Рішення від 20.12.2016 по справі 910/19153/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа №910/19153/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коровай і Ко»

про стягнення 243 728,45 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Циба О.Ю., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коровай і Ко» про стягнення 243 728,45 грн., з яких: 85 999,90 грн. основна сума боргу, 88 098,50 грн. пеня, 58 530,35 грн. інфляційні втрати, 11 099,70 грн. 5% річних за договором про перевезення вантажу №АК-729 від 27.03.2014 року.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 0305701042 м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 37 А, літера А.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначені судові засідання 15.11.2016, 06.12.2016, 20.12.2016 представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що поштова кореспонденція з ухвалою суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу 14.11.2016.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 06.12.2016 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2014 між позивачем (перевізник за договором) та відповідачем (замовник за договором) укладений договір №АК-729 перевезення вантажу, за умовами якого перевізник бере на себе обов'язок доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник - сплатити за перевезення плату в строк та в порядку визначеному договором.

Між сторонами, укладались додаткові угоди, якими вносились зміни в п. 1.3, 4.1 Договору, а саме: від 28.03.2014 додаткова угода №1, від 08.04.2014 додаткова угода №2, від 30.04.2014 додаткова угода №3, від 08.05.2014 додаткова угода №4, від 20.05.2014 додаткова угода №5, від 21.05.2014 додаткова угода №6, від 12.06.2014 додаткова угода №7, від 12.06.2014 додаткова угода №8.

Відповідно до п. 7.2 строк дії Договору починає свій перебіг з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 7.3 Договору закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договором передбачено та врегульовано права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема є обов'язок Замовника щодо своєчасної оплати наданих Перевізником послуг.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника, при цьому Замовник оплачує Перевізнику 50% передоплати від вартості партії вантажу, що перевозиться (кількість партії вантажу за яку сплачується передоплата визначається згідно з додатком до Договору) на підставі виставленого Перевізником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання такого рахунку Замовником. Остаточний розрахунок між Сторонами проводиться після підписання акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого Перевізником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання такого рахунку Замовником.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що в період часу з 30 березня 2014 року по 21 червня 2014 року Позивачем, відповідно до умов Договору надано послуги з перевезення на загальну суму 337 312 гун. 90 коп., що підтверджується узгодженими актами наданих послуг, а саме: від 30 березня 2014 року №940 на загальну суму 19 711 грн. 80 коп., від 05 квітня 2014 року № 988 на загальну суму 70 182 грн. 00 коп., від 11 квітня 2014 року № 1070 на загальну суму 40 447 грн. 80 коп., від 02 травня 2014 року № 1371 на загальну суму 8 845 грн. 20 коп., від 09 травня 2014 року № 1402 на загальну суму 11 745 грн. 00 коп., від 15 травня 2014 року № 1469 на загальну суму 10 446 грн. 30 коп., від 21 травня 2014 року № 1510 на загальну суму 8 672 грн. 00 коп., від 21 травня 2014 року № 1511 на загальну суму 6 970 грн. 80 коп., від 22 травня 2014 року № 1512 на загальну суму 11 958 грн. 00 коп., від 22 травня 2014 року № 1513 на загальну суму 5 457 грн. 00 коп., від 24 травня 2014 року № 1566 на загальну суму 10 640 грн. 00 коп., від 28 травня 2014 року № 1576 на загальну суму 12 816 грн. 00 коп., від 29 травня 2014 року № 1614 на загальну суму 7 935 грн. 20 коп., від 16 червня 2016 року № 1806 на загальну суму 33 102 грн. 00 коп., від 17 червня 2014 року № 1831 на загальну суму 8 979 грн. 00 коп., від 20 червня 2014 року № 1832 на загальну суму 52 291 грн. 40 коп., від 21 червня 2014 року № 1855 на загальну суму 8 405 грн. 00 коп., від 21 червня 2014 року № 1856 на загальну суму 8 708 грн. 40 коп.

Вищевказані акти наданих послуг підписані між сторонами та скріплені печатками господарюючих суб'єктів.

Будь-яких претензій щодо виконання умов Договору від ТОВ «Коровай і Ко» на адресу ТОВ «Автокар-777» не надходило, що свідчить про належне виконання останнім своїх обов'язків. Зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, на виконання вимог п. 4.2 Договору Позивачем направлялися акти наданих послуг разом з рахунками по оплаті наданих послуг з перевезення наступним чином:

02 квітня 2014 року засобами поштового зв'язку направлено рахунок на оплату № 940 та акт надання послуг № 940 від 30 березня 2014 року,, що підтверджується супровідним листом вих. № 79 від 02 квітня 2014 року та рекомендованим повідом про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0104220467686, відповідно до якого вказані документи отримано Відповідачем 08 квітня 2014 року.

