Рішення

від 22.12.2016 по справі 923/1281/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Справа № 923/1281/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський експертно-технічний центр Держпраці", м. Миколаїв

до: Каховського державного агротехнічного коледжу, с. Коробки Каховського району Херсонської області

про стягнення 6441,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність № 17.10/16 від 17.10.2016р;

від відповідача: не прибув.

Обставини справи: справу порушено та розглянуто за позовом Державного підприємства "Миколаївський експертно-технічний центр Держпраці" (позивач) до Каховського державного агротехнічного коледжу (відповідач) з вимогами про стягнення 6441,45 грн., з яких 2886,60 грн. основного боргу (з оплати послуг), 2598,52 грн. інфляційних втрат, 225,16 грн. річних (3 %), 528,87 грн. пені та 202,30 грн. штрафу, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором від 15.07.2013р. №1637 про надання послуг. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з вказаних у позовній заяві підстав.

Відповідач надіслав до суду електронною поштою відзив на позовну заяву, за яким визнав позов в частині позовних вимог про стягнення 2886,60 грн. боргу з оплати послуг, а в іншій частині позов не визнає та просить відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення 2598,52 грн. інфляційних втрат, 225,16 грн. річних, 528,87 грн. пені, 202,30 грн. штрафу, оскільки за відсутності бюджетного кошторису видатків відповідача, який є бюджетною установою, всі належні до сплати суми не були пропущені державним казначейством на виконання, та, оскільки кошторис видатків відповідача не передбачає видатків на сплату заявлених до стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та річних.

Відповідач належним чином повідомлений судом про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується надісланим відповідачем до суду відзивом на позовну заяву. Про об'єктивні причини неможливості явки представника відповідача в судове засідання 22.12.2016р. суду не повідомлено. Заяви та клопотання відповідача щодо судового засідання не надходили. За таких обставин розгляд справи за відсутності представника відповідача не порушуватиме прав відповідача, який належним чином повідомлений судом про місце, дату та час розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 22.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

Каховський державний агротехнічний коледж (надалі - відповідач) та Державне підприємство "Миколаївський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України", чинною назвою якого є Державне підприємство "Миколаївський експертно-технічний центр Держпраці" (згідно п.1.2. його статуту) (надалі - позивач), уклали 15.07.2013р. між собою договір № 1637 про надання послуг, на умовах якого позивач зобов'язалося надати відповідачеві, на виконання його доручення, послуги вартістю 2886,60 грн. з обстеження підприємства з метою підтвердження спроможності забезпечення безпечного виконання робіт підвищеної небезпеки, експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Згідно з п.4.3. договору відповідач зобов'язаний оплатити послуги позивача протягом п'яти банківських днів після надання послуг та оформлення актів виконаних робіт (послуг). Згідно з п.5.3. договору акт здачі-приймання наданих послуг вважається підписаним замовником послуг, а послуги наданими в повному обсязі, якщо протягом трьох робочих днів з дати отримання акту від замовника послуг не надійде документально аргументованих зауважень щодо якості та об'єму наданих послуг. Згідно з п.7.1. договору за порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність за законодавством. Згідно з п.10.1. договору зміни та доповнення до даного договору оформляються письмово, за підписами сторін.

28.03.2014р. сторони договору склали акт № 11863 здачі-прийняття послуг, за яким підтвердили факт надання передбачених договором послуг вартістю 2886,60 грн. та відсутність претензій сторін одна до одної щодо обсягів, якості і термінів надання послуг.

