Рішення

від 20.12.2016 по справі 917/1326/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016 р. Справа № 917/1326/16

за позовом Приватного підприємства "Полтавахімзахист", вул. Полтавська, 26, с.Лукищина, Полтавський район, Полтавська область, 38772

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаКерамика-Бел", республіка Білорусь, Мінська обл., Минский р-н, в/г135-а"Сеница", д.135А/2, каб.4

про стягнення 219 352,47 рос. руб.,

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з"явився

Розглядається позов про стягнення 219 352,47 рос. руб., у тому числі 190 741,28 рос.руб. попередньої оплати, здійсненої позивачем на виконання умов контракту купівлі продажу № 1эк/15 від 15.09.2015р. та 28 611,19 рос. руб. пені.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами контракту купівлі продажу не виконав взяті на себе зобов"язання, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати.

В судове засідання 20.12.2016р. позивачем надана заява про відмову від позову в частині вимог про стягнення пені, яка судом прийнята та задоволена за обгрунтуванням, наведений у мотивувальній частині рішення.

Відповідач явку представників в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

При цьому, ухвали суду, що направлялися відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позові, повернулись до суду з відміткою пошти "за выездом".

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює неявку представника відповідача та неподання ним відзиву як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

З огляду на надані позивачем в матеріали справи докази в обгрунтування позовних вимог, керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2015 p. між Приватним підприємством "Полтавахімзахист" (далі -Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АльфаКерамика-Бел"(далі - Відповідач) було укладено контракт купівлі продажу № 1эк/15 від (далі - Договір).

П. 1.1. договору сторони передбачили, що відповідач, як продавець, зобов'язався поставити, а позивач зобов'язався як покупець прийняти та оплатити товар по кількості, асортименту, ціні і сумі у відповідності до Специфікацій на партію товару до даного контратку.

Згідно п.п. 2.1. найменування, асортименту і ціни по позиціях товару, що підлягає поставці, на протязі строку дії контракту вказуються у спеціфікаціях.

Згідно п.п. 2.2. валюта контракту - російські рублі, валюта платежу - російські рублі.

Згідно п.п. 2.4. контракту оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати на підставі виставленого рахунку-фактури (інвойса). оплата здійснюється прямим банківським переводом на рахунок продавця, вказаний в контракті.

Згідно п.п. 3.8. контракту продавець зобов"язується поставити товар на протязі 15-ти робочих днів з дня внесення покупцем 100% передплати на рахунок продавця.

Згідно п.5.4. контракту (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.02.2016р.) у випадку непоставки товару в указані строки, передплата повертається в повному об"ємі на рахунок покупця у 15-денний строк.

У п.7.1. контракту сторони домовилися, що у випадку, якщо з цього контракту чи у зв"язку з ним між сторонами виникнуть спори, сторони зобов"язуються вирішувати їх шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити на основі взаємних домовленостей, вони передаються на розгляд в суд за місцем знаходження позивача із застосуванням матеріального права країни позивача.

Позивач вказує, що на виконання умов договору відповідно до специфікації № 3 від 15.12.2015р. на підставі рахунку-фактури № 1136 від 15 грудня 2015 p. здійснив передплату в розмірі 190 741,28 рос.руб.

В підтвердження вказаного позивачем надане платіжне доручення № 5 від 17.12.2015р. (долучене до матеріалів справи).

За твердженням позивача, відповідач постачання товару не здійснив, суму здійсненої передплати не повернув.

Таким чином, за даними позивача, відповідач заборгував йому грошові кошти у розмірі 190 741,28 рос.руб.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 219 352,47 рос. руб., у тому числі 190 741,28 рос.руб. попередньої оплати, здійсненої позивачем на виконання умов контракту купівлі продажу № 1эк/15 від 15.09.2015р. та 28 611,19 рос. руб. пені.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

У п.7.1. контракту сторони домовилися, що у випадку, якщо з цього контракту чи у зв"язку з ним між сторонами виникнуть спори, сторони зобов"язуються вирішувати їх шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити на основі взаємних домовленостей, вони передаються на розгляд в суд за місцем знаходження позивача із застосуванням матеріального права країни позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005р. № 2709-IV, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

На підставі викладеного, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Полтавської області.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами контракту купівлі продажу № 1эк/15 від 15.09.2015р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначено вище, позивач на виконання умов контракту відповідно до специфікації № 3 від 15.12.2015р. на підставі рахунку-фактури № 1136 від 15 грудня 2015 p. здійснив передплату в розмірі 190 741,28 рос.руб., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 17.12.2015р.

Докази того, що відповідач передав позивачеві товар на суму здійсненої позивачем передплати чи повернув суму попередньої оплати у розмірі 190 741,28 рос.руб. в матеріалах справи відсутні.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 190 741,28 рос.руб. попередньої оплати, здійсненої позивачем на виконання умов контракту купівлі продажу № 1эк/15 від 15.09.2015р., є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення пені позивач надав заяву про відмову від позову.

Суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення пені та припинити у цій частині провадження у справі з таких підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Позивач скористався вказаним правом та відмовився від позову в частині вимог про стягнення пені, подавши до суду відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення пені та припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаКерамика-Бел" (республіка Білорусь, Мінська обл., Минский р-н, в/г135-а"Сеница", д.135А/2, каб.4 , УНП 690659460, ОКПО 304008206000) на користь Приватного підприємства "Полтавахімзахист" (вул. Полтавська, 26, с.Лукищина, Полтавський район, Полтавська область, 38772, код 33470742) 190 741,28 рос.руб. попередньої оплати, 1198,26 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено

Суддя Киричук О.А.