Рішення

від 27.12.2016 по справі 428/3550/16-ц

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/3550/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря - Бондаренко І.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Зодіак-МТ» про визнання незаконним застосування наказів, скасування пункту наказу, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за час затримки розрахунку при звільненні із урахуванням компенсації та індексації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Зодіак-МТ» про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки, відшкодування моральної шкоди, в якому просив із урахуванням уточнених позовних вимог про наступне:

- визнати незаконним застосування наказів Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 1/СК від 12 січня 2015 року та № 2/СК від 01 вересня 2015 року відносно ОСОБА_3;

- скасувати пункт 2 наказу Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 1/ЗП від 02 лютого 2016 року;

- стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 08.08.2015 року по 11.11.2015 року в сумі 9069,45 грн.;

- стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 12.11.2015 року по 02.02.2016 року в сумі 4172,01 грн.;

- стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки невиплати заробітної плати, починаючи з 03.02.2016 року по 31.07.2016 року в сумі 16763,60 грн.;

- стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, починаючи з 08.08.2015 року по 31.07.2016 року в сумі 683,19 грн.;

- стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 індексацію заробітної плати, починаючи з 08.08.2015 року по 31.07.2016 року в сумі 5655,18 грн.;

- визначити та стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 вищевказані виплати на день фактичного розрахунку;

- визначити дату фактичного розрахунку не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати винесення рішення суду щодо уточненої позовної заяви.

В обґрунтування позову, та з урахуванням письмових пояснень, позивач вказав, що 11.11.2015 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області розглянуто заяву про визнання та затвердження мирової угоди по цивільній справі № 428/8569/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ПП «Зодіак-МТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 20.07.2012 року по 07.08.2015 року з урахуванням індексу інфляції, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 06.08.2014 року № 17-У, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції за останні місяці невиплати. За результатами розгляду ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.11.2015 року у справі № 428/8569/15-ц визнано мирову угоду між ОСОБА_3 та ПП «Зодіак-МТ». Пунктом 2, 3 вказаної мирової угоди зазначено, що відповідач визнає незаконним та скасовує наказ про звільнення від 06.08.2014 року № 17-У, яким було припинено трудові відносини з позивачем, а після визнання мирової угоди судом позивач на наступний день приступає до роботи на ПП «Зодіак-МТ», що розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Лисичанська, буд. 36, а відповідач поновлює його на роботі згідно чинного законодавства та вчиняє інші необхідні з цим дії задля не порушення прав позивача. На виконання мирової угоди та після її визнання судом, позивач прибув на підприємство «Зодіак-МТ», що розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Лисичанська, буд. 36 з метою приступити до роботи, однак до роботи не приступив у зв'язку із не скасованим незаконним наказом про звільнення від 06.08.2014 року № 17-У та не надання йому за кваліфікацією роботи, щоб він приступив до її виконання. З цього приводу він звертався до керівника ПП «Зодіак-МТ» з заявами від 18.11.2015 року та від 19.11.2015 року, однак усної та письмової відповіді на свої звернення не отримав, керівництво до нього ставилося не як до працівника, а як до сторонньої особи. Після цього, наказом від 02.02.2016 року № 1/К було визнано наказ від 06.08.2014 року № 17-У про звільнення ОСОБА_3 - водія 1 кл ГАЗель недійсним та відновлено ОСОБА_3 на посаді водія 1 кл ГАЗель на підставі мирової угоди від 11.11.2015 року Сєвєродонецького міського суду Луганської області. Згідно до наказу від 02.02.2016 року № 1/К-У звільнено 02.02.2016 ОСОБА_3 - водія 1 кл ГАЗель за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України. Із змісту мирової угоди Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.11.2015 року встановлено, що період стягнення заборгованості по заробітній платі згідно до предмету позову є з 20.07.2012 року по 07.08.2015 року, а тому, починаючи з 08.08.2015 року по день затвердження мирової угоди судом, 11.11.2015 року, позивачу не був виплачений роботодавцем середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. При цьому, починаючи з 12.11.2015 року з вини роботодавця, його не поновили на роботі згідно до визнаної мирової угоди суду від 11.11.2015 року. Позивач вважає, що, усвідомлюючи свої дії, керівник ПП «Зодіак-МТ» умисно затримував та не виконував мирову угоду Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.11.2015 року. Також, в день звільнення ПП «Зодіак-МТ» не здійснив з ним розрахунок. Листом від 24.02.2016 року позивач звернувся до керівника ПП «Зодіак-МТ» щодо виплати належних йому сум за час вимушеного прогулу, затримки та відшкодування моральної шкоди, однак вимоги підприємством до цього часу не виконані. Також, підприємством «Зодіак-МТ» не була надана довідка про середню заробітну плату, яку він просив надати у вказаному зверненні. Окрім цього, незаконні дії власника ПП «Зодіак-МТ», завдали йому душевних страждань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та, як наслідок, він має докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Його душевні страждання тривають внаслідок значного психічного тиску, що має місце з боку його оточення та виражається у постійному кепкуванні щодо зусиль позивача довести свою правоту, це призвело до суттєвого погіршення, а часом й позбавлення певних можливостей реалізації власних звичок і бажань, погіршились відносини з оточуючими людьми, зниження авторитету в очах підлеглих й інші негативні наслідки морального характеру.

