Рішення

від 25.12.2016 по справі 904/8827/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2016 Справа № 904/8827/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ХАУС", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 111 957 грн. 00 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № б/н від 01.08.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 1339 від 29.10.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП ХАУС" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 111 957 грн. 00 коп., відповідно до умов договору суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2013р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

07.11.2016р. позивач надав уточнення до позовної заяви, в яких просив стягнути з відповідача на його користь 90 000 грн. 00 коп. основного боргу, 17 442 грн. 09 коп. пені, 1 378 грн. 56 коп. 3% річних, 3 136 грн. 00 коп. інфляційних.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що відповідач своєчасно сплачував орендну плату та плату за користування комунальними послугами. Крім того, відповідач наголосив, що з 27.03.2016р. орендоване ним приміщення було відключене від мережі газопостачання, не зважаючи на те, що відповідач повністю перерахував позивачу плату за газ з передоплатою за наступний місяць, відповідно до умов агентського договору від 01.10.2013р. № 1, укладеного між сторонами. Тобто відключення від газопостачання сталося з вини позивача. Як стверджує відповідач, він був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням, оскільки наявність газопостачання є основною вимогою для забезпечення роботи приміщення, як об'єкта громадського харчування, тому що кухонні прилади та прилади опалення газові, а електроприлади не передбачені. Вважає, що згідно приписів ч. 6 ст. 726 Цивільного кодексу України звільнений від оплати орендної плати за період з березня по серпень 2016р.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2016р. продовжено строк розгляду спору по справі на 15 днів.

06.12.2016р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 109 538 грн. 07 коп., з яких: 90 000 грн. 00 коп. основного боргу, 13 167 грн. 27 коп. пені, 1 614 грн. 80 коп. 3% річних, 4 756 грн. 00 коп. інфляційних.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалися перерви з 01.11.2016р. по 10.11.2016р., з 10.11.2016р. по 12.12.2016р., з 12.12.2016р. по 20.12.2016р.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП ХАУС" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладений договір суборенди нежитлового приміщення № б/н (надалі - Договір), у відповідності до умов якого, орендодавець зобов'язується надати, а суборендар прийняти у строкове платне користування (оренду) одноповерхове, окремо розташоване, нежитлове приміщення з літнім майданчиком та навісом загальною площею 162,5 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 429 кв.м. за адресою: вул. Лісового, 7А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50093 (надалі іменується об'єкт оренди), що знаходиться у користуванні орендодавця на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1 вх від 01.10.2013 р. (надалі - основний договір) укладеного з ОСОБА_4 (надалі - власник) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору об'єкт оренди надається для організації господарської діяльності з розміщення об'єкта торгівлі та громадського харчування.

Згідно п. 2.1. Договору передача об'єкта оренди здійснюється шляхом підписання сторонами попереднього акту прийому-передачі, що свідчить про фактичну передачу його суборендарю у користування, в якому зазначаються всі необхідні якості об'єкту оренди: стан, наявність пошкоджень та ін. та підписується уповноваженими представниками сторін за даним договором з передачею ключів від приміщення.

Основний акт прийому-передачі об'єкту оренди підписується сторонами після закінчення орендодавцем усіх технічних робіт з підключення об'єкта оренди до електричних, газових та ін. мереж (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що після припинення дії даного договору протягом п'яти днів суборендар повертає об'єкт оренди за актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору, договір суборенди набуває чинності з моменту підписання акту прийому-передачі та діє до 30.08.2016р. (строк дії основного договору оренди).

Договір може бути розірваний на вимогу суборендаря, при цьому суборендар повинен повідомити орендодавця про наміри розірвання договору не пізніше ніж за 2 місяці до планової дати розірвання (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п.п. 4.3. - 4.4. Договору орендна ставка становить 11 000 грн. 00 коп. за один календарний місяць за весь об'єкт оренди до 31.08.2014р. Орендна ставка з 01.09.2014р. становить 15 000 грн. 00 коп. за один календарний місць за весь об'єкт оренди.

Пункт 4.8. Договору передбачає, що в орендну плату не включаються витрати на оплату комунальних послуг, газопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення, ЖКГ.

Оплату комунальних послуг врегульовано в Агентському договорі №1 від 01.10.2013р.

Орендну плату суборендар сплачує орендодавцю щомісячно, не пізніше 10-го числа наступного місяця. Орендна плата переглядається та змінюється за згодою сторін не частіше одного разу на рік (п.п. 4.10.-4.11. Договору).

Додатковою угодою до Договору від 01.12.2014р. сторони узгодили доповнення Договору пунктом 4.12, в якому передбачили, що орендна плата за кожен лютий, починаючи з 2015р. становить 14 000 грн. 00 коп.

