Рішення

від 20.12.2016 по справі 904/9980/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2016 Справа № 904/9980/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Девелопмент", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області

про стягнення 2 259,94 грн. пені, 1 815,13 грн. штраф 25% річних, 671,46 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №04 від 14.11.2016 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Девелопмент" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 20 431,99 грн., з яких:

- 16 687,72 грн. заборгованість по сплаті суборендної плати за червень 2016 року;

- 1 979,73 грн. пеня за період з 11.06.2016 року по 25.10.2016 року;

- 1 565,90 грн. штраф 25% річних;

- 198,64 грн. інфляційні втрат за період з червня по вересень 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди об'єкта нерухомості № 06 від 01.12.2014 року в частині своєчасної та повної сплати суборенди за червень 2016 року за актом надання послуг № 527 від 30.06.2016 року у сумі 20 176,80 грн.

18.11.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою 14.11.2016 року відповідачем суми боргу у сумі 5 000,00 грн.

Також 05.12.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог у зв'язку з тим, що 21.11.2016 року відповідач сплатив залишок основного боргу зі сплати суборенди в сумі 11 687,72 грн. Отже, основний борг відповідача по сплаті суборендної плати за договором № 06 суборенди об'єкта нерухомості від 01.12.2014 року станом на 30.11.2016 року погашено в повному обсязі. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви від 20.12.2016 року, заборгованість на загальну суму 4 746,53 грн., з яких:

- 2 259,94 грн. пені за період з 11.06.2016 року по 20.11.2016 року;

- 1 815,13 грн. штраф 25% річних;

- 671,46 грн. інфляційних втрат за період з червня по жовтень 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань станом на 03.11.2016 року (а.с. 52, том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення (а.с. 64, 72 том 1).

Відзиву на позов відповідач суду не надав. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2016 року порушено провадження у справі № 904/9980/16 та розгляд справи призначено на 22.11.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 08.12.2016 року та до 20.12.2016 року.

У судовому засіданні 20.12.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Девелопмент" (далі - позивач, орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, суборендар) укладено договір № 06 суборенди об'єкта нерухомості (далі - договір) відповідно до п.1.1. якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування окремо визначене майно - нежитлове приміщення № 11, площею 271,0 кв.м., що розташоване у будівлі (літера В-1) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 3 (далі - об'єкт суборенди). Для визначення меж об'єкта суборенди, сторони додають план розміщення нежитлового приміщення з позначенням на ньому контурів об'єкта суборенди, що є невід'ємною часиною договору у разі підписання його сторонами.

Об'єкт суборенди використовується суборендарем для розміщення складу (п.1.2 договору).

Право користування об'єктом суборенди належить орендарю на підставі договору оренди об'єкта нерухомості укладеного між орендодавцем та орендарем (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар зобов'язується передати суборендарю об'єкт суборенди за Актом приймання-передачі об'єкта суборенди, що є невід'ємною частиною даного договору), в якому сторони зазначають склад об'єкта суборенди, його стан на момент передачі в суборенду та інше.

Суборендар вступає в строкове платне користування об'єктом суборенди з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (п.2.2 договору).

01 січня 2015 року між сторонами було складено Акт приймання-передачі до договору № 06 суборенди об'єкта нерухомості від 01 грудня 2014 року (а.с. 23 том 1) відповідно до якого в суборендне користування було передано нежитлове приміщення № 11, площею 271,0 кв.м., що розташоване в будівлі (літера В-1) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів 3 (далі - об'єкт суборенди.

Додатковою угодою № 02 від 01 липня 2015 року до договору (а.с. 25, 26 том 1) та за Актом приймання-передачі від 01 липня 20,15 року (а.с. 27 том 1) передано відповідачу в суборендне користування нежитлове приміщення № 7, площею 135,7 кв.м., нежитлове приміщення № 8, площею 24,3 кв.м., частину нежитлового приміщення № 12, площею 230,5 кв.м., що розташовані на першому поверсі будівлі (літера -В-1) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів 3.

Додатковою угодою № 03 від 26 серпня 2015 року до договору (а.с. 28 том 1) та за Актом приймання-передачі від 10 вересня 2015 року (а.с. 29 том 1) позивачем додатково передано відповідачу в суборендне користування частину нежитлового приміщення № 12, площею 83,4 кв.м., що розташоване на першому поверсі будівлі (літера В-1) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. № 3.

Додатковою угодою № 04 від 18 грудня 2015 року до договору (а.с. 30 том 1) було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2016 року (включно).