Ухвалою суду від 27.12.2016 року провадження у справі було закрито в частині стягнення з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 08.08.2015 року по 11.11.2015 року в сумі 9069,45 грн.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що позовні вимоги не відповідають дійсності, у зв'язку із чим позов є необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, які викладені у позові, просила позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача уточнені позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із копією ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 листопада 2015 року по справі № 428/8569/16-ц, затверджена мирова угода між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Зодіак-МТ», за умовами якої, зокрема: відповідач визнає незаконним та скасовує наказ про звільнення від 06.08.2014 №17-У, яким було припинено трудові відносини з Позивачем. Після визнання мирової угоди судом Позивач на наступний день приступає до роботи на Приватному підприємстві «Зодіак-МТ», що розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Лисичанська, буд. 36, а Відповідач поновлює його на роботі згідно чинного законодавства та вчиняє інші необхідні з цим дії задля не порушення прав Позивача. Відповідач зобов'язується до 18.12.2015р. виплатити Позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30000,00 грн., компенсувати Позивачу витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00грн., а також сплатити у повному обсязі судовий збір. Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсація витрат на правову допомогу у загальному розмірі 31500,00 грн. здійснюється за наступними реквізитами: найменування банку: ОСОБА_4, МФО: 305299, ЄДРПОУ: 14360570, р/р 29244825509100, призначення платежу: на виконання мирової угоди, отримувач коштів ОСОБА_3 Сторони засвідчують, що після виконання мирової угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо трудових відносин, які є предметом мирової угоди. Ухвала набрала законної сили 17.11.2015 року.

Відповідно до копій заяв ОСОБА_3 на ім'я директора Приватного підприємства «Зодіак-МТ» ОСОБА_5 від 18.11.2015 року, 19.11.2015 року та24.02.201 року, ОСОБА_3 просить виконати вимоги мирової угоди, затвердженої ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 листопада 2015 року.

Згідно із копією наказу директора Приватного підприємства «Зодіак-МТ» ОСОБА_5 № 2/СК від 12 січня 2015 року, встановлено на підприємстві скорочений робочий тиждень. Кількість відпрацьованих людино-годин кожним працівником визначається за даними табелю робочого часу в залежності від виробничої необхідності.

З копії наказу директора Приватного підприємства «Зодіак-МТ» ОСОБА_5 № 2/СК від 01 вересня 2015 року вбачається, що у зв'язку із встановленням скороченого робочого тижня кількість відпрацьованих людино-годин кожним працівником визначається за даними табелю робочого часу в залежності від виробничої необхідності, але повинна становити в середньому за місяць не менше 20-ти годин на тиждень. Секретарю-референту встановити 40-годинний робочий тиждень незалежно від кількості відпрацьованого часу іншими працівниками.