Оскільки, за станом на 03.12.2015р. відповідач не сплатив позивачеві вказану вартість послуг, позивач надіслав відповідачеві претензію від 03.12.2015р. № 398 з вимогою сплатити 2886,60 грн. заборгованості за договором (за надані послуги). У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачеві гарантійного листа, за яким гарантував позивачеві в строк до 29.04.2016р погашення 2886,60 грн. заборгованості за договором в повному обсязі. Вказаного гарантійного листа позивач отримав 22.02.2016р. (згідно відмітки про реєстрацію надходження до позивача вхідної кореспонденції на гарантійному листі). Проте, а ні в строк до 29.04.2016р., а ні до теперішнього часу відповідач не сплатив повністю або частково на користь позивача 2886,60 грн. заборгованості з оплати послуг за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договір передбачає надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки і в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно ч. 1 ст. 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються у таких розмірах, якщо інше не передбачене законом чи договором: - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За п.4.3. договору строк для оплати відповідачем послуг встановлений у банківських днях: протягом 5 (п'яти) банківських днів після надання послуг та оформлення актів виконаних робіт (послуг). При цьому, поняття (термін) "банківський день" чинним законодавством або ж сторонами за текстом договору не визначено. За таких обставин, суд приймає значення цього поняття як "робочий день банку, який здійснюватиме перерахування грошових коштів відповідача, в оплату послуг позивача, на розрахунковий рахунок позивача". За загальним правилом ч.1 ст.52 Кодексу Законів про працю України, в Україні встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Згідно з цим же Кодексом, допускається встановлення шестиденного робочого тижня, з одним вихідним днем. Матеріалами справи не підтверджено факт встановлення в банках, в яких обслуговуються позивач або відповідач, або ж в будь-яких інших банках шестиденного робочого тижня, з одним вихідним днем та, відповідно, факт здійснення банківських операцій протягом шести днів на тиждень. Доказів іншого сторони не надали. З урахуванням цього та виходячи з положень п.4.3. договору щодо строку оплати послуг, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку здійснити оплату вказаних у акті від 28.03.2014р. № 11863 здачі-прийняття послуг вартістю 2886,60 грн. протягом п'яти робочих днів після 28.03.2014р. - дати складання даного акту. Вказаний строк розпочав свій перебіг 31.03.2014р. та скінчився 04.04.2014р. Складовими цього строку є п'ять робочих днів: 31.03.2014р., 01.01.2014р., 02.04.2014р., 03.04.2014р., 04.04.2014р. З 05.04.2014р. встановлене договором для відповідача зобов'язання щодо оплати вказаних у акті від 28.03.2014р. № 11863 здачі-прийняття послуг вартістю 2886,60 грн. є простроченим відповідачем. Відповідно, з 05.04.2014р. 2886,60 грн. вартості цих послуг є заборгованістю відповідача за договором.

Разом з тим, суд зазначає, що гарантійним листом від 22.02.2016р. №1/53 відповідач запропонував позивачеві новий строк погашення 2886,60 грн. вказаної заборгованості за договором, а саме, до 29.04.2016р. Позивач отримавши 22.02.2016р. даного гарантійного листа відповідача, надав мовчазну згоду на таку зміну строку оплати послуг за договором, яку запропонував йому відповідач, оскільки не заперечував щодо цього. До матеріалів справи не надано будь-яких доказів таких заперечень.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність домовленості позивача та відповідача про зміну строку оплати послуг за договором: фактично, про відтермінування (відстрочку) погашення 2886,60 грн. вказаної заборгованості за договором на період з 22.02.2016р. по 28.04.2016р. Домовленість сторін у такий спосіб не суперечить положенням ст.ст.639,654 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.179 та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України та п.10.1 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у надісланому до суду відзиві на позовну заяву не вказав та не надав суду в судове засідання будь-яких доказів відсутності у 2014-2015рр бюджетного фінансування видатків відповідача на оплату вказаних у акті від 28.03.2014р. № 11863 здачі-прийняття до договору послуг вартістю 2886,60 грн. Не вказано та не надано доказів відсутності відповідного бюджетного фінансування відповідача й у 2016 році, та, при цьому, безпосередньо, відповідач гарантував позивачеві погашення 2886,60 грн. заборгованості за договором до 29.04.2016р.