Передача в суборенду вказаного приміщення підтверджується складеним сторонами двостороннім актом прийняття-передачі майна від 17.01.2014 р. (а.с. 14).

Як зазначає позивач, починаючи з вересня 2014р. відповідач сплачував орендну плату не в повному обсязі та з порушенням умов Договору, внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів за період з 28.02.2014р. по 31.08.2016р. у розмірі 90 000 грн. 00 коп.

На час розгляду справи доказів погашення відповідачем заборгованості за позовом сторонами не надано.

Із посиланням на приписи ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 13 167 грн. 27 коп. пені за період з 04.04.2016р. по 03.10.2016р. із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати вартості оренди.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до основного боргу 1 614 грн. 80 коп. 3% річних та 4 756 грн. 00 коп. інфляційних за період жовтень 2015р. - вересень 2016р.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вищевказаний Договір суборенди за своїм змістом є договором піднайму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ст. 774 ЦК України).

За приписами ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем (орендарем) речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Договір про відшкодування витрат орендаря на електричну енергію та охорону приміщення за своїм змістом є договором про надання послуг.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що сума заборгованості з орендної плати складає 89 000 грн. 00 коп., а не 90 000 грн. 00 коп., як стверджує позивач, з огляду на таке.

Згідно розрахунку позивача, 11.03.2016р. відповідачем сплачено 2 000 грн. 00 коп. орендної плати. Однак, відповідно до виписки по рахунку від 03.11.2016р., наданої позивачем (а.с.111) та дублікату квитанції № Р24А49676063А520939 від 11.03.2016р., наданої відповідачем (а.с. 133), останній сплатив 3 000 грн. 00 коп., а тому загальна сума заборгованості становить 89 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками та підлягає до стягнення в цьому розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 04.04.2016р. по 03.10.2016р. у розмірі 13 167 грн. 27 коп. суд зазначає наступне.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Сторони не обумовили в Договорі оплату відповідачем пені в разі несвоєчасної сплати орендної плати.

Відповідно до п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 13 167 грн. 27 коп. не ґрунтуються на чинному законодавстві та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% є невірним, оскільки позивачем невірно розраховувались періоди нарахування, не враховувались суми проплат відповідачем за оренду, і тому, згідно перерахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 1 171 грн. 82 коп. в межах визначених позивачем періодів. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи, тому, згідно перерахунку суду, стягненню з відповідача підлягають 1 602 грн. 00 коп. інфляційних втрат. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з орендної плати, чим порушив умови укладеної із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 89 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 602 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 1 171 грн. 82 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування орендної плати за період з березня 2016р. по вересень 2016р., оскільки відповідач продовжував користуватися приміщенням та частково сплачувати орендну плату. Крім того, відповідач мав право звернутися до позивача з вимогою про розірвання договору. Водночас, господарським судом не приймаються в якості належних доказів звернення ФОП ОСОБА_1 до позивача з пропозицією розірвання договору лист від 04.04.2016р. № 15 та односторонній акт приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 04.04.2016р., надані відповідачем до матеріалів справи, оскільки належних доказів на підтвердження направлення вказаного листа (опис вкладення, поштовий фіскальний чек, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо), доказів узгодження із позивачем дати повернення спірного приміщення, а також будь яких інших звернень про розірвання спірного договору матеріали справи не містять.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Позивач при подачі позову сплатив 1 679 грн. 36 коп. судового збору.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 7 Закону України „Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 визначено, що повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі про повернення сум судового збору, винесену як окремий процесуальний документ.

06.12.2016 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, та просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 109 538 грн. 07 коп.

Отже, поверненню підлягає судовий збір у розмірі 36 грн. 29 коп. (109 538 грн. 07 коп. х 1,5% = 1 643 грн. 07 коп.)(1 679 грн. 36 коп. - 1 643 грн. 07 коп. = 36 грн. 29 коп.) відповідною ухвалою у разі наявності відповідного клопотання.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Балакіна, б. 26, кв. 103, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІП ХАУСВ» (50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Софії Перовської, б. 5, код ЄДРПОУ 37862182) 89 000 грн. 00 коп. (вісімдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.) заборгованості по орендній платі, 1 171 грн. 82 коп. (одну тисячу сто сімдесят одну грн. 82 коп.) 3% річних, 1 602 грн. 00 коп. (одну тисячу шістсот дві грн. 49 коп.) інфляційних втрат, 1 376 грн. 61 коп. (одну тисячу триста сімдесят шість грн. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_5

Повне рішення складено - 26.12.16р.