Рішення

від 23.12.2016 по справі 911/3795/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2016 р. Справа № 911/3795/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Юнісофт», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньон груп», Київська обл., с. Безпечна

про стягнення 68 638,63 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.11.2016)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.11.2016 Приватне підприємство «Юнісофт» (далі-ПП «Юнісофт»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньон груп» (далі-ТОВ «Компаньон груп»/відповідач) про, враховуючи подану 13.12.2016 заяву, стягнення 68 638,63 гривень, з яких: 61 010,00 грн заборгованості за договором на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015, 182,01 грн пені, 2 443,81 грн 5% річних та 5 002,82 грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2016 порушено провадження у справі №911/3795/16, розгляд справи призначено на 05.12.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2016 розгляд справи відкладено на 13.12.2016, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача.

12.12.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю директора та представника ТОВ «Компаньон груп» бути присутніми у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2016 розгляд справи відкладено на 23.12.2016.

23.12.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника ТОВ «Компаньон груп» бути присутніми у судовому засіданні у зв'язку з перебуванням останнього на лікарняному.

Відповідно до частини 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема, такими обставинами є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

З огляду вищезазначеного, враховуючи відсутність передбачених процесуальним законодавством підстав для відкладення розгляду означеної справи, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №911/3795/16.

Посилання ж відповідача на неможливість представника відповідача бути присутніми у судовому засіданні у зв'язку з перебуванням останнього на лікарняному визнаються судом необґрунтованими, оскільки ТОВ «Компаньон груп», як юридична особа, не позбавлена можливості направити іншого представника у судове засідання.

Водночас, відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Книжкова фабрика «Юнісофт» (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компаньон груп» (далі-замовник) було укладено договір на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався виконати поліграфічні роботи по виготовленню поліграфічної продукції (далі-продукція), згідно додатків «Замовлення на виконання робіт», що є невід'ємними частинами цього договору, а замовник зобов'язався сплатити вартість поліграфічних робіт (продукції) та прийняти продукцію згідно умов цього договору.

У відповідності до пп. 1.4., 5.2. та 9.1. договору право власності на продукцію переходить до змовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або видаткової накладної.

Прийом-передача готової продукції здійснюється на складі виконавця по кількості- згідно товаросупровідним документам, за якістю згідно галузевих нормативних документів, відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції по кількості і якості №П-6, №П-7, затверджених Держарбітражем СРСР 15.06.1965 і 25.04.1966.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2016, але у всякому випадку до виконання сторонами в повному обсязі своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до наданих позивачем пояснень, Товариство з обмеженою відповідальністю «Книжкова фабрика «Юнісофт» належним чином виконало свій договірний обов'язок та передало ТОВ «Компаньон груп» продукцію загальною вартістю 127 820,00 грн, що підтверджується наданими суду копіями супровідних документів, а саме:

- товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) №Р10 від 01.12.2015 та видаткової накладної №9 від 01.12.205 вартістю товару 30 905,00 грн;

- ТТН №Р9 від 01.12.2015 та видаткової накладної №10 від 01.12.2015 вартістю товару 30 905,00 грн;

- ТТН №Р5 від 19.01.2016 та видаткової накладної №5 від 19.01.2016 вартістю товару 66 010, 00 грн. Відповідні документи скріплені підписами представників сторін договору, зокрема зі сторони ТОВ «Компаньон груп» - підписом інженера з охорони праці ОСОБА_2 за довіреностями №№42, 1 від 27.11.2015 та 17.01.2016 відповідно.

Про належне виконання ТОВ «Книжкова фабрика «Юнісофт» своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Відповідно до наданих суду письмових пояснень позивача, довідок з АТ «Укрсиббанк» №№2144, 2145 від 01.12.2016, відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконав не належним чином, вартість поставленої продукції оплатив частково у розмірі 66 810,00 грн, а саме: 06.11.2015 - 10 000,00 грн, 19.11.2015 - 5 000,00 грн, 30.11.2015 - 12 000,00 грн, 15.01.2016 - 34 810,00 грн та 24.02.2016 - 5 000,00 грн.

