Рішення

від 23.12.2016 по справі 219/7202/16-ц

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/7202/16-ц

Провадження № 2/219/3548/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючий суддя - Шевченко Л.В.,

при секретарі судового засідання Брагіній М.Д., Зубенко Т.А.

за участі прокурора Подлуцької Н.В., відповідача ОСОБА_1, третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом Артемівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Бахмутської міської ради в особі КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат лікарняного закладу на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 3099 грн. 04 коп. на користь держави - Управління охорони здоров'я Бахмутської міської ради в особі Комунального закладу охорони здоров'я «Часовоярська міська лікарня № 3». Позов обґрунтовує ст. 1166, 1206 ЦК України.

Прокурор в судовому засіданні заявлений позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила стягнути з ОСОБА_1 витрати лікарняного закладу на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 3099 грн. 04 коп. на користь держави - Управління охорони здоров'я Бахмутської міської ради в особі Комунального закладу охорони здоров'я «Часовоярська міська лікарня № 3».

Представник позивача: Управління охорони здоров'я Бахмутської міської ради ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася. До суду надійшло клопотання, в якому вона наполягала на задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину та просила суд розглянути справу за відсутності представника Управління.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог частково, вважав, що позов може бути задоволений частково лише за 5 днів перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, оскільки саме з 21 по 26 серпня 2015 року вона дійсно лікувалася, купувала медичні препарати, вартість яких він відшкодував і тому кримінальне провадження було закрито, його звільнено від кримінальної відповідальності. Вважав, що саме 14 днів ОСОБА_2 не знаходилась в лікарні, що вона була дома, її бачили на ринку, що він не повинен платити за їжу, вартість якої врахована в калькуляції лікарні, тому що він не впевнений, що вона там харчувалася.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що після вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення - злочину вона опинилася в лікарні з раною на голові, закритою черепно-мозковою травмою, з 20.08.2015 року по 02. 09.2015 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарні, і відлучалася з лікарні лише один раз на 30-40 хв. тільки для того, щоб прийняти участь у слідчих діях. Її забрали з лікарні правоохоронці і на автомобілі привезли назад в лікарню, а те, що ОСОБА_4 каже, що бачив її в ті дні на ринку чи те, що вона взагалі не була в лікарні 14 днів, а менше, вважає припущенням відповідача, нічим не підтвердженими доводами.

Суд, заслухавши прокурора, сторони, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, а також матеріали кримінального провадження № 219/9994/15-к (в ЄРДР № 12015050150002670), оцінивши надані суду докази в їх сукупності та встановивши що між сторонами склалися правовідносини у сфері відшкодування шкоди, завданої злочином, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, у тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу . Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України та ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Відповідно до ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 46 КК України , особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. При цьому примирення винного з потерпілим не звільняє його від обов'язку відшкодувати витрати, завдані закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

ОСОБА_1 20 серпня 2015 року приблизно о 10-00 годині, перебуваючи за місцем розташування його дачної ділянки № 12 на території колишнього садового товариства «Садоводов» по вул. Плодовій в м. Часів Яр Донецької області, побачив ОСОБА_2, яка проходила через територію його дачної ділянки, з якою у нього на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин стався конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 став виказувати претензії на адресу ОСОБА_2 з приводу того, що вона нібито без його дозволу збирала врожай з його ділянки. Після чого ОСОБА_1 з метою спричинення тілесних ушкоджень, взяв з приміщення свого дачного будинку, дерев'яну палицю, та тримаючи її у правій руці, діючи умисно, наніс ОСОБА_2 один удар вказаною палицею по голові, а саме в тьмяно-скроневу область зліва, в результаті чого потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у виді рани голови та струсу головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та у зв'язку з чим вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Часовоярської міської лікарні № 3 в період з 20.08.2015 р. по 02.09.2015 р.

Згідно довідки-розрахунку № 65 від 20.07.2016 вих., на лікування та утримання ОСОБА_2 в хірургічному відділенні КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3» витрачено 3099 грн. 04 коп. (вартість одного ліжко - дня становила 221 грн. 36 коп.), чим заподіяно матеріальну шкоду установі (арк. с.36).

