Постанова

від 05.07.2016 по справі 804/3067/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р. Справа № 804/3067/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Гелетій М.Т., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства "МІДАС КР"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "МІДАС КР" з вимогами: стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 17820,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не працевлаштував 1 інваліда, а тому у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2016р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив позов залишити без задоволення, оскільки відповідач сумлінно виконував свої обов'язки щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та своєчасно надавав належні звіти до районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

У відповідності до п.4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду України № 07.2-10/2 від 14.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів» при розгляді адміністративними судами справ зазначеної категорії потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ (річна)), наданого відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 29.02.2016р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2015 році склала 21 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - , кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» склала 1 особу, середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 17820,00грн..

Відповідно до розрахунку позивача щодо нарахування заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів - кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4 % нормативу, осіб склала 1 особу.

На підставі наданого відповідачем звіту за 2015 рік, позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій склала 17820,00 грн..

З матеріалів справи судом встановлено, що протягом 2015 року Приватне підприємство "МІДАС КР "надавало до центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватись праця інваліда, а саме, Інформацію про попит на робочу силу (форми №3-ПН) від 18.02.2015р.,18.03.2015р., 16.06.2015р., 24.09.2015р. , у яких зазначені основні дані про вакансії, призначені для інвалідів.

ОСОБА_3 міського центру зайнятості від 10.06.2016р. за №05-14/2317 надано інформацію про 1 вакансію працевлаштування інвалідів, подану ПП "МІДАС КР" та актуальну протягом 2015 року

У відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02.02.2010 року по справі № 21-1982во09 (номер у ЄДРСР 8089874) обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.06.2011 року у справі № 21-60а11, від 02.04.2013 року у справі 21-95а13 (номер у ЄДРСР 30604032).

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем здійснено усі залежні від нього заходи з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, повідомлено компетентні органи про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, працевлаштування яких, не відбулось незалежно від волевиявлення відповідача.

Отже, вина відповідача у невиконанні нормативу з працевлаштування інвалідів у 2015 році відсутня, тому і застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача є безпідставним, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити Дніпропетровському обласному відділенню фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2016 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.07.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя ОСОБА_4