Водночас, позивач зауважив на тому, що відповідно проведені відповідачем платежі були зараховані повністю в рахунок оплати товару за видатковими накладними №№9, 10 від 01.12.2015 та частково у розмірі 5000,00 грн в рахунок оплати товару за видатковою накладною №5 від 19.01.2016, у той час як решту вартості продукції за відповідною видатковою накладною відповідач не сплатив, відтак у ТОВ «Компаньон груп» перед ТОВ «Книжкова фабрика «Юнісофт» виникла заборгованість у розмірі 61 010,00 грн.

В подальшому, 02.11.2016 між ТОВ «Книжкова фабрика «Юнісофт» (далі-первісний кредитор) та ПП «Юнісофт» (далі-новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги грошових засобів №2/11-16 (договір цесії), за умовами якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з договором на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015 (далі-основний договір), а новий кредитор прийняв право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором, відповідно до п. 1.2. цього договору.

Відповідно до пп. 1.2. та 6.1. договору цесії за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного) вимагати від ТОВ «Компаньон груп» (надалі - боржник) виконання зобов'язань за основним договором, які виникли з моменту укладання основного договору, а саме оплати заборгованості в розмірі 61 010,0 грн, а також оплати всіх штрафних санкцій, які виникли у зв'язку з невиконанням умов основного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до наданої суду довідки за підписом директора та головного бухгалтера ПП «Юнісофт» заборгованість відповідача за основним договором та договором цесії станом на 05.12.2016 становить 61 010, 00 грн.

З огляду вищенаведеного, позивач просить стягнути з ТОВ «Компаньон груп», зокрема, 61 010, 00 грн заборгованості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Приписами ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду вищенаведеного, оскільки згідно договору про відступлення прав вимоги грошових засобів №2/11-16 від 02.11.2016 від ТОВ «Книжкова фабрика «Юнісофт», як первісного кредитора, до ПП «Юнісофт», як нового кредитора, перейшли права у зобов'язанні за договором на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015 в обсязі і на умовах передбачених відповідним правочином, суд дійшов висновку про підставність вимоги про стягнення 61 010,00 грн, заявленої до ТОВ «Компаньон груп» позивачем, як правонаступником прав та обов'язків виконавця за договором на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015.

До того ж, судом враховано, що договір на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015 не містить застережень щодо передачі права вимоги за зобов'язаннями, що виникли на підставі відповідного правочину, зокрема щодо необхідності повідомлення та/або отримання згоди боржника на відступлення права вимоги.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. договору на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015 замовник здійснює оплату вартості поліграфічних робіт (продукції) у наступному порядку:

- передплату в розмірі 35% вартості поліграфічних робіт (продукції), що визначена в кожному з додатків до цього договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання відповідного додатку;

- 30% вартості поліграфічних робіт (продукції) - протягом 3 (трьох) банківських днів з дня виготовлення продукції виконавцем згідно відповідного додатку, але у всякому випадку до передачі (відвантаження) виконавцем виготовленої продукції замовнику;

- залишок в розмірі 35% вартості поліграфічних робіт (продукції) - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня передачі (відвантаження) виконавцем виготовленої продукції замовнику.

З огляду вищезазначеного, підписання замовником як договору на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015, так і, зокрема, видаткової накладної №5 від 19.01.2016 без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості виготовленої продукції за договором свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі до 27.01.2016.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість виготовленої продукції за основним договором, та в подальшому заборгованість за договором цесії, у повному обсязі не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 61 010,00 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором в частині своєчасної оплати вартості виготовленої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 182,00 грн пені, нарахованої на заборгованість за видатковою накладною №5 від 19.01.2016, враховуючи проведення відповідачем 24.02.2016 часткових розрахунків у розмірі 5000,00 грн, а саме:

з 27.01.2016 по 23.02.2016 на 66 010,00 грн заборгованості;