Згідно копії наказу директора Приватного підприємства «Зодіак-МТ» ОСОБА_5 № 1/К від 02 лютого 2016 року, визнано наказ від 06 серпня 2014 року № 17-У про звільнення ОСОБА_3 - водія 1 кл ГАЗель недійсним. Відновлено ОСОБА_3 на посаді водія 1 кл ГАЗель. Приведено записи у трудовій книжці ОСОБА_3 у відповідність до норм діючого законодавства та вимог даного наказу.

Відповідно до копії наказу директора Приватного підприємства «Зодіак-МТ» ОСОБА_5 № 1/ЗП від 02 лютого 2016 року, встановлено ОСОБА_3 оклад на рівні 3000,00 грн. з 18.11.2015 року. В пункті 2 наказу вказано, що заробітну плату ОСОБА_3 за період з 18.11.2015 року по 02.02.2016 року розраховано, виходячи з 20-ти годинного робочого тижня та окладу, встановленого п. 1 цього Наказу.

Згідно копії наказу директора Приватного підприємства «Зодіак-МТ» ОСОБА_5 № 1/К-У від 02 лютого 2016 року, звільнено ОСОБА_3 - водія 1 кл ГАЗель за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) 02 лютого 2016 року.

З копії довідки про заробітну плату за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року, копії видаткового касового ордеру від 10.05.2016 року, копії звіту про використання коштів, виданих під звіт від 10.05.2016 року, копії поштового переводу на ім'я ОСОБА_3 від 10.05.2016 року вбачається, що на підставі мирової угоди між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Зодіак-МТ», ОСОБА_3 було нараховано та сплачено: 31500,00 грн. - сума грошових коштів за мировою угодою, 3641,67 грн. - сума грошових коштів заробітної плати за період з 18.11.2015 року по 02.02.2016 року на виконання рішення суду, про що є відповідні розписки ОСОБА_3 від 28.01.2016 року, 16.02.2016 року, 15.03.2016 року. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 фактично був відсутній на робочому місці, табель по ньому не вівся та згідно наказу по підприємству про скорочений час, заробітна плата була нарахована, виходячи з 20-ти годинного робочого тижня.

Відповідно до копії розразхунково-платіжної відомості № 2 за листопад 2015 року, копії розразхунково-платіжної відомості № 3 за грудень 2015 року, копії розразхунково-платіжної відомості № 4 за січень 2016 року, копії розразхунково-платіжної відомості № 5 за лютий 2016 року та листа Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 109 від 08.12.2016 року, керуючись чинним законодавством України та згідно наказу № 2/СК від 01.09.2015 року на підприємстві ПП «Зодіак-МТ» в період з 01 вересня 2015 був встановлений скорочений тиждень. Заробітна плата працівникам підприємства нараховувалась згідно табелю обліку робочого часу та фактично відпрацьованих людино-годин але не менше 20-ти годин на тиждень. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 фактично був відсутній на робочому місті та на виконання рішення суду, в період з листопада 2015 року по лютий 2016 року йому були нараховані робочі людино-години у розмірі, не перевищуючи робочі дні по підприємству (чотирьох годинний робочий день), а саме: листопад 2015 року - 9 днів (36 годин) - з дня поновлення ОСОБА_3 на підприємстві, грудень 2015 року - 23 дні (92 години), січень 2016 року - 19 днів (76 годин), лютий 2016 року - 2 дня (8 годин) - кількість днів згідно наказу про звільнення.

Згідно із ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Таким чином, неповний робочий день або неповний робочий тиждень може встановлюватися лише за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, а про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці до введення таких змін.

Відповідач не надав до суду жодних доказів того, що ОСОБА_3 був ознайомлений та/або погодився із наказами Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 1/СК від 12 січня 2015 року, № 2/СК від 01 вересня 2015 року, наказом Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 1/ЗП від 02 лютого 2016 року в частині 20-годинного робочого часу.

