Рішення

від 20.12.2016 по справі 910/18845/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа №910/18845/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ БІОФАРМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна Компанія

"УКРАЇНСЬКИЙ СТАНДАРТ"

про стягнення 19 782,86 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ БІОФАРМ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна Компанія "УКРАЇНСЬКИЙ СТАНДАРТ" (відповідач) про стягнення 19 782,86 грн., з яких: 16860,40 грн. - сума основного боргу; 180,00 грн. - 3% річних; 2 169,77 грн. - пеня; 572,69 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на поставку товарів №45 від 04.01.2016 в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16860,40 грн. Також у зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані: 2169,77 грн. - пені, 180,00 грн. - 3% річних, 572,69 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18845/16 та призначено її до розгляду на 17.11.2016.

17.11.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 17.11.2016 з'явився представник позивача. Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, витребуваних документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 розгляд справи №910/18845/16 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 06.12.2016.

06.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 розгляд справи №910/18845/16 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 20.12.2016.

Представник позивача в судове засідання 20.12.2016 не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, в судовому засіданні 20.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ БІОФАРМ" (постачальником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна Компанія "УКРАЇНСЬКИЙ СТАНДАРТ" (покупцем, відповідачем) укладено договір на поставку товарів №45 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання з поставки покупцеві ветеринарних препаратів та інших товарів ветеринарного призначення (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію - у порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.3. договору, право власності та ризиків переходять до покупця з моменту передачі йому продукції постачальником. Продукція вважається переданою постачальником і прийнята покупцем з часу підписання сторонами накладних про відпуск продукції (на підставі довіреності покупця).

Претензії щодо якості товару, які не могли бути виявлені при звичайному огляді при його прийнятті, повинні бути заявлені покупцем протягом п'яти робочих днів після їх виявлення (п. 3.4. договору).

Згідно із п. 4.1. договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються на наступних умовах: 20 % - на умовах передплати; 80 % - не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки.

Ціна на поставлену продукцію установлюється постачальником. Ціни на продукцію вказуються в рахунку-фактурі. У процесі роботи ціни постачальника за продукцію можуть змінюватися, про що постачальник доводить до відома покупця (п. 4.2. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань згідно даного договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов'язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року (п. 10.1., п. 10.2. договору).

На виконання умов договору, позивач за видатковими накладними №675 від 28.03.2016 на суму 12846,80 грн., №762 від 07.04.2016 на суму 4016,80 грн. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 16863,60 грн.

Відповідач в порушення умов договору не виконав взятого на себе зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку із чим, у відповідача утворилась заборгованість за договором на поставку товарів №45 від 04.01.2016 у розмірі 16860,40 грн.

У зв'язку із наявністю заборгованості за договором та простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував 2169,77 грн. - пені, 180,00 грн. - 3% річних та 572,69 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору №45 від 04.01.2016 поставлено відповідачу, а останнім прийнято продукцію на загальну суму 16863,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №675 від 28.03.2016, №762 від 07.04.2016 та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №3 від 28.03.2016, №4 від 07.04.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором №45 від 04.01.2016 в частині своєчасної оплати за поставлену позивачем продукцію.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 16860,40 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 2169,77 грн., 3% річних у сумі 180,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 572,69 грн., нарахованих за період з 04.04.2016 по 15.08.2016, з 15.04.2016 по 15.08.2016.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за видатковою накладною № 675 від 28.03.2016 у розмірі 12846,00 грн. здійснюється з 04.04.2016.

Сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється не пізніше семи календарних днів з моменту поставки (п. 4.1. договору).

З огляду на встановлені сторонами у договорі строки оплати, оскільки поставка продукції здійснена 04.04.2016, то останній день строку припадає на 03.04.2016 (неділя).

Відповідно до ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, оскільки останнім днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 04.04.2016, то нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за видатковою накладною № 675 від 28.03.2016 слід здійснювати з 05.04.2016.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлену продукцію передбачена у п. 5.3. договору.

Здійснивши перерахунок пені за період з 05.04.2016 по 15.08.2016 на суму боргу 12846,00 грн. та з 15.04.2016 по 15.08.2016 на суму боргу 4016,00 грн., судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 2162,67 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 05.04.2016 по 15.08.2016 на суму боргу 12846,00 грн. та з 15.04.2016 по 15.08.2016 на суму боргу 4016,00 грн., суд встановив, що розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 180,00 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням вірних періодів нарахування, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 555,25 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ БІОФАРМ" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна Компанія "УКРАЇНСЬКИЙ СТАНДАРТ" (04070, м. Київ, вул. Волоська, будинок 42, код ЄДРПОУ 37333681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ БІОФАРМ" (61057, м. Харків, пров. Театральний, будинок 5, квартира 1-А, код ЄДРПОУ 23317811) основний борг у розмірі 16860,40 грн., 3% річних у розмірі 180,00 грн., пеню у розмірі 2162,67 грн.; інфляційні втрати у розмірі 555,25 грн. та судові витрати у розмірі 1376,29 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2016.

Суддя С.О. Турчин