Ухвала

від 12.12.2016 по справі 760/21277/16-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №1-кс/760/16559/16

760/21277/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100090010073 від 30.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,

в с т а н о в и в:

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3222482000:12:002:0040, яка на праві власності належить ОСОБА_5 , (ІПН НОМЕР_1 ) із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні №12016100090010073 від 30.08.2016 року кінцевого рішення.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження за №12016100090010073 від 30.08.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначила, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області, шляхом неналежного виконання своїх службових обов`язків листом від 18.12.2014 року №494, надали дозвіл на розміщення на земельній ділянці площею 0,5 га (кадастровий номер 3222482000:12:002:0040), яка належить ФОП ОСОБА_6 , споруд автозаправного комплексу, проте дана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, в заплаві р. Ірпінь між автодорогою М-06 Київ-Чоп та меліоративним каналом К-69-1, знаходиться в межах осушувальних земель та не списана з числа меліоративних систем, чим останні своїми діями порушили норми чинного законодавства, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам.

01.12.2016 року земельну ділянку земельну ділянку кадастровий номер 3222482000:12:002:0040, яка відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві власності належить ОСОБА_5 - визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12016100090010073.

Слідчий зазначив, що арешт майна, а саме земельної ділянки, необхідно накласти з метою належного зберігання речових доказів, оскільки існують підстави вважати та наявні обставини, що незастосування арешту призведе до знищення об`єкта будівництва, передачі земельної ділянки шляхом перепродажу.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Заслухавши слідчого, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження за №12016100090010073 від 30.08.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, приймаючи до уваги, що кримінальне провадження порушено та проводиться за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України і будь-яке інше обвинувачення не висунуто, провадження за обвинуваченням у скоєні інших злочинів не проводиться, суд не має можливості і не знаходить обґрунтованих підстав віднести майно, щодо якого ставиться питання про його арешт, до майна, яке може бути віднесено до речових доказів, як матеріальний об`єкт який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, або, який містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту, чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі зазначене майно не може бути віднесено і до предмету, що був об`єктом кримінально протиправних дій чи до речей, які отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки з клопотання та матеріалів доданих до нього не вбачається, що земельна ділянка, щодо якої ставиться питання про накладення арешту, є об`єктом кримінально протиправних дій, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 173 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100090010073 від 30.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1