Постанова

від 20.12.2016 по справі 802/2007/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 грудня 2016 р. Справа № 802/2007/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АХТ-АГРОВ» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АХТ-АГРО" (далі - ТОВ "АХТ-АГРО", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "АХТ-АГРО" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "СПЕКТОРГ" за період червень 2016 року, складено акт від 25.08.2016р. № 910/14-02/37691026, в якому зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "АХТ-АГРО" завищено від`ємне значення за червень 2016 року в сумі 831945,00 грн., яке в подальшому включається до складу податкового кредиту

На підставі висновків акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми В«В4В» від 07.09.2016 року № НОМЕР_1, яким ТОВ "АХТ-АГРО" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 831945,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки та, відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 15.08.2016р. по 17.08.2016р. головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Вінницької ОДПІ ОСОБА_2 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АХТ-АГРО" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "СПЕКТОРГ" за період червень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.08.2016р. № 910/14-02/37691026 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ "АХТ-АГРО" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення за червень 2016 року в сумі 831945,00 грн., яке в подальшому включається до складу податкового кредиту

07 вересня 2016 року, на підставі висновку акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми В«В4В» № НОМЕР_1, яким ТОВ "АХТ-АГРО" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 831945,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду з вимогою визнати його протиправним та скасувати.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Так, зі змісту акту перевірки слідує, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "АХТ-АГРО" у рядку 10.1 розділу ІІ "Податковий кредит" Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року (Основна № НОМЕР_2 від 20.07.2016р.), додатку № 5 до декларації по ПДВ "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5)" за червень 2016 року включено до складу податкового кредиту суми, взаємовідносин по ТОВ "СПЕКТОРГ" - 831945,00 грн. (по податковим накладним березня 2016 року на суму 611931,00 грн. та податковим накладним квітня 2016 року на суму 220014,00 грн.).

Згідно інформації наведеної у наданих документах, ТОВ "СПЕКТОРГ" по відношенню до ТОВ "АХТ-АГРО" виступало постачальником товарів - засобів захисту рослин (ЗЗР).

Однак, згідно даних інформаційної бази "Інтегрована автоматизована інформаційна система "Податковий блок" (система "Співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів"), даним додатком № 5 до декларації по ПДВ "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період 2015р. (з моменту державної реєстрації) січень-квітень 2016р. ТОВ "СПЕКТОРГ" не декларувало взаємовідносин з ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн", м. Київ; не було учасником зовнішньоекономічної діяльності, не здійснювало імпорт товарів - засобів захисту рослин від фірм-нерезидентів.

ТОВ "СПЕКТОРГ" протягом березня, квітня 2016 року звіти про середньооблікову кількість штатних працівників до контролюючого органу не подавало, на підставі чого, перевіряючим зроблено висновок, що на підприємстві відсутні працівники.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у ТОВ "СПЕКТОРГ" відсутні основні фонди, транспортні засоби, виробничі та складські приміщення, які необхідні для здійснення підприємницької діяльності.

За даними ЄРПН встановлено, що постачальниками засобів захисту рослин ТОВ "СПЕКТОРГ" в період 2015р. (з моменту державної реєстрації), січень-березень 2016р. були тільки ТОВ "Гешефт профіт" та ТОВ "Морлекс", які згідно даних інформаційних баз не були учасника зовнішньоекономічної діяльності, не здійснювали придбання (імпорт) товарів, робіт, послуг із-за меж митних кордонів України та, відповідно, не декларували їх в податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних періодах.

При цьому, контрагентами ТОВ "Гешефт профіт" та ТОВ "Морлекс", по ланцюгу постачання, були фірми які здійснюються будівельні роботи, транспортні та рекламні послуги, що свідчить про неможливість реалізації ними засобів захисту рослин.

Відсутність у ТОВ "СПЕКТОРГ" необхідних умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій підтверджує, що дане підприємство фактично не реалізувало ТОВ "АХТ-АГРО" засоби захисту рослин в березні 2016 року на суму 3671586, 28 грн., в т.ч. ПДВ 611931,05 грн., та в квітні 2016 року на суму 1320081,22 грн., в т.ч. ПДВ 220013,53 грн., а відтак податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ "АХТ-АГРО" та відображенні в податковому обліку ТОВ "АХТ-АГРО" (декларації з податку на додану вартість) в червні 2016 року не можуть вважатись такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даного товару.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В той же час, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз даних норм свідчить про те, що правом для включення певних сум до складу податкового кредиту є та обставина, що такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити реальність отримання товару ТОВ "АХТ-АГРО" від ТОВ "СПЕКТОРГ".

Так, як встановлено під час судового розгляду, 11 березня 2016 року між ТОВ "АХТ-АГРО" (Покупець) та ТОВ "СПЕКТОРГ" (Продавець) укладено договір поставки № 003/01 (а.с. 28-29).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, Продавець, згідно замовлення Покупця, передає у власність останньому засоби захисту рослин (далі - ЗЗР), підтверджених Специфікаціями, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити ЗЗР відповідно до умов даного Договору.

Згідно із п. 2.2, п. 2.3 даного договору, ЗЗР поставляється Покупцю окремими партіями, згідно строку вказаному в Договорі, базис поставки продукції - склад продавця (Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 18).

