Постанова

від 24.12.2016 по справі 804/4927/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 р.Справа №804/4927/16 14 год. 55 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю представників: позивача відповідача третьої особи 2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» до державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, Селянське (фермерське) господарство «Ткач», ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

3 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції ОСОБА_6, треті особи: відділ Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, Фермерське господарство «Ткач», ОСОБА_7, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції ОСОБА_6, індексний номер 28426625 від 24.02.2016 року, про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Селянським (Фермерським) господарством «Ткач» та ОСОБА_7, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права №13415630.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- в порушення норм чинного законодавства, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222384000:01:002:0319 між ОСОБА_7 та СФГ «Ткач» мала місце до закінчення дії договору оренди цієї ж земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_8;

- відповідачем під час державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_7 та СФГ «Ткач» не перевірено відповідність заявлених прав на реєстрацію такого договору вимогам законодавства, а також наявність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на земельну ділянку №1222384000:01:002:0319.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, зазначаючи на правомірності прийнятого рішення.

Від представника третьої особи Селянського «фермерського» господарства «Ткач» надійшли письмові заперечення, в яких просило відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи наступним:

- Фермерським господарством «Ткач» було подано повний пакет документів, який відповідає переліку документів для державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства. Фермерське господарство «Ткач» є орендарем земельної ділянки, тому під час формування пакету документів для реєстрації договору оренди земельної ділянки, ніякою інформацією про зареєстрований договір оренди на цю земельну ділянку не мав;

- орендодавець гарантував, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, на момент укладання договору не продана, не подарована, в спорі під забороною та заставою не перебуває, права щодо неї у третіх осіб відсутні, і ніяких обмежень відносно переданої в оренду земельної ділянки не існує, крім передбачених Класифікатором обмежень прав власності на землю та використання земельних ділянок.

Представники позивача, відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції, представники третіх осіб 1 та 3 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_8 (орендодавень), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку №763 розміром 5,340 гектарів, вартістю згідно кадастрової оцінки державного органу земельних ресурсів, яка на момент укладання договору становить 72637 грн. Відповідно до пункту 2.1 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктом 2.2 договору визначено, що за користування земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки землі, що становить 1085,50 грн. Згідно пункту 23 договір складено сторонами терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів. Початок дії договору з моменту державної реєстрації. Іншими умовами договору передбачено, що в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника (а.с.9).

Договір посвідчено в Личківській сільській раді, про що вчинено запис засвідчення факту державної реєстрації за №371 від 11.05.2004 року.

Земельна ділянка за кадастровим номером 1222384000:01:002:0319 була передану позивачу за актом приймання-передачі земельної ділянки в день державної реєстрації договору оренди землі (а.с.11).

16.08.2010 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_8 (орендодавець) укладено додаткову угоду внесено зміни у вартість орендної плати за земельну ділянку та подовжено дію договору до 31.12.2021 року (а.с.10).

Додаткову угоду зареєстровано в Магдалинівському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорі оренди землі вчинено запис 16.08.2010 року за №041012301321.

01.08.2016 року з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку позивачу стало відомо, що 18.02.2016 року зареєстровано право оренди землі за кадастровим №1222384000:01:002:0319 за Селянським (Фермерським) господарством «Ткач» (а.с.14).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди земельної ділянки зареєстровано за Селянським (Фермерським) господарством «Ткач» рішенням державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_6 за №28426625 від 24.02.2016 року (а.с.15).

Встановлюючи підстави для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим №1222384000:01:002:0319 за Селянським (Фермерським) господарством «Ткач», судом встановлено, що орендодавець земельної ділянки ОСОБА_8 померла 08.06.2011 року, що підтверджується наданою суду копією свідоцтва про смерть, складеного 10.06.2011 року (а.с.76).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №649, спадкова справа 91/2011р., спадкоємцем майна ОСОБА_8, визначеного у заповіті є син померлої - ОСОБА_9.

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 5,340 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить спадкодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІV-ДП №057269 (а.с.77).

01.07.2013 року рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_10 №3869750 зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим №1222384000:01:002:0319 за ОСОБА_7 (а.с.80).

Судом встановлено, представником позивача підтверджено, що додаткові угоди із спадкоємцем не укладались.

11.02.2016 року між ОСОБА_7 (орендодавець) та Селянським (Фермерським) господарством «Ткач» (орендар) було укладено договір оренди землі №11, згідно умов якого орендодавцем передано орендарю в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим №1222384000:01:002:0319. Договір укладено на 10 років. Термін дії договору починається з дати державної реєстрації права оренди відповідно до діючого законодавства. Пунктом 8.1 договору визначено, що обмежень на орендовану земельну ділянку не має (а.с.81-83).

Актом прийому-передачі земельної ділянки №11 від 11.02.2016 року передано земельну ділянку Селянському (Фермерському) господарству «Ткач» (а.с.84).

Таким чином, судом встановлено, що спірну державну реєстрацію, яка є предметом спору у цій справі, проведено на підставі договору оренди землі, укладеного між спадкоємцем земельної ділянки ОСОБА_7 та Селянським (Фермерським) господарством «Ткач».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що на момент укладення договору оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» та ОСОБА_8, діяв «Порядок державної реєстрації договорів оренди землі», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 року №2073, підпунктами 3, 4 якого було встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Відповідно до пункту 4 «Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року №174, чинним на момент укладення договорів оренди землі від 10.02.2006 року, державна реєстрація державного акту на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Зі змісту статті 125 Земельного кодексу України судом встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до змісту пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, в тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 Земельного кодексу України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав, які підлягають реєстрації, спрямованість на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з засад державної реєстрації прав Закон №1952 визначив гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 3).

При цьому встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Особливістю правовідносин Закон №1952 у статті 3 визначив, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №1952 відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, встановлені статтею 17 Закону №1952, в частині 3 якої зазначено: документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Поряд з цим, належить враховувати спрямованість держави на забезпечення визнання та захисту державою прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, які знайшли відображення та врегульовані Законом №1952.

До кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства та визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно.

Саме зазначене положення Закону №1952 встановлює межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Оскільки державний реєстратор нерухомого майна виступає в спірних правовідносинах від імені держави, він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість.

Виконання такого обов'язку впливає на весь оборот нерухомості й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Особлива цінність землі як об'єкта прав на нерухомість зумовлює специфіку документів, які підтверджують виникнення та існування права власності та інших речових прав на неї.

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 3 Закону №1952 будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано.

За загальним правилом державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Здійснюючи державну реєстрацію речового права, державний реєстратор підтверджує від імені держави України відповідність вимогам закону всіх поданих документів, перелік яких є виключним, та в результаті встановлення такої відповідності проводить реєстраційну дію, за результатами якої в цивільний обіг вводиться відповідний об'єкт речового права.

Першим та основним правилом і обов'язком державного реєстратора, закріпленим пунктом 1 частини 2 статті 9 Закону №1952 є наступне:

1) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- - відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Вказаний перелік є вичерпним.

Підпунктом 15 пункту 196 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за № 1051 встановлено, що на офіційному веб-сайті Держгеокадастру за допомогою технологічних та програмних засобів Державного земельного кадастру оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права користування (сервітут) земельної ділянки, права постійного користування, права оренди (суборенди) земельною ділянкою; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій). У разі надання відомостей про державну реєстрацію права оренди (суборенди) земельної ділянки зазначається цільове призначення такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що при перевірці пакету документів, що був поданий державному реєстратору ОСОБА_6, для реєстрації права оренди земельної ділянки за Селянським (Фермерським) господарством «Ткач», не було встановлено зареєстрованих обтяжень на орендовану земельну ділянку, оскільки листом начальника відділу Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області від 24.02.2016 року за №8-415-99.3-721/2-16 повідомлено реєстраційну службу Магдалинівського районного управління юстиції про те, що земельна ділянка за кадастровим №1222384000:01:002:0319, належна ОСОБА_7 не перебуває в оренді (а.с.54).

В судовому засіданні 11.10.2016 року представник відділу Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області пояснив, що інформація про відсутність оренди земельної ділянки була надана за пошуком по прізвищу власника земельної ділянки - ОСОБА_7, а не за кадастровим номером земельної ділянки, оскільки на час укладання договору між позивачем та ОСОБА_8 внесення інформації про кадастровий номер земельної ділянки не було обов'язковим.

У зв'язку з відсутністю в Держгеокадастрі інформації про наявність обтяжень земельної ділянки №1222384000:01:002:0319, суд доходить висновку про відсутність підстав стверджувати, що оскаржуваним рішенням №28426625 від 24.02.2016 року було допущено подвійну реєстрацію, оскільки реєстрація похідного права проведена за іншим суб'єктним складом.

Державним реєстратором Магдалинівського районного управління юстиції ОСОБА_6 було прийнято оскаржуване рішення №28426625 від 24.02.2016 року на підставі договору оренди землі №11 від 11.02.2016 року, укладеного між ОСОБА_7 та СФГ «Ткач», з поміткою про відсутність обтяжень на земельну ділянку, та інформації з Держгеокадастру про те, що вказана землі в оренді не перебуває.

Таким чином, суд доходить висновку, що державним реєстратором було перевірено наданий пакет документів та інформацію про відсутність обтяжень земельної ділянки, право оренди на яку підлягало реєстрації. Оскаржуване рішення №28426625 від 24.02.2016 року про державну реєстрацію договору оренди землі на підставі повного та належно оформленого пакету документів та інформації про відсутність обтяжень на земельну ділянку №1222384000:01:002:0319.

Додатково, суд зазначає, що договір оренди землі, укладений 11 лютого 2016 року між СФГ «Ткач», як орендарем, та ОСОБА_7, як орендодавцем, не є нікчемними в силу вимог статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки його недійсність не встановлена законом, а є оспорюваним правочином, який позивачем в судовому порядку не оскаржувався та на момент розгляду цієї справи судом є дійсними.

Позивач, заявляючи цей спір із суб'єктом владних повноважень, фактично намагається вирішити цивільний спір.

Однак, суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями визнання договорів чинними, продовженими або недійсними.

Розглядаючи цей спір, перевіряючи порядок та спосіб вчинення оскаржуваної реєстраційної дії державним реєстратором при прийнятті рішень про державну реєстрацію прав індексний номер 28426625 від 24 лютого 2016 року, керуючись відомостями з Державного земельного кадастру, та чинним договором оренди землі №11 від 11.02.2016 року, суд зазначає, що відповідачем було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.

Державний реєстратор в цій справі є суб'єктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не вчинено дій, що виходять за межі законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» до державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, Селянське (фермерське) господарство «Ткач», ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 29 листопада 2016 року.

Суддя ОСОБА_1