Отже, слід визнати незаконним застосування наказів Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 1/СК від 12 січня 2015 року та № 2/СК від 01 вересня 2015 року відносно ОСОБА_3, який не був ознайомлений із їх змістом та які були прийняті в час перебування позивача у стані звільненого працівника. Саме такий спосіб захисту права позивача є вірним на думку суду, адже визнання цих наказів незаконними або їх скасування призведе до незастосування їх в тому числі до тих працівників, які були ознайомлені із їх змістом та не висловили заперечень щодо них.

Також, суд вважає за необхідне скасувати пункт 2 наказу Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 1/ЗП від 02 лютого 2016 року, адже в пункті 2 вказаного наказу вказано, що заробітну плату ОСОБА_3 за період з 18.11.2015 року по 02.02.2016 року розраховано, виходячи з 20-ти годинного робочого тижня та окладу, встановленого в п. 1 цього Наказу, при цьому підпис про ознайомлення ОСОБА_3 із наказом відсутній. В судовому засіданні представник позивача вказала, що позивач дізнався про вищенаведені накази лише під час розгляду цієї справи в суді та надання відповідачем заперечень проти позову і додатків до них.

Згідно із ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом..

При цьому пунктом 1 частини першої статті 367 ЦПК Україги передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження", який був чинним станом на час виникнення у позивача обов'язку щодо поновлення відповідача на роботі (далі - Закон N 606-XIV).

Відповідно до статті 2 Закону N 606-XIV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічного висновку щодо відсутності необхідності примусового виконання судового рішення для застосування статті 236 КЗпП України дійшов Верховний Суд України в постанові по справі № 21-63а15 від 23 червня 2015 року.

Враховуючи те, що ухвала суду від 11 листопада 2015 року по справі № 428/8569/16-ц в частині поновлення позивача на роботі та в частині допущення позивача до роботи на Приватному підприємстві «Зодіак-МТ» на наступний день після визнання судом мирової угоди не була виконана, проте добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу лише від 02 лютого 2016 року, суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в період з 12 листопада 2015 року по 01 лютого 2016 року.

Відповідно до абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В пункті 4 останнього абзацу Порядку обчислення середньої заробітної плати вказано, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Згідно із наказом № 1/ЗП від 02.02.2016 року, виданого директором ПП «Зодіак-МТ», з 18.11.2015 року ОСОБА_3 встановлено оклад на рівні 3000 грн.

Кількість робочих днів у лютому 2016 року складає 21 день, у січні - 19 днів, відповідно середньомісячне число робочих днів становить (21+19)/2=20 робочих днів. Середньоденний заробіток позивача становить: 3000 грн./20=150,00 грн.

Час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі за період з 12.11.2015 року по 01.02.2016 року складає 2 повних місяці (грудень та січень 2016 року), тобто 40 середньомісячних робочих днів, а також 2 робочих дні у лютому 2016 року та 13 робочих днів у листопаді 2015 року. В кінцевому підсумку, час затримки розрахунку із позивачем складає 55 робочих днів, які обраховані із урахуванням постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі за період з 12.11.2016 року по 01.02.2016 року, тобто за 55 робочих днів становить, 8250,00 грн. (150,00 грн. х 55 днів). При цьому суд враховує, що позивачу за вищевказаний період з боку відповідача було виплачено суму в розмірі 3641,67 грн., а отже сума середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню, складає 4608,33 грн. (8250,00 грн. - 3641,67 грн.). Саме у вказаному розмірі підлягають задоволенню відповідні вимоги позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки невиплати заробітної плати, починаючи з 03.02.2016 року по 31.07.2016 року в сумі 16763,60 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Із змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП України випливає, що відповідальність підприємства у вигляді обов'язку щодо сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає у тому разі, коли роботодавець під час звільнення працівника не виплачує належну йому заробітну плату за виконану на умовах трудового договору роботу. Тобто на момент звільнення працівник повинен перебувати з підприємством у трудових відносинах і відповідно роботодавець повинен обчислювати винагороду за виконану роботу та у разі, якщо роботодавець під час звільнення не виплачує належні працівникові суми, то для нього (роботодавця) настають негативні наслідки, передбачені ст.117 КЗпП України у вигляді обов'язку виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за період з моменту звільнення і до моменту фактичного розрахунку.

