Рішення

від 21.12.2016 по справі 910/22271/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016Справа №910/22271/16 За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА ПРОДАКШН"

Про стягнення 36 375,75 грн.

Суддя Т.Ю. Трофименко

Представники:

від позивача: Панамаренко Д.М. - по дов. №5682/9 від 13.12.2016р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА ПРОДАКШН" про стягнення з останнього 36 375,75 грн. заборгованості за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22271/16. Розгляд справи призначено на 21.12.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2016 надав докази сплати відповідачем 30.11.2016р. суми основного боргу в розмірі 32 720,00 грн., а тому в цій частині провадження у справі просив припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Госпрдарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 21.12.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала направлялась на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з ЄДРПОУ.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 21.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

30.12.2013. між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (надалі позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРА ПРОДАКШН" (надалі відповідач, замовник) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 4-53 ЦКУ РТ (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору сторони поголили, що предметом договору є надання виконавцем, послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, які є частиною мереж ефірного мовлення замовника (надалі - послуги).

Відповідно до пункту 4.2. договору, виконавець виставляє замовнику рахунок на оплату та акт виконаних робіт (надання послуг) до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 4.3. договору, за умови підписання сторонами акту виконаних робіт (надання послуг), замовник перераховує суму вказану в рахунку на сплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дня його отримання, але не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.5. договору сторони поголили, що оплата послуг, які були надані за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до пункту 9.1. договір діє з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно. За один місяць до закінчення строку дії договору, сторона яка бажає припинити його дію, повинна письмовов попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих же умовах.

З урахуванням п. 9.1 договору строк його дії був пролонгований до 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору позивачем були надані телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування, що засвідчується актами виконання робіт (надання послуг): від 30.06.2016 № 690 на суму 7 620 грн., від 31.05.2016 № 562 на суму 7 620 грн., від 30.04.2016 № 433 на суму 7 620 грн., від 31.03.2016 № 304 на суму 7 620 грн. і від 31.12.2015 № 1535 на суму 7 620 грн.

За доводами позивача, відповідачем, в порушення договірних зобов'язань, не сплачується в повному обсязі плата за надані телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування, визначена договором, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 32 720 грн.

Отже, спір у справі виник через не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повноти та вчасності оплати отриманих послуг.

Позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив відповідача у добровільному порядку сплатити заборгованість.

Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді та належного реагування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 4.3. і 4.4 договору про надання послуг строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті наданих послуг станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 32 720 грн.

Позивачем в судовому засіданні 21.12.2016р. надана належним чином засвідчена копія платіжного доручення №185 від 30.11.2016р., відповідно до якого відповідач перерахував позивачу суму основного боргу в розмірі 32 720 грн.

З урахуванням того, що позивач звернувся суду з позовом 01.02.2016р.

(позов направлено до суду 01.02.2016р., отримано судом 05.12.2106р.), а сума основного боргу перерахована відповідачем 30.11.2016р., суд приходить до висновку, що позивач безпідставно звернувся до суду з позовом в частині стягнення основного боргу, а тому в цій в позову слід відмовити.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 3 333,85 грн., нараховану ним за невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті за надані послуги за період з грудня 2015 року по червень 2016 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

При розгляді справи судом встановлено, що сторонами в договорі не визначена відповідальність відповідача за простроку платежу в вигляді пені, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до Договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 321,90 грн. - 3 % річних.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку нарахування 3 % річних, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 321,90 грн. - 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на те, що відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, суд дійшов висновку про задоволення позовних частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача пропорційно задволленим позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА ПРОДАКШН» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 32420342) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) 321 грн. 90 коп. 3% річних та 13 грн. 78 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

.

Суддя Трофименко Т. Ю.