Рішення

від 22.12.2016 по справі 911/3715/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа № 911/3715/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Енергія сервіс»

до Комунального закладу Таращанської районної ради «Таращанська центральна районна лікарня»

про стягнення 54 280,75 грн

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №38 від 01.07.2016);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Енергія сервіс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Комунального закладу Таращанської районної ради «Таращанська центральна районна лікарня» (далі - відповідач) про стягнення 54 280,75 заборгованості, з яких 42 176,26 грн інфляційних втрат та 12 104,49 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №5 від 04.10.2013 та рішення господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі №911/1817/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2016 порушено провадження у справі №911/3715/16 та призначено справу до розгляду на 22.12.2016.

22.12.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява від 14.12.2016 (вх. №26278/16) з доданими до неї документами та заява про збільшення позовних вимог від 13.12.2016 (вх. №26279/16), згідно якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 57 992,36 грн інфляційних втрат та 14 770,38 грн 3% річних.

Судом встановлено, що зазначена заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України , та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

В судовому засіданні 22.12.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 22.12.2016 не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2013 р. між комунальним закладом Таращанської районної ради В«Таращанська центральна районна лікарняВ» (за договором - замовник) та приватним підприємством В«Енергія сервісВ» (за договором - виконавець) укладено договір підряду на капітальний ремонт котельні Комунального закладу Таращанської районної ради В«Таращанська центральна районна лікарняВ» по вул. Шевченка, 66 в м. Тараща, Київської області за № 5.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується в межах кошторисної (проектної та кошторисної частини проектної документації), яка має позитивний експертний звіт від 24 вересня 2013 року № 538-13П/КД виконати роботи з капітального ремонту котельні комунального закладу Таращанської районної ради В«Таращанська центральна районна лікарняВ» по вул. Шевченка, 66 в м. Тараща, Київська область, об'єкта замовника (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх, підписавши акт виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи з капітального ремонту котельні комунального закладу Таращанської районної ради В«Таращанська центральна районна лікарняВ» по вул. Шевченка, 66 в м. Тараща, Київська область, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (форма КБ-2в) від 31.10.2013 р. на суму 263601,00 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року (форма КБ-2в) від 29.11.2013 р. на суму 615071,00грн. Загальна вартість виконаних позивачем робіт за договором становить 878672,00 грн.

Оскільки відповідач в порушення умов договору за виконані роботи не розрахувався, позивач звернувся з позовом до господарського суду Київської області.

Рішення господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі №911/1817/16 задоволено позовні вимоги ПП «Енергія сервіс», стягнуто з комунального закладу Таращанської районної ради «Таращанська центральна районна лікарня» на користь приватного підприємства «Енергія сервіс» 878 672,00 грн заборгованості, 1 372,31 грн 3% річних та 13 200,66 грн судового збору.

20.07.2016 на виконання зазначеного рішення видано наказ №911/1817/16.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 35 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлений рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі №911/1817/16 обов'язок по сплаті суми основного боргу у розмірі 878 672,00 грн, що в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним та не потребує доказування, свідчить про обґрунтованість розміру заборгованості відповідача, несплата якої тягне за собою правові наслідки передбачені законом.

Оскільки рішення господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі №911/1817/16 на сьогодні не виконане, що підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Таращанському районі Київської області №02-01/904 від 15.11.2016, позивач звернувся з позовом до суду з вимогами, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 57 992,36 грн інфляційних втрат та 14 770,38 грн 3% річних.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі №911/1817/16 обов'язку по сплаті суми основного боргу у розмірі 878 672,00 грн, що в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиційним та не потребує доказування, а також беручи до уваги те, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом за період з 01.09.2016 по 30.11.2016 для інфляційних втрат та з 01.09.2016 по 22.12.2016 для 3% річних, з урахуванням вимог Закону становить 57 413,37 грн інфляційних втрат та 14 805,02 грн 3% річних, вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 57 992,36 грн інфляційних втрат та 14 770,38 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 57 413,37 грн інфляційних втрат та 14 770,38 грн 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу Таращанської районної ради «Таращанська центральна районна лікарня» (09500, Київська обл., Таращанський район, м. Тараща, вул. Шевченка, буд. 66; ідентифікаційний код 01994215) на користь Приватного підприємства «Енергія сервіс» (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 6; ідентифікаційний код 23577676) 57 413 (п'ятдесят сім тисяч чотириста тринадцять гривень) 37 коп. інфляційних втрат, 14 770 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят гривень) 38 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.12.2016

Суддя В.М. Антонова