23 квітня 2014 року засобами поштового зв'язку направлено рахунок на оплату № 988 та акт надання послуг № 988 від 05 квітня 2014 року, рахунок на оплату № 1070 та акт надання послуг від 11 квітня 2014 року, що підтверджується супровідним листом вих. № 115 від 21 квітня 2014 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0104220470920, відповідно до якого вказані документи отримано Відповідачем 30 квітня 2014 року.

06 травня 2014 року засобами поштового зв'язку направлено рахунок на оплату № 1371 та акт надання послуг № 1371 від 02 травня 2014 року, що підтверджується супровідним листом вих. № 130 від 06 травня 2014 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0104220582302, відповідно до якого вказані документи отримано Відповідачем 13 травня 2014 року.

16 травня 2014 року засобами поштового зв'язку направлено рахунок на оплату № 1402 та акт надання послуг № 1402 від 09 травня 2014 року, рахунок на оплату № 1469 та акт надання послуг № 1469 від 15 травня 2014 року, що підтверджується супровідним листом вих. № 139 від 16 травня 2014 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0104220584550, відповідно до якого вказані документи отримано Відповідачем 20 травня 2014 року.

05 червня 2014 року засобами поштового зв'язку направлено рахунок на оплату № 1510 акти надання послуг № 1510 від 21 травня 2014 року; рахунок на оплату № 1511 та акти надання послуг № 1511 від 21 травня 2014 року; рахунок на оплату № 1512 та акти надання послуг № 1512 від 22 травня 2014 року; рахунок на оплату № 1513 та акти надання послуг №1513 від 22 травня 2014 року; рахунок на оплату №1566 та акти надання послуг №1566 від 24 травня 2014 року; рахунок на оплату № 1576 та акти надання послуг № 1576 від 28 травня 2014 року; рахунок на оплату №1614 та акти надання послуг № 1614 від 29 травня 2014 року, що підтверджується супровідним листом вих. №142 від 05 червня 2014 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0104220633322, відповідно до якого вказані документи отримано Відповідачем 10 червня 2014 року.

19 червня 2014 року засобами поштового зв'язку направлено рахунок на оплату № 1806 акти надання послуг № 1806 від 16 червня 2014 року; рахунок на оплату № 1831 та акти надання послуг № 1831 від 16 червня 2014 року; що підтверджується супровідним листом вих. № 148 від 19 червня 2014 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0104220842541, відповідно до якого вказані документи отримано Відповідачем 24 червня 2014 року.

27 червня 2014 року засобами поштового зв'язку направлено рахунок на оплату № 1832 акти надання послуг № 1832 від 20 червня 2014 року; рахунок на оплату № 1855 та акти надання послуг № 1855 від 20 червня 2014 року; рахунок на оплату № 1856 та акти надання послуг № 1856 від 21 червня 2014 року, що підтверджується супровідним листом вих. № 153 від 27 червня 2014 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0104220843408, відповідно до якого вказані документи отримано Відповідачем 01 липня 2014 року.

В матеріалах справи міститься також акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2015 року - листопад 2015 року згідно з яким за відповідачем рахується борг в розмірі 86 999,90 грн.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювались часткові оплати наданих послуг, про що свідчать виписки по рахунку, які наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим станом на 05.04.2016 сума основного боргу, яка рахується за відповідачем становить 85 999,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 договору, строк оплати за надані послуги згідно актів настав, доказів їх оплати відповідачем не надано, тому документально доведено наявність заборгованості у розмірі 85 999,90 грн., що підлягає задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.13 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник платить Перевізникові пеню, що обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, а також 5% річних за кожний день затримки оплати. При цьому штрафні санкції нараховуються з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане по день фактичної оплати або стягнення в примусовому порядку.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За перерахунком суду, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та здійсненні відповідачем часткові проплати, пеня підлягає задоволенню судом частково в розмірі 14 911,35 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 58 530,35 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 11 099,70 грн. - 5 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд здійснив перерахунок інфляційних та 5 % річних, за яким підлягають задоволенню 58 530,35 грн. та 10 868,83 грн. відповідно. В іншій частині вимог слід відмовити.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коровай і Ко» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 37 А, літера А, ідентифікаційний код 38460058) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 12, офіс 5, ідентифікаційний код 36303499) заборгованість у розмірі 85 999 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп., пеню в розмірі 14 911 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 35 коп., інфляційні втрати в розмірі 58 530 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять) грн. 35 коп., 5 % річних в розмірі 10 868 (десять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 2 554 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 66 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.12.2016

Суддя І.І. Борисенко