Рішення

від 24.12.2016 по справі 904/6894/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2016 Справа № 904/6894/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінар Експресс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін", Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, сільрада Любимівська

про стягнення 107867,13 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінар Експресс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" про стягнення заборгованості 107 867,13 грн, з яких: 92 461,00 грн - сума боргу за транспортне-експедиторське обслуговування за договором від 01.12.2015, 7 006,23 грн - пеня, 599,90 грн - 3% річних, 7800,00 грн - оплата юридичних послуг. Стягнути судовий збір у розмірі 1 796,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2015 за № 01/12/15.

Представники сторін в судове засідання 12.09.2016 не з'явились, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Позивачем 06.10.2016 до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог № 03/10 від 03.10.2016, в якій він просить стягнути з відповідача 103 245,00 грн боргу, 14451,92 грн пені, 1269,90 грн 3% річних, 7800,00 грн витрат на оплату юридичних послуг, 1 901,50 грн судового збору.

10.10.2016 позивачем подано до суду клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 904/6894/16 на 15 днів.

Ухвалою суду від 10.10.16 за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 01.11.2016.

12.12.2016 від позивача надійшло клопотання долучити до справи належну редакцію заяви про збільшення позовних вимог, оскільки в раніше поданій заяві була допущена технічна помилка.

В заяві позивач вказав, що позивач в рахунок погашення боргу перерахував 5000,00 грн платіжним дорученням № 1756 від 30.08.2016 та 38181,00 грн платіжним дорученням № 1849 від 08.09.2016, чим повністю погасив борг, що виник за послуги, надані згідно з актом № ОУ-0000014 від 23.02.2016. У зв'язку з цим позивач просить зменшити вимоги про стягнення основного боргу на 43181,00 грн та збільшити вимоги про стягнення основного боргу на 53965,00 грн - на суму вартості послуг з перевезення, що були надані згідно рахунку - фактури № СФ-000000023 від 22.03.2016.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 103245,00 грн боргу, 14451,92 грн пені, 1269,90 грн 3% річних, 7800,00 грн витрат на юридичні послуги та 1901,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача на адресу господарського суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про їх отримання.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Мінар Експресс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юмін" було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 01/12/15.

Згідно умов вказаного договору ТОВ "Мінар Експресс" (експедитор, позивач) бере на себе зобов’язання за дорученням, за плату і за рахунок клієнта, тобто ТОВ "Юмін" (відповідач) організувати та виконати транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу по дорогах.

Згідно п. 3.1. договору для здійснення конкретних перевезень замовником подаються по факсу або електронною поштою заявки, але не пізніше 24 годин до запланованої подачі автомобіля під завантаження. У заявці, підписаній уповноваженою особою замовника і завіреній печаткою, повідомляється:

- Кількість автомобілів;

- Необхідний рухомий склад (вид напівпричепа);

- Дата і час подачі автомобіля точну адресу завантаження / розвантаження;

- Назва і адреса відправника та одержувача вантажу;

- Назва і адреса митниці відправлення і призначення;

- термін доставки вантажу;

- Відомості про вантаж: найменування, кількість місць, вага брутто, габарити (обсяг), при необхідності - клас небезпеки:

- Прізвища та імена контактних осіб, відповідальних за навантаження і розвантаження, їх телефони;

- Вартість перевезення і умови оплати;

- Прикордонні переходи, експедиторські фірми по обробці вантажів на прикордонних переходах, особливості перевезення конкретного вантажу та інші додаткові інструкції.

Відповідно до п. 3.2. договору заявки на перевезення вантажів, передані факсом або електронною поштою, є невід'ємною частиною цього договору та мають юридичну силу.

Згідно з п. 4.1 договору експедитор зобов'язаний надати транспортний засіб під навантаження в узгоджені сторонами терміни і в стані, в усіх відношеннях придатному для міжнародних автомобільних перевезень.

Замовник згідно п. 5.9. договору зобов'язався проводити оплату виставлених рахунків експедитора в обумовлені цим договором терміни.

Відповідно до п. 7.1. договору розмір і порядок оплати за транспортні послуги визначаються сторонами в додатках. Розрахунки за надані послуги проводяться шляхом банківського переказу замовником грошових коштів на рахунок експедитора, якщо інше не обумовлено в заявці.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що підставою для оплати послуг є надані замовнику після закінчення перевезення оригінали рахунків, акти виконаних робіт, СМR-накладних з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу і інші документи, вказані в заявці.

Термін оплати складає 30 банківських днів з моменту отримання замовником документів, зазначених в п.7.3 цього договору (п. 7.4. договору).

15 лютого 2016 року відповідач передав позивачу транспортне замовлення № 15/02/16-1 до договору № 01/12/2015 від 01.12.2015, згідно якого:

- місце завантаження - вул. Степна, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область;

- найменування вантажу - кіаніт - сілліманітовий концентрат;

- місце вивантаження - Minera GmbH, Nordkai, 1, 56626 Andemach/Hafen, Germany;

- ставка фрахту - 1 450 Євро по курсу НБУ на день вивантаження.

Замовлення по даній заявці позивачем було виконане, що підтверджується матеріалами справи, а саме, Міжнародною товарно-транспортною накладною № 0816711 та Актом здачі-прийняття транспортно-експедиційних робіт № ОУ-0000014 на суму 43181,00 грн, який був підписаний двома сторонами.

