Рішення

від 27.12.2016 по справі 906/1084/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" грудня 2016 р. Справа № 906/1084/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 28.12.15р. № 878

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин-Ко" (м.Житомир)

про стягнення 2486587,41 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 2486587,41 грн., з яких 1153000,00 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки власної продукції № 597 від 24.11.15р., 1031019,00 грн. пені, 157290,00 грн. штрафу, 39240,41 грн. 3% річних та 106038,00 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 23.12.16р. № 2-4-10/719 (а.с.89,90). Також заперечив щодо можливості зменшення судом заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Відповідач у відзиві від 26.12.16р. на позовну заяву позовні вимоги визнав в сумі 1153000,00 грн. боргу за отриманий товар згідно договору № 597 від 24.11.15р., в частині стягнення 1031019,00 грн. пені та 157290,00 грн. штрафу просив відмовити, а також зменшити розмір штрафних санкцій на 99 % - пені до 10310,19 грн. та штрафу до 1572,90 грн. (а.с.82,83).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.81).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі-позивач/постачальник) та ТОВ "Млин-Ко" (далі-відповідач/покупець) договору поставки власної продукції № 597 від 24.11.15р. та специфікацій до даного договору від 30.11.15р. (а.с.12-17), відповідач у листопаді 2015 року отримав від позивача товар - борошно пшеничне на загальну суму 2277000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 3452 від 30.11.15р., № 3453 від 30.11.15р. (а.с.18,19).

Згідно пп.1.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця борошно пшеничне (надалі "товар") в строки, обумовлені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даною договору і специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пп.1.4 договору, найменування, кількість, вартість, місце поставки, строк передачі товару, умови оплати визначаються сторонами в окремих специфікаціях на кожну окрему партію товару.

Згідно пп.3.1 договору, загальна вартість даною договору становить суму вартостей всіх поставлених партій товару протягом строку дії цього договору, але в будь-якому випадку не може перевищувати 10000000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пп.5.1 договору, порядок розрахунків визначається у відповідній специфікації по кожній окремій партії товару.

Згідно пунктів 4 специфікацій від 30.11.15р. № 1 і № 2, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем протягом семи банківських днів з моменту підписання видаткової накладної (а.с.16,17).

Згідно пп.5.4 договору, оплата товару здійснюється в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, згідно видаткової накладної постачальника.

Відповідно до пп.4.1.1 пп.4.1 договору, покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар відповідно до умов даного договору.

Підпунктом 13.1 договору визначено, що цей договір діє з моменту підписання його сторонами до 31 грудня 2016 року включно.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково - на загальну суму 1124000,00 грн. (а.с.4,22-24).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 1153000,00 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.4), довідкою позивача від 23.12.16р. № 130-2-12/6691 (а.с.91), підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.08.16р. (а.с.31) та іншими матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.7.3 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,3% загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості товару за даним договором.

Згідно розрахунків позивача розміри пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 1031019,00 грн., 157290,00 грн., 39240,41 грн. та 106038,00 грн. (а.с.5-7).

Розрахунки інфляційних нарахувань вірні та відповідають чинному законодавству.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені позивачем здійснено без врахування вимог ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. № 543/96-ВР, тобто, що пеня не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

У зв'язку з цим та відповідно до вимог Закону № 543/96-ВР, господарським судом здійснений відповідний перерахунок та визначено вірну суму пені, яка становить 400785,76 грн.

Розрахунок 3% річних позивачем здійснено арифметично невірно, у зв'язку з цим, судом здійснено перерахунок та визначено, що вірною сумою 3% річних є 39144,45 грн.

Крім того, позивачем невірно здійснено нарахування 7% штрафу, у зв'язку з чим, судом здійснено відповідний перерахунок і визначено правильну суми штрафу, що становить 80710,00 грн., оскільки, відповідно до пп.7.3 договору - у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору, покупець сплачує постачальнику за прострочення понад тридцять днів - штраф у розмірі семи відсотків від загальної вартості неоплаченого товару (1153000,00 грн.), а позивачем нараховано штраф від всієї суми поставленого товару (2277000,00 грн.).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов частково визнав, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 1153000,00 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки власної продукції №597 від 24.11.15р., 400785,76 грн. пені, 80710,00 грн. штрафу, 39144,45 грн. 3% річних та 106038,00 грн. інфляційних нарахувань.

В решті позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з їх безпідставним нарахуванням.

Як вже зазначалося, відповідач у відзиві від 26.12.16р. на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99 % - пені до 10310,19 грн. та штрафу до 1572,90 грн. (а.с.82,83).

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач зазначив, що він перебуває у надзвичайно скрутному економічному стані, а також послався на те, що ним здійснювались заходи щодо врегулювання спору та погашення заборгованості перед позивачем.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявлених сум пені та штрафу, оскільки суду не подано належних, допустимих та обґрунтованих доказів, які б свідчили про наявність тих обставин, на які він посилається в обґрунтування поданого клопотання. При цьому, суд також враховує заперечення представника позивача щодо зменшення пені і штрафу, а також той факт, що відповідач жодного разу не направив свого представника на судові засідання по даній справі з метою доведення перед судом своєї позиції по суті спору.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин-Ко", 10029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 39497890:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України", 01033, м.Київ, вул.Саксаганського 1, ідентифікаційний код 37243279 - 1153000,00 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки власної продукції № 597 від 24.11.15р., 400785,76 грн. пені, 80710,00 грн. штрафу, 39144,45 грн. 3% річних, 106038,00 грн. інфляційних нарахувань та 26695,17 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.12.16

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід. про вруч.).