з 25.02.2016 по 24.06.2016 на 61 010,00 грн заборгованості.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. договору на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015 при порушенні замовником строків оплат вартості поліграфічних робіт, що визначені в п. 3.2. цього договору, виконавець має право сягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах періодів, вказаних позивачем з урахуванням вимог закону та умов договору, становить 10 359,98 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 182, 00 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з ТОВ «Компаньон груп» 2 443, 81 грн 5% річних, нарахованих з 27.01.2016 по 21.11.2016 на 66 010,00 грн заборгованості за видатковою накладною №5 від 19.01.2016, а також 5 002,82 інфляційних втрат, нарахованих за квітень, травень, вересень та жовтень 2016 року на 61 010,00 грн заборгованості за видатковою накладною №5 від 19.01.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3. договору на виконання поліграфічних робіт №04/11-15/2 від 04.11.2015 при порушенні замовником строків оплат вартості поліграфічних робіт, що визначені в п. 3.2. цього договору, виконавець має право відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України стягнути із замовника 5% річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання замовником грошових зобов'язань за договором.

Водночас, в силу вимог ст. ст. 598, 599, 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду наведеного, враховуючи передбачені умовами договором строки розрахунків, та їх часткове проведення відповідачем 24.02.2016 на суму 5 000,00 грн, суд дійшов висновку, що право на нарахування 5% річних за порушення строків оплати вартості переданої відповідачу продукції, у виконавця, як первісного кредитора, відтак у позивача, як нового кредитора, виникло після спливу строку оплати, встановленого п. 3.2. основного договору, та припинилось частково в день, що передує дню проведення часткового розрахунку відповідно.

До того ж, враховуючи часткове проведення відповідачем 24.02.2016 розрахунків за основним договором на суму 5 000,00 грн, суд дійшов висновків про безпідставне нарахування 5% річних з 25.02.2016 по 21.11.2016 на 66 010,00 грн заборгованості.

За таких обставин, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення 5% річних в межах вказаних позивачем періодів та з урахуванням законодавчих приписів наступним чином:

з 27.01.2016 по 23.02.2016 на 66 010,00 грн заборгованості;

з 24.02.2016 по 21.11.2016 на 61 010,00 грн заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 5% річних, обрахованих судом з урахуванням вимог закону та умов договору в межах вказаних позивачем періодів, становить 2 526,44 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 2 443,81 грн 5% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 002, 82 грн інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Як слідує з наданих позивачем розрахунку та пояснень до нього, інфляційні втрати були розраховані позивачем за квітень-червень 2016 року та вересень-жовтень 2016 року, оскільки, за доводами позивача, у червні-серпні 2016 року інфляція була відсутня.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2014, індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, відповідно до відомостей, опублікованих в газеті "Урядовий кур'єр" за №128 від 12.07.2016, №149 від 10.08.2016 та №170 від 10.09.2016, за повідомленням Державної служби статистики індекс споживчих цін (індекс інфляції) у червні, липні та серпні 2016 року становив 99, 8%, 99, 9% та 99,7% відповідно, тобто мала місце дефляція.

З огляду вищезазначеного, оскільки у червні-серпні 2016 року мала дефляція, а не відсутність інфляції, як помилково вважає позивач, у той час як відповідні місяці включаються в межі загального періоду прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про безпідставне виключення позивачем червня-серпня 2016 року з періоду розрахунку інфляційних втрат.

Отже, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за період з 01.04.2016 по 31.10.2016 на 61 010,00 грн заборгованості за видатковою накладною №5 від 19.01.2016.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом з урахуванням вимог закону в межах вказаного позивачем періоду, становить 4 741, 78 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 002, 82 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 741, 78 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 598, 599, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньон груп» (09052, вул. Ордаша, 19, с. Безпечна, Сквирський р-н, Київська обл., ідентифікаційний код 23708247) на користь Приватного підприємства «Юнісофт» (61036, вул. Морозова, 13Б, м. Харків, ідентифікаційний код 22655747) 61 010 (шістдесят одну тисячу десять) грн 00 коп. заборгованості, 182 (сто вісімдесят дві) грн 00 коп. пені, 2 443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн 81 коп. 5% річних, 4 741 (чотири тисячі сімсот сорок одну) грн 78 коп. інфляційних втрат та 1 372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн 76 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.12.2016.

Суддя В.А. Ярема