Як вбачається з позовної заяви, 12 березня 2016 року позивач на виконання умов договору надіслав документи та рахунок-фактуру на виконання транспортно-експедиційних робіт та послуг № СФ-000000014 від 23.02.16р. на адресу відповідача.

04 березня 2016 року позивачем отримано заявку на перевезення № 04/03/2016-2 до договору від 01/12/2015 від 01.12.2015, згідно якої:

- місце завантаження - вул. Степна, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область;

- дата і час подачі транспорту під завантаження - 11.03.2016 о 08 год. 00 хв. Доставка 15.03.2016 - 16.03.2016,

- маршрут - Вільногірськ - І 24040 Levate (BG);

- вантажоодержувач - LINCO BAXO INDUSTRIE REFRATTARI SPA VIA CARAVAGGI 2, I-24040 Levate (BG);

- адреса розвантаження - VIA CARAVAGGI 2, I-24040 Levate (BG) ITALIA;

- вантаж - кіаніт в біг бегах;

- ставка фрахту - 1 650 Євро по курсу НБУ на день вивантаження.

Вищезазначену заявку виконано, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною № 0856241 та Актом здачі-прийняття транспортно-експедиційних робіт № ОУ-0000022 на суму 48533,33 грн, який підписаний двома сторонами.

16 березня 2016 року було виставлено рахунок-фактуру на виконання транспортно-експедиційних робіт та послуг № СФ-000000022 від 16.03.2016 та надіслано його відповідачу.

22.03.2016 сторонами підписаний акт здачі-приймання транспортно - експедиційних послуг вартістю 53465,17 грн.

03 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінар Експресс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юмін" був укладений Меморандум, яким сторони встановили порядок погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Згідно п. 2.1. договору предметом цього меморандуму є угода між сторонами про погашення заборгованості ТОВ "Юміна" перед ТОВ "Мінар Експресс" в розмірі 146426,00 грн згідно договору № 01/12/15 на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2015 у такі строки:

- до 30.06.2016 - 48 000,00 грн.;

- до 31.07.2016 - 48 000,00 грн.;

- до 31.08.2016 - 50 426,00 грн.

В порушення своїх зобов'язань відповідач за послуги з перевезення вантажів не розрахувався, в зв'язку з чим позивач 11.08.2016 звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір, на підставі якого виникли господарські зобов'язання сторін та заявлено позов, за правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно в п.п. 8.5. та 8.6. договору передбачено застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату послуг замовником у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за один день прострочення (не більше подвійної облікової ставки НБУ). Крім того, передбачено повне відшкодування збитків, які сторона завдала своїм неналежним виконанням договірних зобов'язань.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 14451,92 грн та 1269,90 грн 3% річних. Ці суми нараховані за період прострочки платежу за актом №0000014 за період з 26.04.2016 по 22.07.2016 року, за актом №0000022 за період з 14.05.2016 по 22.07.2016, за актом № 0000023 за період з 04.05.2016 по 02.10.2016.

Зміст підписаного сторонами меморандуму від 03.06.2016 не містить в собі умов про зміну строків платежів чи інших умов договору, а надавав відповідачу розстрочку здійснення платежів. У зв'язку з цим судом здійснено власний розрахунок пені та 3% річних в межах заявленого позивачем періоду нарахування. Судом розраховані нарахування по 02.06.2016 - дату, що передувала даті підписання меморандуму, а далі в розрахунку враховано періоди наданої розстрочки платежів та їх суми і на період відстрочки платежу нарахування не здійснюються. Кінцевими датами нарахування є дати, зазначені позивачем у своєму розрахунку, що доданий до заяви про збільшення позовних вимог, яка подана до суду 12.12.2016.

За розрахунком суду загальний розмір пені складає 9242,16 грн, 3% річних 807,51 грн.

Звертаючись до суду позивач також заявив вимогу стягнути 7800,00 грн витрат на оплату юридичних послуг, які включені ним до загальної суми позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі № 01-06/1238/2013 від 29.08.2013 зазначив, що Конституційним Судом України прийнято рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (далі - Рішення).

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Позивач не надав до справи доказів понесення витрат на послуги адвоката та доказів отримання юридичних послуг взагалі, тому вимоги про стягнення 7800,00 грн витрат на юридичні послуги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене позов слід визнати обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 103245,00 грн боргу, 9242,16 грн пені, 807,51 грн 3% річних, в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1699,42 грн.

Згідно п. 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

06.10.2016 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, загальна сума яких склала 126766,82 грн. Судовий збір на цю суму має складати 1901,50 грн, але позивачем сплачено 1875,45 грн, тому з позивача до держбюджету підлягає стягненню судовий збір у сумі 26,05 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" (52042, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сільрада Любимівська, вул. Чаплинська, 1-А, код ЄДРПОУ 35339084) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мінар Експресс" (02140, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36558164) борг в сумі 103245,00 грн, 9242,16 грн пені, 807,51 грн 3% річних, 1699,42 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мінар Експресс" (02140, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36558164) до державного бюджету України рахунок 31214206783005, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, одержувач УДКСУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, МФО 805012, ЄДРПОУ 37989269, код бюджетної класифікації 22030001, 26,05 грн судового збору, видати наказ Державній податковій інспекції ГУ ДФС у м. Києві (м. Київ, вул. Кошиця, 3).

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 26.12.2016.

Суддя ОСОБА_1