Додатковою угодою № 05 від 29 квітня 2016 року до договору (а.с. 31 том 1) та за Актом приймання-передачі від 30 квітня 2016 року (а.с.33 том 1) відповідачем передано позивачу з суборендного користування нежитлове приміщення № 8, площею 24,3 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 3.

Згідно з підпункту 3.3.2. розділу 3 "Права і обов'язки Сторін" суборендар зобов'язаний вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього договору, сплачувати суборендну плату та інші платежі передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 5.1. розділу 5 "Суборендна плата. Порядок розрахунків за користування Об'єктом суборенди" договору та додаткової угоди № 05 від 29.04.2016 року до нього суборендна плата за місяць користування одним квадратним метром об'єкту суборенди з 01.05.2016 року становить 28,00 грн. без ПДВ. Загальний розмір суборендної плати за місяць користування Об'єктом суборенди становить 20 176,80 грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом 5.4. розділу 5 "Суборендна плата. Порядок розрахунків за користування Об'єктом суборенди" договору та додаткової угоди № 05 від 29.04.2016 року сторони дійшли згоди з 01 травня 2016 року викласти п.5.4 в наступній редакції: "5.4. Починаючи з другого календарного місяця суборенди, суборендар здійснює повну оплату вартості суборендної плати за формою попередньої оплати, до 10-го числа кожного поточного місяця за поточний.".

В пункті 5.5 розділу 5 "Суборендна плата. Порядок розрахунків за користування Об'єктом суборенди" договору передбачено, що усі рахунки на оплату всіх платежів, передбачених договором, формуються орендарем та сплачуються суборендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря кожного календарного місяця в національній валюті України.

Згідно з п. 7.5. розділу "Умови зміни і дострокового розірвання Договору" договору розірвання або закінчення строку дії договору не є підставою для звільнення суборендаря від виконання обов'язку по погашенню заборгованості з суборендної плати та відшкодуванню вартості комунальних послуг і експлуатаційних послуг та витрат.

13 червня 2016 року додатковою угодою до Договору (а.с. 34 том 1) Договір № 06 суборенди об'єкта нерухомості від 01 грудня 2014 року було розірвано.

30 червня 2016 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі до Додаткової угоди від 13 червня 2016 року (а.с. 35 том 1) та відповідач повернув з суборендного користування нежитлове приміщення № 11, площею 271,0 кв.м., нежитлове приміщення № 12, площею 313,9 кв.м., нежитлове приміщення № 7, площею 135,7 кв. м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 3.

30.06.2016 року між сторонами складено Акт надання послуг № 527 (а.с. 37 том 1) про надання послуг з суборенди приміщень в повному обсязі за червень 2016 року 720,6 кв.м.

На виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок на сплату суборендної плати № 536 від 01 червня 2016 року на суму 20 176,80 грн. (а.с. 36 том 1).

Послуги з суборенди нежитлових приміщень були оплачені відповідачем частково шляхом попередньої оплати за минулий період у розмірі 3 489,08 грн. та після звернення позивача з позовом до суду 07.11.2016 року у сумі 5 000,00 грн. та 21.11.2016 року - 11 687,72 грн.

Несвоєчасне виконання відповідач зобов'язання по оплаті є причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Крім того, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно з п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Зважаючи на те, що в обумовлені договором строки відповідач не сплатив суборенду плату, тим самим порушивши свої зобов’язання за договорами.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов’язку щодо сплати суборенди.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 8.2. розділу 8 "Відповідальність сторін та порядок розгляду спорів" договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору суборендар сплачує на користь орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від сум заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення.

Згідно з пункту 8.3 розділу 8 "Відповідальність сторін та порядок розгляду спорів" договору у випадку прострочення виконання обов'язків по оплаті платежів, встановлених договором, більше ніж на 30 календарних днів, суборендар сплачує орендарю штраф в розмірі 25% річних від простроченої суми.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, судом встановлено розрахунки здійснено вірно, у зв'язку з чим, стягненню підлягає пеня за період з 11.06.2016 року по 20.11.2016 року у сумі 2 259,94 грн. та штраф у сумі 1 815,13 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі 671,46 грн. за період з червня по жовтень 2016 року.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (52400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Девелопмент" (03022, м. Київ, вул. Онуфрія Трутенка, буд. 8, ідентифікаційний код 39480185) 2 259,94 грн. пені, 1 815,13 грн. штрафу 25% річних, 671,46 грн. інфляційних втрат, 1 378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2016 року.

Суддя ОСОБА_3