Відповідно до видаткових накладних № 82 від 24.03.2016р. (а.с. 22), № 84 від 25.03.2016р. (а.с. 23), № 91 від 28.03.2016р. (а.с. 24), № 88 від 28.03.2016р. (а.с. 25), № 7 від 15.04.2016р. (а.с. 26), № 8 від 21.04.2016р. (а.с. 27) ТОВ "СПЕКТОРГ", на виконання умов договору поставки № 003/01 від 11.03.2016 року, передано, а ТОВ "АХТ-АГРО" прийнято товар - засоби захисту рослин.

Також, ТОВ "СПЕКТОРГ" виписано ТОВ "АХТ-АГРО" податкові накладні від 21.04.2016р. № 8 (а.с. 61-62), від 15.04.2016р. № 7 (а.с. 63-64), від 28.03.2016р. № 88 (а.с. 66-67), від 25.03.2016р. № 84 (а.с. 68), від 24.03.2016р. № 82 (а.с. 69), від 28.03.2016р. № 91 (а.с. 70) на загальну суму 4771653,97 грн. (в тому числі ПДВ - 831945,00 грн.).

В матеріалах справи містяться витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, які підтверджують факт реєстрації вказаних позивачем податкових накладних в даному реєстрі.

Факт оплати товару - засобів захисту рослин, на підставі договору поставки № 003/01 від 11.03.2016 року, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 89 від 28.03.2016р. (а.с. 33), № 90 від 28.03.2016р. (а.с. 34), № 91 від 28.03.2016р. (а.с. 35), № 125 від 13.04.2016р. (а.с. 36), № 129 від 14.04.2016р. (а.с. 37), № 128 від 14.04.2016р. (а.с. 38), № 136 від 15.04.2016р. (а.с. 39), № 144 від 19.04.2016р. (а.с. 40), № 146 від 20.04.2016р. (а.с. 41), № 88 від 28.03.2016р. (а.с. 42), № 87 від 28.03.2016р. (а.с. 43).

Факт поставки вказаного товару (засобів захисту рослин) з ТОВ "СПЕКТОРГ" до ТОВ "АХТ-АГРО" підтверджується товарно-транспортними накладними № 91 від 28.03.2016р. (а.с. 44), № 88 від 28.03.2016р. (а.с. 45), № 84 від 25.03.2016р. (а.с. 46), № 82 від 24.03.2016р. (а.с. 47), № 7 від 15.04.2016р. (а.с. 48), № 8 від 21.04.2016р. (а.с. 49), зі змісту яких слідує, що водії ТОВ "АХТ-АГРО" ОСОБА_4, ОСОБА_5, здійснювали перевезення засобів захисту рослин із пункту навантаження - вул. Промислова, 18, м. Обухів, до пункту розвантаження - вул. Сосонське шосе, 6, смт Літин, Вінницька область.

Представником позивача під час судового розгляду справи надано копію договору № 011202 оренди складських приміщень від 01.12.2014 року, згідно умов якого ТОВ "Остер" надає, а ТОВ "АХТ-АГРО" приймає в тимчасове платне користування складське приміщення загальною площею 27 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, смт Літин, Сосонське шосе, 6, в стані, придатному для використання з метою зберігання засобів захисту рослин та насіння, добрива та інших товарно-матеріальних цінностей, що також підтверджується копією санітарного паспорту № 4 на право одержання, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, виданого В.о. начальника управління Держпродспоживслужби в Літинському районі.

Також, представником позивача надано докази (копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ 957450 та копію договору найму (оренди) транспортного засобу від 17.03.2015 року) в підтвердження того, що перевезення засобів захисту рослин здійснювалось транспортними засобами, які перебували у власності та користуванні ТОВ "АХТ-АГРО".

Таким чином, у даному випадку підстав, за наявності яких була б відсутня можливість віднесення позивачем сум до податкового кредиту, представниками відповідача не наведено.

З приводу висновків ревізора про відсутність у ТОВ "СПЕКТОРГ" трудових та матеріальних ресурсів, а також не підтвердження отримання товару (засобів захисту рослин) по ланцюгу постачальників, і, як наслідок, здійснення господарських операцій останнім із позивачем з метою штучного формування податкового кредиту, та відсутності їх реального характеру, варто зазначити наступне.

У даному випадку слід наголосити на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, позаяк підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій підставі, що порушення податкового законодавства могли допустили його контрагенти, тим більше, якщо зі своєї сторони воно діяло у відповідності із вимогами закону. Таким чином інформація податкового органу, щодо недобросовісності ТОВ "СПЕКТОРГ" не може бути розцінена як недобросовісність власне самого позивача.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "СПЕКТОРГ" відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві з боку ТОВ "СПЕКТОРГ" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27.01.2016р. № 21-5333а15.

Таким чином, у судовому засіданні представниками відповідача не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за перевіряємий період по господарським взаємовідносинам з ТОВ ""СПЕКТОРГ".

Судом не вбачається порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З урахуванням викладеного, судом не вбачається порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, які не суперечать нормам Законів.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З урахуванням усіх вище встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення - рішення форми В«В4В» № НОМЕР_1 від 07 вересня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області форми В«В4В» № НОМЕР_1 від 07 вересня 2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АХТ-АГРОВ» (вул. Київська, 16-А, кім. 8-В, офіс 704, м. Вінниця, Вінницька область, ЄДРПОУ 37691026) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 12479,18 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, Вінницька область, ЄДРПОУ 39476158).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович