Рішення

від 20.12.2016 по справі 903/865/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2016 р. Справа № 903/865/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВУДЛЕНД УКРАЇНАВ» , м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВУД АЛЬЯНСВ» , м. Луцьк

про стягнення 155806,96 грн.

Суддя Вороняк А. С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №290 від 10.11.2016р.,

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність б/н від 02.12.2016р..

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю В«ВУДЛЕНД УКРАЇНАВ» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВУД АЛЬЯНСВ» про стягнення 136494,78 грн. - основної заборгованості, 15140,11 грн. - інфляційних втрат, 4723,28 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на видаткові накладні за №230 від 30.06.2015р. на суму 142138,38 грн., №244 від 29.07.2015р. на суму 33592 грн., №338 від 19.10.2015р. на суму 14270 грн., акти надання послуг за №515 від 30.11.2014р. на суму 1568 грн., №546 від 31.12.2014р. на суму 784 грн., №29 від 31.01.2015р. на суму 1960 грн., №56 від 28.02.2015р. на суму 3136 грн., №267 від 31.07.2015р. на суму 12768 грн., №325 від 30.09.2015р. на суму 23347,20 грн., №364 від 31.10.2015р. на суму 7660,80 грн., №390 від 30.11.2015р. на суму 10761,60 грн., №414 від 31.12.2015р. на суму 17145,60 грн., №9 від 31.01.2016р. на суму 9020 грн., №49 від 29.02.2016р. на суму 1540 грн., банківські виписки по рахунках позивача, претензію №121 від 25.05.216р. акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за перший квартал 2016р. та норми ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.11.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 07.12.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 07.12.2016р. було оголошено перерву до 14.12.2016р. для подання сторонами витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 14.12.2016р. було оголошено перерву до 20.12.2016р. для подання сторонами витребуваних судом документів.

16.12.2016р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, просять стягнути з відповідача 136494,78 грн. - основної заборгованості, 14949,87 грн. - інфляційних втрат, 4362,31 грн. - 3% річних(загальна сума 155806,96 грн.).

Суд розглянувши клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, в порядку ст.22 ГПК України, приймає такі зменшення, а відтак має місце нова ціна позову в сумі 155806,96 грн., з них 136494,78 грн. - основної заборгованості, 14949,87 грн. - інфляційних втрат, 4362,31 грн. - 3% річних, виходячи з якої й вирішується спір.

В судовому засіданні 20.12.2016р. представник позивача позов з врахування поданих зменшень(подані до суду 16.12.2016р.) підтримала, позовні вимоги просила задовольнити.

В судовому засіданні 20.12.2016р. представник відповідача позовні вимоги(з врахування поданих позивачем зменшень) визнала, надала суду відповідну заяву(а.с.63), додатково повідомила, що наслідки визнання їй зрозумілі.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив :

В період з 30.11.2014р. по 29.02.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«ВУДЛЕНД УКРАЇНАВ» здійснило продаж товару Товариству з обмеженою відповідальністю В«ВУД АЛЬЯНСВ» на загальну суму 190000,38 грн., що підтверджується видатковими накладними за №230 від 30.06.2015р. на суму 142138,38 грн., №244 від 29.07.2015р. на суму 33592 грн., №338 від 19.10.2015р. на суму 14270 грн.(а.с.13-14, 17), а також було надано послуг на загальну суму 89691,20 грн., що підтверджується актами надання послуг за №515 від 30.11.2014р. на суму 1568 грн., №546 від 31.12.2014р. на суму 784 грн., №29 від 31.01.2015р. на суму 1960 грн., №56 від 28.02.2015р. на суму 3136 грн., №267 від 31.07.2015р. на суму 12768 грн., №325 від 30.09.2015р. на суму 23347,20 грн., №364 від 31.10.2015р. на суму 7660,80 грн., №390 від 30.11.2015р. на суму 10761,60 грн., №414 від 31.12.2015р. на суму 17145,60 грн., №9 від 31.01.2016р. на суму 9020 грн., №49 від 29.02.2016р. на суму 1540 грн.(а.с.9-12, 15-16,18-22). Всього відповідачу було відпущено товар та надано послуги на загальну суму 279691,58 грн..

Відповідач здійснив часткову оплату за товар та надані послуги на загальну суму 143196,80 грн., що стверджується банківськими виписками по рахунках позивача (а.с.23-27).

26.05.2016р. позивач направив на адресу відповідача претензію №121 від 25.05.2016р.(а.с.34) з вимогою оплати заборгованість за поставлений товар та надані послуги(п.2 вказаної претензії), дана претензія отримана відповідачем 31.05.2016р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення(а.с.35), проте залишена без відповіді та виконання.

Станом на час розгляду спору відповідач оплату за відпущений товар та надані послуги в сумі 136494,78 грн.(згідно розрахунку позивача (а.с.49) не провів, контррозрахунку заборгованості суду не подано.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України(далі - ГК України) та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з положеннями ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договори купівлі-продажу та надання послуг шляхом підписання видаткових накладних та актів надання послуг відповідно, що також підтвердили представники сторін в судовому засіданні 20.12.2016р..

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1-2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Згідно з положеннями ст.193 ГК України, ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають спірні видаткові накладні, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-77гс15 від 29.04.2015р..

Разом з тим, згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу товару та надання йому послуг, отримання їх відповідачем, не проведення при цьому належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 136494,78 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Окрім цього, заборгованість в сумі 136494,78 грн. стверджується довідкою позивача про наявність заборгованості №308 від 28.11.2016р.(а.с.44) та актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за перший квартал 2016р.(а.с.29).

Щодо стягнення з відповідача 14949,87 грн. - інфляційних втрат та 4362,31 грн. - 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків(а.с.58-61) щодо нарахування 14949,87 грн. - інфляційних втрат та 4362,31 грн. - 3% річних, приходить висновку, що останні підставні та підлягають до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ч.5 ст.22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом прийнято визнання позову відповідачем, згідно ст.ст.22, 35, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи визнання позову відповідачем, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 136494,78 грн. - основної заборгованості, 14949,87 грн. - інфляційних втрат, 4362,31 грн. - 3% річних.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в порядку ст.ст.44,49 ГПК України в розмірі 2337,11 грн., слід покласти на нього.

Слід зазначити, що суд виходив із ціни позову в сумі 155806,96 грн. з якої розмір судового збору становить 2337,11 грн. (155806,96 грн. : 100% х 1,5%).

Додатково суд роз'яснює, що згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВУД АЛЬЯНСВ» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, буд.11, офіс 513, код ЄДРПОУ 39295753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВУДЛЕНД УКРАЇНАВ» (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд.2, офіс 311, код ЄДРПОУ 36698963) 136494,78 (сто тридцять шість тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні сімдесят вісім копійок) грн. - основної заборгованості, 14949,87 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень вісімдесят сім копійок) грн. - інфляційних втрат, 4362,31 (чотири тисячі триста шістдесят дві гривні тридцять одну копійку) грн. - 3% річних та 2336,87 (дві тисячі триста тридцять шість гривень вісімдесят сім копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

26.12.2016

Суддя А. С. Вороняк