11.02.2016 р. ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України закрито у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності. Цивільний позов прокурора залишено без розгляду (а. с. 5, а. к. п. 48-49). Ухвала Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.02.2016 р. набрала законної сили 19.02.2016 р., однак на час подання позову ОСОБА_1 не відшкодував шкоду Управлінню охорони здоров'я Бахмутської міської ради та КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3», хоча про такі позовні вимоги він був обізнаний з обвинувального акту та в судовому провадженні кримінального провадження № 12015050150002670 за обвинуваченням останнього за ст. 125 ч. 2 КК України (арк.с.5., арк.с.18 кримінального провадження - розписка про отримання обвинувального акту та цивільного позову прокурора).

У кримінальному провадженні за обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано потерпілою (а. к. п. 3).

У зв'язку з отриманими легкими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Часовоярської міської лікарні № 3 в період з 20.08.2015 р. по 02.09.2015 р. із діагнозом: забита рана скронево-тім'яної області голови, струс головного мозку, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого № 962 від 20.08.2015 р. відносно ОСОБА_2 (а. с. 38-49).

Згідно довідки-розрахунку № 65 від 20.07.2016 р. та калькуляції вартості одного ліжко-дня, виданих КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3», на лікування та утримання ОСОБА_2 в хірургічному відділенні КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3» витрачено 3099 грн. 04 коп. (вартість одного ліжко-дня становила 221 грн. 36 коп.) (арк. с. 40).

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення внаслідок якого ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження, на лікування якої в хірургічному відділенні КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3» витрачені державні кошти доказуванню не підлягає.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не перебувала в лікарні всі 14 днів, відлучалася з лікарні на відвідування ринку та перебування вдома в період з 20.08.2015 по 02.09.2015 року, а тому він може відшкодувати витрати на її лікування лише 30 5-6 днів її перебування, не підтверджуються жодним доказам, а, навпаки спростовуються належними доказами, дослідженими під час розгляду справи по суті, та поясненнями свідка ОСОБА_5, який у судовому засіданні пояснив, що був лікуючим лікарем потерпілої ОСОБА_2, яка проходила курс лікування з 20.08.2015 року по 02.09.2015 року з приводу отриманих нею травм: закрита черепно-мозкова травма,струс мозку, забита рана тім'яної області голови. Дійсно перші 7-8 днів їй було призначено інтенсивне лікування, вона придбавала медичні препарати, якій він їй виписував, тому що в лікарні відсутнє достатнє фінансування, і це не є секретом ні для кого. Шви були знято на 8 день, однак пацієнтка жалілася на головні болі, їй було надано консультацію невропатолога, на швидкій виписці з лікарні вона не наполягала. Також лікар пояснив, що раніше вважалося, що при струсі головного мозку не потрібно призначати багато медикаментів, а дуже важливо, щоб пацієнт знаходився під наглядом лікаря та в спокої, не вчиняти різких рухів. Тому, і при лікуванні ОСОБА_2 дуже важливо було «витримати час», а при виписці запропоновано бути під наглядом невропатолога.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України , підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року .

Відповідно до п. 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 сума коштів, яка піддягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в жому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Відповідно до п.4 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 зазначено, що стягнені в установленому порядку кошт, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховується до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Відповідно до ч.3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Відповідно до п.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України , з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до вимог ст.121 Конституції України , Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, у тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позов пред'явлений позивачем в межах своїх повноважень, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та знайшли своє доведення в судовому засіданні, підтверджено що саме внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1, КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3» понесло витрати на лікування потерпілої від злочину, між діями ОСОБА_1 та цими витратами є прямий причинний зв'язок, що встановлено ухвалою суду, яка набрала законної сили, а тому обов'язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача ОСОБА_1

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути на користь КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3» витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 3099 грн. 04 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166 , 1206 ЦК України , п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, ст.ст. 10 , 60 , 88 , 212-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Артемівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Бахмутської міської ради в особі КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави - Управління охорони здоров'я Бахмутської міської ради в особі КЗОЗ «Часовоярська міська лікарня № 3» (84551, Донецька область, м. Часів Яр, вул. Пирогова, 3, ЄДРПОУ 01990179) витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 3 099 (три тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті 23.12.2016 року, вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 23.12.2016 року. Повне рішення оформлено та підписано суддею 26.12.2016 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення ухвалено, оформлено та підписано суддею одноособово в нарадчій кімнаті.

Суддя Л.В.Шевченко