того, відповідачем не підтверджено безспірність вимог про нарахування позивачу штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на те, що Публічним акціонерним товариством "Сан Інбев Україна" в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки № 1 від 27.14.2015) не вчинено дій, спрямованих на додержання вимог, встановлених статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, щодо однорідності зарахованих вимог, з огляду на вищевикладене вимоги позивача про визнання недійним одностороннього правочину - заяви Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки № 1 від 27.14.2015, у зв'язку з тим, що його зміст правочину суперечити нормам чинного законодавства, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором поставки № 1 від 27.14.2015, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ЛТД" та Публічним акціонерним товариством "Сан Інбев Україна".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сан Інбев Україна" (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В, ідентифікаційний код 30965655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Інвест ЛТД" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 27, кв. 22, ідентифікаційний код 39419697) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.12.2016

Суддя Н.Б. Плотницька