Відповідачем не надано доказів сплати, повністю або частково, на користь позивача заявлених до стягнення 2886,60 грн. основного боргу. За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги в частині стягнення 2886,60 грн. боргу з оплати послуг підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 528,87 грн. пені та 202,30 грн. штрафу за порушення відповідачем встановлених договором строків оплати послуг не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги заявлено на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, яка передбачає відповідальність за порушення негрошових зобов'язань. Договором не встановлено для відповідача відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення передбачених договором грошових зобов'язань. За таких обставин стягнення пені за порушення відповідачем встановлених договором строків оплати послуг суперечить ч.1, ч.2 ст.193, ч.6 ст.231, ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а стягнення штрафу за порушення відповідачем встановлених договором строків оплати послуг суперечить ч. 1 та ч. 2 ст.193, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. За наведених обставин та підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 528,87 грн. пені та 202,30 грн. штрафу має бути відмовлено в повному обсязі.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 2598,52 грн. інфляційних втрат та 225,16 грн. річних (3 %), періодами нарахування яких вказано, відповідно, період з квітня 2014 року по червень 2016 року та період з 05.04.2014р. по 11.11.2016р., суд констатує наступне.

1. У текстових поясненнях до розрахунку 2598,52 грн. інфляційних втрат вказано про нарахування таких втрат по червень 2016 року, включно, разом з тим, безпосередньо, з розрахунку таких втрат слідує, що ці втрати нараховані по жовтень 2016 року, включно.

2. Позивач не повинен був здійснювати нарахування інфляційних втрат за березень та квітень 2016 року на суму боргу 2886,60 грн. та, відповідно, враховувати у розрахунку індекси інфляції 101,0 % за березень 2016 року та 103,5 % за квітень 2016 року, оскільки позивач надав 22.02.2016р. відповідачу згоду на відтермінування погашення 2886,60 грн. боргу на період з 22.02.2016р. по 28.04.2016р.

3. Позивач не повинен був здійснювати нарахування річних (3 %) за період з 22.02.2016р. по 28.04.2016р., оскільки надав 22.02.2016р. відповідачу згоду на відтермінування погашення 2886,60 грн. на період з 22.02.2016р. по 28.04.2016р., тривалістю 67 днів (67 = 8 (з 22.02.2016р. по 2902.2016р) + 31 (у березні 2016 року) + 28 (з 01.04.2016р. по 28.04.2016р.)).

4. Нарахування річних має здійснюватися з урахуванням того, що тривалість 2016 (високосного) року становить 366 днів.

Належні розрахунки інфляційних втрат та річних (3 %), у зв'язку з простроченням відповідачем виконання договірних зобов'язань щодо сплати 2886,60 грн. вартості послуг є наступними.

Інфляційне збільшення 2886,60 грн. боргу за період з 05.04.2014р. по 11.11.2016р. (за винятком періоду з 22.02.2016р. по 28.04.2016р.) розраховується з використанням індексів інфляції 103,3 % за квітень 2014 року, 103,8 % за травень 2014 року, 101,0 % за червень 2014 року, 100,4 % за липень 2014 року, 100,8 % за серпень 2014 року, 102,9 % за вересень 2014 року, 102,4 % за жовтень 2014 року, 101,9 % за листопад 2014 року, 103,0 % за грудень 2014 року, 103,1 % за січень 2015 року, 105,3 5 за лютий 2015 року, 110,8 % за березень 2015 року, 114,0 % за квітень 2015 року, 102,2 % за травень 2015 року, 100,4 % за червень 2015 року, 99,0 % за липень 2015 року, 99,2 % за серпень 2015р., 102,3 % за вересень 2015 року, 98,7 % за жовтень 2015 року, 102,0 % за листопад 2015 року, 100,7 % за грудень 2015 року, 100,9 % за січень 2016 року, 99,6 % за лютий 2016 року, 100,1 % за травень 2016 року, 99,8 % за червень 2016 року, 99,0 % за липень 2016 року, 99,7% за серпень 2016р., 101,8% за вересень 2016 року та 102,8 % за жовтень 2016 року.

