Рішення

від 24.12.2016 по справі 904/9407/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2016 Справа № 904/9407/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "ЕКО", м. Синельникове Дніпропетровської області

про стягнення 32 994,49 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 04.04.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "ЕКО" (далі - відповідач) про стягнення боргу у сумі 20 874,73 грн, пені у розмірі 6 998,83 грн, 20% річних у сумі 3 583,28 грн та інфляційних нарахувань у сумі 1 537,65 грн з посиланням на неналежне виконання умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 15875, укладеного між сторонами 04.10.2016.

Ухвалою суду від 22.11.2016 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 02.01.2017.

05.12.2016 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог шляхом збільшення періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. З огляду на що просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 20 874,73 грн, пені за загальний період з 26.10.2015 по 18.11.2016 у розмірі 7802,78 грн, 20% річних за загальний період з 26.10.2015 по 18.11.2016 у сумі4135,05 грн та інфляційних нарахувань у сумі 2410,57 грн.

Розглянувши заяву про збільшення розміру позовних вимог суд дійшов висновку, що вона не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, а тому прийнята та врахована при вирішенні спору.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні оголошено перерву з 20.12.2016 до 21.12.2016.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника у записі про оголошення перерви у засіданні суду 20.12.2016. Однак 21.12.2016 представник відповідача на електронну скриньку суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через зайнятість останнього в іншому судому процесі.

Розглянувши клопотання відповідача суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ст. 69 ГПК України розгляд справ в господарських судах України обмежений двохмісячним строком, винятком є продовження цього строку на 15 днів, який також використано при розгляді цієї справи, а отже відповідач мав достатньо часу для висловлення своєї позиції та надання до суду відповідного відзиву.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі -позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс "ЕКО" (далі - відповідач, замовник), було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №15875 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець надає транспортно-експедиторські послуги замовнику, згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у цьому договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у виконавця тарифами, шляхом внесення замовником на рахунок виконавця плати у розмірі 100% від вартості наданих послуг, після виконання замовлення, протягом 2-х банківських днів.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиторські послуги за період з липня по листопад 2015 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ НП/14-005984 від 30.07.2015 на суму 5632,20 грн;

№ НП/14-008125 від 20.09.2015 на суму 6722,23 грн;

№НП/14-008571 від 30.09.2015 на суму 4382,38 грн;

№ НП/14-009039 від 10.10.2015 на суму 3567,81 грн;

№ НП/14-009627 від 20.10.2015 на суму 2548,35 грн;

№ НП/14-009909 від 31.10.2015 на суму 1623,83 грн;

№ НП/14-010390 від 10.11.2015 на суму 147,70 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань отримані послуги не оплатив, через що у останнього утворилася заборгованість у сумі 20874,73 грн, за стягненням якої позивач і звернувся до суду, нарахувавши при цьому на суму заборгованості пеню у сумі 6998,83 грн, 20% річних у сумі 3583,28 грн та інфляційних втрат у сумі 1537,65 грн.

Однак, враховуючи прийняту судом заяву про збільшення розміру позовних вимог, подану до суду позивачем 05.12.2016, предметом цього спору є основний борг у сумі 20874,73 грн, пеня у сумі 7802,78 грн, 20% річних у сумі 4135,05 грн та витрати від інфляції у сумі 2410,57 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем послуг відповідачу за актами № НП/14-005984 від 30.07.2015 на суму 5632,20 грн; №НП/14-008125 від 20.09.2015 на суму 6722,23 грн; №НП/14-008571 від 30.09.2015 на суму 4382,38 грн; №НП/14-009039 від 10.10.2015 на суму 3567,81 грн; №НП/14-009627 від 20.10.2015 на суму 2548,35 грн останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи, але що стосується актів № НП/14-009909 від 31.10.2015 на суму 1623,83 грн та № НП/14-010390 від 10.11.2015 на суму 147,70 грн слід зазначити наступне.

Замовник протягом 2-х робочих днів підписує надані виконавцем 2 примірники акта надання послуг та повертає виконавцю 1 примірник підписаного акту або надає виконавцю письмову мотивовану відмову, не пізніше 1 (одного) робочого дня, з дня отримання акта від виконавця. Не підписання замовником акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови, є фактом визнання повного виконання замовником своїх зобов'язань визначених договором (п.5.1.1. договору).

За твердженнями позивача, на виконання вищевказаної умови договору, 11.08.2016 останній повторно надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення акти № НП/14-009909 від 31.10.2015 на суму 1623,83 грн та № НП/14-010390 від 10.11.2015 на суму 147,70 грн з відповідними рахунками. Згідно сервісу "Відстеження пересилання поштових відправлень", що надається Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" ТОВ "Альянс "ЕКО" відмовляється отримувати вищевказаний лист. При цьому неотримання відповідачем листа позивача обумовлено виключно ігноруванням листа останнім та, відповідно не може бути доказом порушення або невиконання позивачем свого зобов'язання щодо надання актів наданих послуг та рахунку-фактури.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що неотримання відповідачем листа позивача свідчить про визнання відповідачем повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором, оскільки за змістом п. 5.1.1. договору сторони чітко визначили, що замовник вчиняє будь-які дії по підписанню акту чи мотивованій його відмові саме з дня отримання акта від виконавця. З чого слідує, що не підписання замовником акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови може вважатися фактом визнання повного виконання замовником своїх зобов'язань визначених договором лише у разі отримання ним акту від виконавця.

