Рішення

від 20.12.2016 по справі 915/1248/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 915/1248/16

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, провулок Криничний, 39

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТеххімелектроВ» ,

54028, м. Миколаїв, вул. Кірова, 242А

про: стягнення заборгованості в сумі 66995,00 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Позивач 17.11.2016 року звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 66995,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 17/10/16 від 17.10.2016р.; видаткової накладної № 000025 від 18.10.2016р.; рахуку-фактури № СФ-0000005 від 18.10.2016р.; норм ст.ст. 254 (ч. 5), 509 (ч.1), 525, 526, 530 (ч. 1), 610, 629, 712 (ч. 1,2) Цивільного Кодекса України, ст. 193 Господарського Кодексу України та мотивовані тим, що відповідач не виконав умов договору поставки та у відповідності до п. 4.3 договору не оплатив на протязі 5-ти банківських днів отриманий товар.

Представники сторін в судове засідання не з'явились причин неявки не повідомили, про час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 21.11.2016 року. Вказана ухвала була направлена сторонам на їх юридичні адреси які зазначені в позовній заяві та повернулась до суду з відміткою пошти про зазначення причин невручення.

Відповідач вимоги ухвали суду від 21.11.2016 року не виконав, відзив по суті заявлених позовних вимог до суду не надав.

Разом з ттим, судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

20.12.2016 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процессуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

встановив:

17 жовтня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки № 17/10/16 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, передає у власність, а відповідач, як покупець, приймає для подальшого продажу LG 43UF7707; LG 43LH560V; LG 43LH570V, в подальшому по договору - товар. Ціна, кількість та асортимент товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами пункту 2.1 та пунктів 3.1, 3.4 договору асортимент, кількість, ціна та строки поставки товару визначаються сторонами окремо, в кожному конкретному випадку та оформлюються замовленням покупця. Замовлення покупця може бути здійснено в усній формі, в тому числі може бути здійснено і по факсу. У замовленні обов'язково вказується найменування, кількість та асортимент товару.

Продавець поставляє товар за цінами, зазначеними в специфікації.

Умови оплати товару вказуються в специфікаціях.

Згідно розділу 4 договору: розрахунки за цим договором між замовником і постачальником проводяться згідно виставлених рахунків, та видаткових накладних на товар за кожен поставлений товар (п. 4.1); оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі (п. 4.2); товар оплачується покупцем на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання товару (п. 4.3).

За умовами п. 5.3 договору замовник зобов'язаний прийняти товар за якістю та кількістю згідно поданої ним заявки і накладної та своєчасно сплатити за поставлений товар.

Сторони також дійшли згоди, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № 17/10/16 від 18.10.2016 року узгодженої між сторонами, найменування товару: Телевізори LG; кількість: 6 шт.; на загальну суму 66995,00 грн.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за поставлений товар.

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так згідно з приписами ст.ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору № 17-10-16 позивач, за видатковою накладною: № 000025 від 18.10.2016р. та рахунка на оплату № СФ-0000005 від 18.10.2016р. - поставив відповідачу у власність товар, визначений договором, на загальну суму 66995,00 грн. , а відповідач прийняв цей товар без зауважень та заперечень.

За умовами п. 4.3 договору, оплата товару покупцем повинна бути здійснена за наведеною видатковою накладною до 26.10.2016 року.

Разом із тим, позивач стверджує, що відповідач не оплатив отриманий товар чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, проаналізувавши вказані обставини з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом за ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За правилами ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт не виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за одержаний товар в розмірі 66995,00 грн. за договором поставки № 17-10-16 від 17.10.2016 року.

Відповідач же навпаки, не надав суду відповідних доказів, які свідчать про відсутність заборгованості перед позивачем по спірним відносинам.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими у відповідності до вимог договору та закону, підтверджені наявними у справі доказами та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином за наведеними висновками суду, сплачений позивачем судовий збір при подачі позовної до суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТеххімелектроВ» (54028, м.Миколаїв, вул. Кірова, 242А, код 38622786) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, провулок Криничний, 39, код НОМЕР_1) 66995,00 грн. - основного боргу та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 26.12.2016 р.

Суддя О.Г.Смородінова