Рішення

від 22.12.2016 по справі 926/3856/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2016 р. Справа № 926/3856/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «КОМ -СЕРВІС»

про стягнення заборгованості в сумі 10 256,86 грн.

Суддя С.О. Миронюк

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 - представник. Довіреність № 14-10 від 14.01.2015 р.

від відповідача - ОСОБА_2 - керівник.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось з позовом до Комунального підприємства «КОМ-СЕРВІС» про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 3391/15-БО-38 від 31.12.2014 р. в сумі 10 256,86 грн. в тому числі 2 792,65 грн. пені, 172,65 грн. 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 7 291,55 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.11.2016 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 23.11.2016 р.

Ухвалою від 23.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.12.2016 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

02.12.2016 р. відповідач подав відзив в якому просить зменшити розмір пені до 246,84 грн. та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних в розмірі 172,65 грн. в зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Ухвалою від 06.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 22.12.2016 р. в зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання.

В судовому засіданні 22.12.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладенні у відзиві на позов від 02.12.2016 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

31.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «КОМ-СЕРВІС» укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 3391/15-БО-38 відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, а останній зобов'язався його прийняти та оплатити.

Протягом січня 2015 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в кількості 8,812 тис. м 3 загальною вартістю 67 514,37 грн.

Факт поставки природного газу підтверджується двостороннім актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р.

Згідно пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак відповідач свої зобов'язання за Договором виконав з порушенням строків сплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 7 291,55 грн. та 3% річних в сумі 172,65 грн. за період з 15.02.2015 року по 26.03.2015 року.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу).

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом з достовірністю встановлено, що позивачем неправомірно взято період з 15.02.2015 р. по 03.03.2015 р., який повинен був би нараховуватись з 17.02.2015 р. по 03.03.2015 р., оскільки 14 лютого в 2015 р. припало на суботу, а отже, останнім днем для виконання зобов'язання мав бути наступний за вказаною датою робочий день, тобто 16.02.2015 р. Від так, прострочення суми сплати боргу розпочалось з 17.02.2015 р.

Таким чином, сума нарахованих 3% річних, становить 161,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З урахуванням пункту 7.2 Договору, статті 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , частини шостої статті 232 Господарського кодексу України позивач вимагає стягнути з відповідача 2792,65 грн. пені за період з 15.02.2015 року по 26.03.2015 року.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення пені на 90 %, суд вважає за можливе частково зменшити розмір пені, що підлягають стягненню, виходячи з наступного:

- комунальне підприємство «КОМ-СЕРВІС» надає послуги з тепловодопостачання бюджетним установам міста Вижниця та органам місцевого самоврядування;

- стягнення надмірно великих санкцій призведе до невиплат заробітної плати працівникам підприємства, оплати податків, відрахувань до соціальних фондів та вилучення коштів, які підприємство мало б спрямовувати на відновлення та обслуговування мереж тепловодопостачання.

Також приймаючи рішення стосовно зменшення розміру пені судом взятий до уваги той факт, що станом на час розгляду справи в суді відповідач з позивачем розрахувався повністю за спожитий газ в 2015 році.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)В» №01-06/767/2013 від 29.04.2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вищевикладеного, суд у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим, з врахуванням майнових інтересів позивача та відповідача, задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 50%. За таких обставин вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1324,19 грн.

(Дана правова позиція суду узгоджується з висновками ВГСУ викладених у Постанові від 30.01.2014р. у справі № 922/3896-г).

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог п. 4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» №7 від 21.02.2013, в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Заяву відповідача про зменшення розміру пені задовольнити частково, зменшити розмір стягуваної пені на 50% в сумі 1324,19 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства «КОМ-СЕРВІС» (59200, Чернівецька обл., м. Вижниця, вул. Українська, 88-а, код 34446270) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) пеню в сумі 1324,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 7291,55 грн., 3% річних у сумі 161,55 грн. та судовий збір в сумі 1179,22 грн.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2016 року

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.О. Миронюк