Рішення

від 22.12.2016 по справі 912/4437/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 рокуСправа № 912/4437/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4437/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Оберіг" Олександрівської селищної ради, смт. Олександрівка, Кіровоградської області

про стягнення 24 037,89 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 2 від 02.01.16;

від відповідача - ОСОБА_2, директор.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Оберіг" 24 037,89 грн заборгованості, з яких: 19 683,60 грн основного боргу, 3 205,31 грн пені, 812,47 грн інфляційних та 336,51 грн 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №1 від 16.02.2016 про надання послуг в частині здійснення оплати за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2016 за поданим позовом порушено провадження у справі № 912/4437/16.

В судовому засіданні 22.12.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 22.12.2016 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Представником відповідача позовні вимоги заперечено у зв'язку з тим, що роботи позивачем були виконані з недоліками, однак письмового відзиву на позов не подано.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" (Виконавець) та Комунальним підприємством "Оберіг" (Замовник) укладено договір за №1 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати такі послуги: Гідродинамічне очищення окремих ділянок фекальної каналізації по вул. Червоноармійській в смт. Олександрівка, Олександрівського району, Кіровоградської області (далі - Договір) (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.2. Договору Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені у п. 1.1. цього Договору.

Надані послуги за цим Договором передаються Виконавцем Замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, які підписуються обома Сторонами. У цьому Договорі під актом Сторони розуміють акти складені за типовою формою КБ-2 та довідки складені за типовою формою КБ-3 (п. 1.3. Договору).

Загальна сума договору складає 19 683,60 грн, у тому числі ПДВ (20%) 3 280,60 грн (п. 2.1. Договору).

Кінцева сума договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, що підтверджується актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за надані послуги згідно п. 1.1. цього Договору Замовник сплачує Виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.

Оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання Замовником та Виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору Сторони погодились, що кінцевий термін оплати Замовником наданих і прийнятих послуг з урахуванням п. 3.2. здійснюється не пізніше 30 квітня 2016 року.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2016, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами (п. 12.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Виконавця та Замовника та скріплений круглими печатками сторін.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, вартості робіт та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений Договір № 1 від 16.02.2016 за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1-2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором підряду відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Згідно п. 1.3. Договору прийом виконаних робіт оформлюється актами здачі-прийняття виконаних робіт за формою №КБ-2в і довідкою №КБ-3.

На виконання умов п. 1.3. Договору між сторонами підписано ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2016, які підтверджують факт прийняття робіт за Договором на суму 19 683,60 грн (а.с.12-17).

Вищенаведений акт та довідку підписано посадовими особами Замовника та Підрядника за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Акт та довідка містять посилання на Договір, що свідчить про його підписання саме на виконання Договору № 1 від 16.02.2016. Дата підписання документів - 17.02.2016.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень акту приймання виконаних будівельних робіт за договором та довідки про вартість виконаних будівельних робіт у порядку п. 1.3. Договору, відсутність мотивованої відмови від підписання, суд вважає, роботи прийнятими належним чином.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами статей 525, 526 і 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як передбачено у п. 3.2 Договору, оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання Замовником та Виконавцем актів здачі-прийняття робіт у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Згідно п. 3.3 Договору сторони погодились, що кінцевий термін оплати Замовником наданих і прийнятих послуг з урахуванням п. 3.2 здійснюється не пізніше 30.04.2016.

За приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте відповідач обов'язок щодо проведення своєчасного та повного розрахунку не виконав, що стало підставою для застосування позивачем заходів досудового врегулювання спору. Так, 06.07.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості в сумі 19 683,60 грн за Договором (а.с. 18-19). Вказана вимога була отримана відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 21), однак залишена ним без відповіді та задоволення.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе Договорами зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконав.

Станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 19 683,60 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факту наявності заборгованості відповідач не спростував, доказів її погашення суду не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства "Оберіг" Олександрівської селищної ради заборгованості з оплати вартості наданих послуг за договором № 1 від 16.02.2016 у розмірі 19 683,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт позивач просить суд стягнути з відповідача 3 205,31 грн пені, інфляційні втрати у розмірі 812,47 грн та 3% річних у розмірі 336, 51 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Крім того, порушення зобов'язання є підставою для застосування до сторони, якою таке зобов'язання порушено, відповідальності, встановленої договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в пункті 6.4. Договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті Замовником вартості наданих послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Враховуючи приписи наведених вище норм, розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат за період з травня по жовтень 2016 в сум 812,47 грн (а.с. 4) є правильним, а вимоги в цій частині є правомірними.

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку пені і 3% річних (а.с. 4), останній не врахував в окремих нарахуваннях положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача і положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних.

3% річних за період з 03.05.2016 по 24.11.2016 на суму простроченого платежу 19 683,60 грн становлять 330,75 грн.

Пеня за період з 03.05.2016 по 28.10.2016 на суму простроченого платежу 19 683,60 грн становить 3 142,92 грн.

Підстави для стягнення пені і 3% річних в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ "Технології гідроочищення" про стягнення з Комунального підприємства "Оберіг" Олександрівської селищної ради заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 23 969,74 грн, з яких: 19 683,60 грн основного боргу, 3 142,92 грн пені, 330,75 грн - 3% річних та 812,47 грн інфляційних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Оберіг" Олександрівської селищної ради (27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 64, ідентифікаційний код 34200667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, оф. 177, ідентифікаційний код 35634715) 19 683,60 грн суми основного боргу, 3 142,92 грн пені, 330,75 грн 3% річних та 812,47 грн інфляційних, а також 1 378,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.12.2016.

Суддя В.В.Тимошевська