Рішення

від 21.12.2016 по справі 910/21113/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016Справа №910/21113/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА"ЦК-ГЛОБАЛ"

До Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ"

Про стягнення грошових коштів 38 260,83 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Кособукін М.Ю. (директор)

від відповідача: Соколова О.В.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому 21.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.11.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА"ЦК-ГЛОБАЛ" (надалі - позивач) до Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" (надалі - відповідач) про стягнення 38 260,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21113/16, розгляд справи призначено на 07.12.2016.

02.12.2016 від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

07.12.2016 ухвалою суду розгляд відкладено на 21.12.2016.

19.12.2016 через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до уваги і подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 21.12.2016, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 21.12.2016, представник відповідача з'явився проти задоволення позову заперечував.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2015 між Позивачем (надалі - Виконавець) та Відповідачем (далі по тексту - Замовник) (разом - Сторони), було укладено договір про надання послуг № 05-2015-ПР (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Відповідно до п. 1.1 Договору В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується протягом визначено в Договорі строку надавати Замовнику за плату послуги на території виробничо-складської бази Виконавця за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 5-б, а саме: розмічення майданчика для зберігання будівельних матеріалів Замовника, цілодобова стоянка автотранспорту Замовника з можливістю їх технічного обслуговування, розташування модульних споруд Замовника на частині території площею 2000 кв.м., згідно план-схеми; організація пропускного режиму (вїзду) автотранспорту клієнтів Замовника на територію. Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги у розмірі та в строки передбачені цим Договором (п.п. 1.1.1., 1.1.2, п. 1.2. Договору).

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору зазначений Договір було укладено на строк з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору зобов'язання Відповідача за оплатою отриманих послуг забезпечуються у вигляді завдатку (страхової суми) в розмірі не меншому, ніж сума, вказана в п. 3.1 Договору. Відповідач зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Договору внести завдаток (страхову суму) на поточний рахунок Позивача. Завдаток (страхова сума) буде зарахований Відповідачу, як оплата послуг за останній місяць по цьому Договору.

Такий завдаток в розмірі 16000,00 грн. був сплачений Відповідачем 08.09.2015 р. та зарахований Відповідачу, як часткова оплата за послуги за останній місяць дії Договору, а саме за грудень 2016 року.

Згідно п. 3.1.1 Договору оплата за послуги по Договору сплачується авансом у строк не пізніше 1 (першого) числа кожного поточного місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача.

Отже, за грудень 2016 року у Відповідача існує заборгованість за послуги за Договором в сумі 2400,00 грн.

Таким чином, станом на 19.12.2016 р. фактична заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору за послуги за жовтень, листопад та грудень 2016 року складає 39 200 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що ним не підписувались акти здачі-прийняття послуг , а отже вказаної позивачем заборгованості не існує, а у відповідача наявна переплата перед позивачем.

Разом з тим, суд не приймає до уваги зазначені твердження відповідача з огляду на наступне. Відповідно до п. 2.11 Замовник зобов'язаний приймати від Виконавця надані послуги шляхом підписання акту здачі-прийняття наданих послуг в строки, передбачені цим Договором. Таким чином підписання вказаних актів є обов'язком відповідача, позивачем на адресу відповідача направлявся лист з проханням підписати вказані акти, разом з тим відповідачем останні повернуті не були.

Із матеріалів справи вбачається, що Позивачем було надано послуги Відповідачеві в на загальну суму 39 2000 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача, складає 39 2000 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором в сумі 39 2000 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 39 2000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 3.1. Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 39 2000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 1 816, 92 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 4.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 816, 92 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 177, 60 грн. інфляційних втрат та 191,87 грн. 3 відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" (04053, м. Київ, вулиця Гоголівська, будинок 43-А, квартира 2; ідентифікаційний код: 37354345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА"ЦК-ГЛОБАЛ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5-Б; ідентифікаційний код 33911120) 39 200 грн. 00 коп. - основного боргу, 1 816 грн. 92 коп. - пені, 1 177 грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 191 грн. 87 коп. - 3 % річних та 1 378 грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.12.2016

Суддя М.О. Лиськов