02 лютого 2016 року позивача було поновлено на роботі і у цей же день його було звільнено. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами. Таким чином, в даному випадку момент поновлення позивача на роботі фактично співпав з моментом його звільнення і відповідно позивач на момент свого звільнення не перебував з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_2» в трудових відносинах, вказане підприємство не нараховувало йому заробітну плату, а відтак, на думку суду, положення статті 117 КЗпП України не підлягають застосуванню до виниклих між сторонами правовідносин.

Отже, слід відмовити у задоволенні вимог про стягнення з Приватного підприємства «Зодіак-МТ» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки невиплати заробітної плати, починаючи з 03.02.2016 року по 31.07.2016 року в сумі 16763,60 грн.

Не можна погодитись і з обґрунтованістю вимоги про стягнення на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати оскільки відповідно до вимог п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за фактично виконану роботу відповідно до трудового договору, а в даному випадку позивач до моменту свого звільнення не перебував з підприємством у трудових відносинах, не виконував жодної роботи і йому фактично не нараховувалася заробітна плата за виконувану роботу.

Стосовно вимог про стягнення середньої заробітної плати за всі спірні періоди із урахуванням індексації суд зазначає, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, вказано про необхідність відповідної індексації коштів компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

Однак, поняття "заробітна плата" та "середній заробіток за час вимушеного прогулу" або "середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні" не є тотожними.

Виплата позивачу середньої заробітної плати з урахуванням індексації суперечить чинному порядку проведення вказаних виплат, оскільки така виплата проводиться тільки із виплат, які законодавчо визначені, як об'єкти виплат, що підлягають індексації. Зазначені виплати повинні носити, зокрема, постійний характер, що в даному випадку відсутнє.

Виплата середнього заробітку позивачу за ухвалою суду про визнання мирової угоди є юридичним фактом, що носить разовий характер. Аналогічний разовий характер носять виплати за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, які не пов'язані із фактично виконуваною працівником роботою.

Отже, оскільки середній заробіток позивача улу не є заробітною платою, тобто оплатою його праці, та не є виплатою, яка була йому нарахована, але не сплачена, позовні вимоги в частині проведення індексації такої виплати є безпідставними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд у відповідності до ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. за заявлені вимоги про скасування пункту наказу та визнання незаконним застосування наказів. Вказані вимоги були задоволені судом у повному обсязі.

Також, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог, виходячи із розміру ставки судового збору за подання позову майнового характеру (1 відсоток ціни позову), від сплати якого позивача було звільнено згідно із Законом. Отже, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір в сумі 460 грн. 80 коп., виходячи із задоволеного розміру позовних вимог в загальній сумі 4608 грн. 33 коп.

Також, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати на користь позивача за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Зодіак-МТ» про визнання незаконним застосування наказів, скасування пункту наказу, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за час затримки розрахунку при звільненні із урахуванням компенсації та індексації - задовольнити частково.

Визнати незаконним застосування наказів Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 1/СК від 12 січня 2015 року та № 2/СК від 01 вересня 2015 року відносно ОСОБА_3.

Скасувати пункт 2 наказу Приватного підприємства «Зодіак-МТ» № 1/ЗП від 02 лютого 2016 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ», код 19080467, на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 12.11.2015 року по 01.02.2016 року в сумі 4608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн. 33 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ», код 19080467, на користь ОСОБА_3 суму судових витрат в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Зодіак-МТ», код 19080467, в дохід держави суму судового збору в розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Приватного підприємства «Зодіак-МТ», код 19080467, на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 грудня 2016 року.

Суддя Д. Б. Баронін