Рішення

від 14.11.2016 по справі 183/2162/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2162/16

№ 2/183/1627/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., при секретареві Драній В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новостепанівської сільської ради Новомосковського району, треті особи - Новомосковська державна районна нотаріальна контора про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_1 до Новостепанівської сільської ради Новомосковського району, треті особи - Новомосковська державна районна нотаріальна контора про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилався на те, що 19 лютого 2013 року померла його мати - ОСОБА_2. При житті, 12 травня 2000 року мати склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Новостепанівської сільської ради Новомосковського району, яким заповідала позивачу належну їй на праві приватної власності земельну ділянку (пай) площею 6,250 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території КСП «Промінь» Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 24. Після смерті ОСОБА_2 він звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що у заповіті по-батькові заповідача - Порфирівна, а згідно свідоцтва про смерть - Порфиріївна. Крім того, в державному акті про право власності на землю стоїть площа змеленої ділянки - 5,920 га, а в заповіті 6,250 га. Дані розбіжності у площі сталися внаслідок того, що після виділення в натурі вказаної земельної ділянки на місцевості, Новостепанівською сільською радою Новомосковського району, був виданий ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП № 115155 від 15 березня 2001 року. Тому позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що заповіт яким ОСОБА_2 заповідає ОСОБА_1, та який був посвідчений 12 травня 2000 року секретарем виконкому Новостепанівської сільської ради народних депутатів Новомосковського району та зареєстрованому в реєстрі № 24, складений нею, а не ОСОБА_3, та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) площею 5,920 га (кадастровий номер 1223284500:01:025:0342), розташовану на території Новостепанівською сільської ради Новомосковського району, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія І-ДП № 115155, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 14640 від 15 березня 2005 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 19 лютого 2013 року.

В судове засідання позивач не з'явився, представником подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують та просять його задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, в своїй заяві просили суд розгляду справи за відсутності їхнього представника.

В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом по справі встановлено факт, що 19 лютого 2013 року померла ОСОБА_2, згідно свідоцтва про смерть, про що зроблено відповідний актовий запис 20 лютого 2013 року за № 2.

Як вбачається з заповіту, складеного 12 травня 2000 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Новостепанівської сільської ради Новомосковського району, яким заповідала ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку (пай) згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) мерії ДП № 0184329 в розмірі 6,250 га, що розташована на території КСП «Промінь» Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 24.

Як вбачається з державного акту серії І-ДП № 115155, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 5,920 га, розташовану на території Новостепанівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 14640 та виданий Новостепанівською сільською радою Новомосковського району 15 березня 2001 року.

Відповідно до ст.ст. 1217-1218, 1268-1270 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 вбачається, що с заявою про прийняття спадщини після її смерті звернувся син померлої ОСОБА_1. При житті ОСОБА_2 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку (пай) площею 6,25 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території КСП «Промінь» Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно листа Новомосковської районної державної нотаріальної контори від 04 листопада 2015 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, померлої 19 лютого 2013 року, у зв'язку з тим, що у заповіті та у державному акті на право власності на земельну ділянку маються розбіжності в площі земельної ділянки та в по-батькові померлої.

Як вбачається з відповіді Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області за № 90-406-99.8-1304/2-16 від 04 липня 2016 року земельна ділянка (пай) видана на підставі рішення Новостепанівської сільської ради від 12 березня 2001 року, була виділена в натурі на місцевості ОСОБА_2 згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0184329. ОСОБА_2 15 березня 2001 року був виданий державний акт на право власності на землю серії І-ДП № 115155. Кадастровий номер земельної ділянки - 1223284500:01:025:0342.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки площею 5,920 га, кадастровий номер 1223284500:01:025:0342, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, був ОСОБА_1, який прийняв спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2.

Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України - право власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Аналізуючи сукупність зазначених доказів суд приходить до висновку про те, що позивач позбавлений можливості захистити свої права власника не інакше як за зверненням до суду з зазначеним позовом про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 19 лютого 2013 року.

А тому вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на зазначені земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 19 лютого 2013 року - підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо встановлення факту належності померлій ОСОБА_2 заповіту, то в цій частині суд вважає ці вимоги зайво заявленими та необхідним відмовити позивачу в їх задоволенні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новостепанівської сільської ради Новомосковського району, треті особи - Новомосковська державна районна нотаріальна контора про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 5,920 га, розташовану на території Новостепанівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223284500:01:025:0342, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія І-ДП № 115155, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 14640 від 15 березня 2001 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 19 лютого 2013.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Дубовенко