Ухвала

від 13.12.2016 по справі 1-21/2011

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,за участю прокурора ОСОБА_4 , розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 грудня 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 4 травня 2016 року.

Вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Злазне, Костопільського району, Рівненської області, який мешкає на АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 357 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутності у його діях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 4 травня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у привласненні печатки СТОВ "Колодяженське" визнаного банкрутом в особистих інтересах за наступних обставин.

Постановою господарського суду Житомирської області від 27 січня 2006 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колодяженське" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_5 . Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2007 року ліквідовано юридичну особусільськогосподарське СТОВ "Колодяженське". З цього часу повноваження ліквідатора є припиненим.

Всупереч з п.3.4.2 Наказу МВС № 17 від 11.01.1999 року "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів", починаючи з 18 жовтня 2007 року, тобто після ліквідації ТОВ «Колодяженське» ОСОБА_5 печатку даного товариства для знищення в органи внутрішніх справ не здав, а привласнив її в особистих інтересах.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону при постановленні зазначених судових рішень. Крім того, вказує на неналежну оцінку доказів у справі, оскільки поза увагою суду залишилися показання ОСОБА_5 , з яких слідує, що останній з метою уникнення скарг, наклепів та переслідувань зі сторони громадян ОСОБА_6 за допомогою печатки СТОВ «Колодяженське» вирішував конфліктну ситуацію та виписував цим особам накладні про передачу їм неіснуючого майна, в чому, на думку прокурора, і вбачається особистий інтерес ОСОБА_5 . Апеляційний суд у свою чергу, не врахувавши доводів апеляційної скарги прокурора, всуперечвимогам ст. 377 КПК України 1960 року, допущених районним судом помилок не виправив та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без змін.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_5 проситьзалишити останню без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши доповідача, доводи прокурорана підтримання касаційної скарги,перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Прокурор у своїй касаційній скарзі, поряд із зазначенням про істотніпорушення нормКПКта неправильне застосування кримінального закону при винесенні оскаржуваних судових рішень, ставить питання і про неналежну оцінку доказів, які були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанцій, тобтовказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 3ст. 398 КПК 1960 рокудо компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статті 369 цього Закону щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються прокурором. У зв`язку з наведеним доводи касаційної скарги в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Відповідно до ст. 323 КПК 1960 року як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 327 КПК 1960 року обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові , коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчинені злочину доведена. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до ч.1ст.327 КПК України 1960 року повинен бути мотивованим судом.

Висновок суду щодо відсутності у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, у вироку належним чином обґрунтований та є правильним, оскільки пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення не знайшло підтвердження у перевірених судом доказах.

Відповідно до ст. 65 КПК 1960 року доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та

інші обставини, що мають значення для правильного вирішення.

На обґрунтування свого висновку, суд підставно послався на показання виправданого ОСОБА_5 , який у судовому засіданні пояснив, що діючими на той час законодавчими актами не встановлений термін здачі печаток після ліквідації підприємства, а будь якого корисливого мотиву, або інших особистих інтересів при видачі 6 травня 2009 року свідкам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , накладних, посвідчених печаткою СТОВ «Колодяженське» після його ліквідації,у нього не було.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виписки накладних №№ 05/05, 06/05 від 6 травня 2009 року СТОВ «Колодяженське» вже було ліквідовано, а ОСОБА_5 вже не мав ніяких повноважень службової особи, і печатка, яка була ввірена йому як ліквідатору товариства, належала неіснуючому підприємству. Вказані накладні були виписані на вже неіснуючі об`єкти нерухомості, про що знали як ОСОБА_5 , так і свідки ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 пред`являлось обвинувачення у вчиненні протиправного діяння в інших особистих інтересах, але матеріали справи не містять відомостей у чому конкретно такі інтереси полягали.

Жодних інших доказів, які б містили дані щодо корисливого мотиву ОСОБА_5 або вчинення ним злочину в інших особистих інтересах матеріали справи також не містять.

Як убачається з судових рішень, показання свідків ОСОБА_6 викладені повно, їм дана належна оцінка з боку судів, а також зроблений ґрунтовний аналіз щодо взаємозв`язку з іншими доказами наданими стороною обвинувачення, а тому доводи прокурора в цій частині, щодо неналежного з`ясування судами обставин справи, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст.62Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про відсутність в діянні ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 357 КК відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх даних, що мали бути взяті до уваги при з`ясуванні дійсних обставин події, та ґрунтуються на зібраних й належним чином проаналізованих доказах.

Суд першої інстанції, дотримуючись вимогст. 334 КПК 1960 року, вказав у судовому рішенні, з яких саме підстав він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 , а тому законно постановив відносно нього виправдувальний вирок.

У касаційній скарзі прокурора не наведено інших доводів, які не були б предметом дослідження суду апеляційної інстанцій та свідчили б про незаконність ухвалених щодо ОСОБА_5 судових рішень і спростовували б висновки цього суду.

Перевіркою встановлено, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_5 апеляційний суд відповідно дост. 377 КПК України1960 рокунавів у своєму рішенні суть зазначених у апеляційній скарзі прокурора доводів, аналогічних доводам касаційної скарги, ретельно їх перевірив, проаналізував і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення про безпідставність виправдання підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючисьстатями 394- 396 КПК України1960 року, пунктів 11, 15 розділу Х1 «Перехідні положення» КПК України2012 року, п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2червня 2016 року, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 4 травня 2016 року щодо ОСОБА_5 , залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3