За таких обставин, суд для встановлення істини по справі та на підтвердження отримання відповідачем послуг, перерахованих в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/14-010390 від 10.11.2015 та № НП/14-009909 від 31.10.2015, ухвалою від 22.11.2016 витребовував у позивача відповідні накладні, але позивачем так і не було доведено та не підтверджено доказами отримання послуг саме за цими актами на загальну суму 1771,53 грн, оскільки позивач не надав жодної накладної, посилання на які є в актах, що не підписані відповідачем. Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/14-010390 від 10.11.2015 та № НП/14-009909 від 31.10.2015 на загальну суму 1771,53 грн.

Враховуючи викладене, відповідач порушив обумовлені договором строки оплати наданих послуг та вчасно не оплатив послуги з організації перевезень відправлень за актами № НП/14-005984 від 30.07.2015 на суму 5632,20 грн; №НП/14-008125 від 20.09.2015 на суму 6722,23 грн; №НП/14-008571 від 30.09.2015 на суму 4382,38 грн; №НП/14-009039 від 10.10.2015 на суму 3567,81 грн; №НП/14-009627 від 20.10.2015 на суму 2548,35 грн на загальну суму 22852,97 грн, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 19103,20 грн, яка є обґрунтованою з огляду на наступне. Слід зазначити, що загалом сума боргу, яка заявлена позивачем до стягнення разом з актами № НП/14-009909 від 31.10.2015 на суму 1623,83 грн та № НП/14-010390 від 10.11.2015 на суму 147,70 грн, в частині задоволення яких суд дійшов висновку про відмову за необгрунтованістю, складає 20874,73 грн, тобто менше суми, ніж підтверджено матеріалами справи (22852,97 грн), що по своїй суті є правом позивача, а отже з огляду на обставини справи до стягнення підлягає сума у розмірі 19103,20 грн (20874,73 грн - 1771,53 грн).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 26.10.2016 по 18.11.2016 в сумі 7802,78 грн суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 договору сторони визначили, що за несвоєчасну сплату наданих послуг з перевезення вантажу, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу та 20% річних від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем суд не погоджується з її нарахуванням, дійшовши висновку, що пеня нарахована на загальну суму боргу за усіма актами з порушенням останнім строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З огляду на що суд здійснив власний розрахунок пені на суму кожного акту окремо за період з урахуванням шестимісячного строку можливого нарахування починаючи з дня - 26.10.2015, як заявлено позивачем, а саме:

за актом № НП/14-005984 від 30.07.2015 на суму 5632,20 грн пеня складає 692,40 грн за період з 26.10.2015 по 04.02.2016;

за актом №НП/14-008125 від 20.09.2015 на суму 6722,23 грн пеня складає 1206,23 грн за період з 26.10.2015 по 22.03.2016;

за актом №НП/14-008571 від 30.09.2015 на суму 4382,38 грн пеня складає 854,86 грн за період з 26.10.2015 по 04.04.2016;

за актом №НП/14-009039 від 10.10.2015 на суму 3567,81 грн пеня складає 738,85 грн за період з 26.10.2015 по 14.04.2016;

за актом №НП/14-009627 від 20.10.2015 на суму 2548,35 грн пеня складає 552,24 грн за період з 26.10.2015 по 22.04.2016, - яка у загальній сумі складає 4044,58 грн, що і підлягає до стягнення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за період з 26.10.2015 по 18.11.2016 20% річних у сумі 4135,05 грн та інфляційних втрат у сумі 2410,57 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість лише частково за актами № НП/14-005984 від 30.07.2015 на суму 5632,20 грн; №НП/14-008125 від 20.09.2015 на суму 6722,23 грн; №НП/14-008571 від 30.09.2015 на суму 4382,38 грн; №НП/14-009039 від 10.10.2015 на суму 3567,81 грн; №НП/14-009627 від 20.10.2015 на суму 2548,35 грн, а що стосується актів № НП/14-009909 від 31.10.2015 на суму 1623,83 грн та № НП/14-010390 від 10.11.2015 на суму 147,70 грн, то у задоволенні яких слід відмовити за необгрунтованістю. Таким чином до стягнення підлягають 20% річних за період з 26.10.2015 по 18.11.2016 у загальній сумі 4073,09 грн та інфляційні нарахування за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року включно у сумі 2360,97 грн.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг за актами № НП/14-005984 від 30.07.2015, №НП/14-008125 від 20.09.2015, №НП/14-008571 від 30.09.2015, №НП/14-009039 від 10.10.2015 та №НП/14-009627 від 20.10.2015, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з підстав про якій йдеться вище у цьому рішенні, в частині стягнення основного боргу у сумі 19103,20 грн, пені у сумі 4044,58 грн, 20% річних у сумі 4073,09 грн та інфляційних втрат у сумі 2360,97 грн, в решті позовних вимог слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1157,29 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "ЕКО" (Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Виконкомівська, буд. 31, оф. 21, ідентифікаційний код 35460673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (м. Полтава, вул. Европейська, буд. 57, ідентифікаційний код 31316718) - основний борг у сумі 19103,20 грн, пеню у сумі 4044,58 грн, 20% річних у сумі 4073,09 грн, інфляційні нарахування у сумі 2360,97 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1157,29 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 26.12.2016.

Суддя ОСОБА_2