Середній індекс інфляції за період з 05.04.2014р. по 11.11.2016р.(за винятком періоду з 22.02.2016р. по 28.04.2016р.), після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,8177838 до тисячних складає 1,818; (1,818 = 1,033 х 1,038 х 1,01 х 1,004 х 1,008 х 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,02 х 1,007 х 1,009 х 0,996 х 1,001 х 0,998 х 0,99 х 0,997 х 1,018 х 1,028). Розмір таких втрат становить 2361,24 грн.

2361,24 грн. = 2886,60 грн. х 1,818 - 2886,60 грн.

Річні нараховані за період з 05.04.2014р. по 31.12.2015р., тривалістю 636 днів (365 днів у 2015 році та 271 день у 2014 році з 05.04.2014р. по 31.12.2014р.), на 2886,60 грн. боргу становлять 150,89 грн.

150,89 грн. = ((2886,60 грн. х 3 % х 636 днів)/100%) /365 днів

Річні нараховані у 2016 році за 249 днів (з 01.01.2016р. по 21.02.2016р. та з 29.04.2016р. по 11.11.2016р.) на 2886,60 грн. боргу становлять 58,92 грн.

58,92 грн. = ((2886,60 грн. х 3 % х 249 днів)/100%) /366 днів

Загальна сума вказаних річних складає 209,81 грн.

209,81 грн. = 150,89 грн. + 58,92 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу та річні від простроченої суми, сплату яких передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає, відповідно, у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отримані від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем не надано доказів сплати, повністю або частково, на користь позивача заявлених до стягнення 2598,52 грн. інфляційних втрат та 225,16 грн. річних (3 %) підлягають частковому задоволенню, а саме, задоволенню в розмірах 2 361,24 грн. та 209,81 грн. відповідно. У стягненні 237,28 грн. інфляційних втрат та 15,35 грн. річних має бути відмовлено.

Відповідно до п.2.1. ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами сплачується судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1,0 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому, згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору визначаються виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня календарного року, в якому позовна заява подається до суду.

У відповідності до наведених положень ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду у листопаді 2016 року позовної заяви з вимогами про стягнення 6441,45 грн. позивач повинен був сплатити 1378,00 грн. судового збору, але ж фактично, сплатив 1450,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2016р. № 1450. Різниця між фактично сплаченою позивачем сумою судового збору та сумою судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 6441,45 грн. відповідно до п.2.1. ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", складає 72,00 грн. (72,00 грн.=1450,00 грн.-1378 грн.).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зайве сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 72,00 грн. підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 84,73 %.

84,73 % = ((5457,65 грн. (розмір задоволених позовних вимог)/(6441,45 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв'язку із цим 84,73 % або 1167,58 грн. судового збору має бути покладено на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Каховського державного агротехнічного коледжу (місцезнаходження: 74824, Херсонська область, Каховський район, с. Коробки, вул. Каховська, буд.30; ідентифікаційний код юридичної особи 05453568) на користь Державного підприємства "Миколаївський експертно-технічний центр Держпраці" (місцезнаходження: 54034, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Миру, буд.34; ідентифікаційний код юридичної особи 35786786) 2 886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 60 коп. заборгованості з оплати послуг, 2 361 (дві тисячі триста шістдесят одна) грн. 24 коп. інфляційних втрат , 209 (двісті дев'ять) грн. 81 коп. річних, 1167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 58 коп. компенсації витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Державному підприємству "Миколаївський експертно-технічний центр Держпраці" (місцезнаходження: 54034, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр.Миру, буд.34; ідентифікаційний код юридичної особи 35786786) зі спеціального рахунку державного бюджету (р/р № 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ - 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп. сплаченого за платіжним дорученням від 11.11.2016р. № 1450 судового збору.

Оригінал платіжного доручення від 11.11.2016р. № 1450 знаходиться у матеріалах справи № 923/1281/16.

Повне рішення складено 23.12.2016р.

Суддя К.В. Соловйов