Рішення

від 20.12.2016 по справі 916/2900/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2016 р.Справа № 916/2900/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка»;

До відповідача : Приватної фірми «МІМ»

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 04.01.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 31.11.2016р. Публічне акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка» звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватної фірми «МІМ» про стягнення заборгованості за договором поставки в загальній сумі 117689,08грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/2900/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Господарський суд Одеської області намагався повідомити Приватну фірму «МІМ» шляхом направлення телефонограми за номером вказаним в безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, однак повідомлення не відбулось у зв'язку з тим, що за даними номерами телефонів ніхто не відповів.

07.12.2016р. Публічне акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка» надало до господарського суду Одеської області заяву про повідомлення відповідача шляхом направлення телефонограми за номером телефону вказаному у заяві.

Господарський суд Одеської області намагався повідомити Приватну фірму «МІМ» шляхом направлення телефонограми за номером вказаним в заяві Публічного акціонерного товариства «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка», однак повідомлення не відбулось у зв'язку з тим, що за даним номером телефону ніхто не відповів.

19.12.2016р. позивач надав до суду актуальний ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві, безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача від 14.12.2016р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 20.12.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

05 березня 2014 року між АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ - УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка» (Продавець) та Приватною фірмою «МІМ» (Покупець) було укладено договір поставки цементу № БЦ 32/14, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця продукцію (Товар) в асортименті, кількості та строки, передбачені договором, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар на умовах та в порядку, передбаченому договором.

Як зазначає позивач, на виконання договірних зобов'язань за договором поставки цементу № БЦ 32/14 з 07.03.2014 року по 01.07.2014 року, за письмовими заявками відповідача від 05.03.2014 року №050302, від 07.03.2014 року №070301, від 01.04.2014 року № 010402, від 22.04.2014 року №220401, від 28.04.2014 року №280401, від 28.04.2014 року №280401, від 05.05.2014 року №050501, від 26.06.2014 року №260601, позивач відвантажив цемент на загальну суму 814 404,00 грн., а саме:

07.03.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 68 тн. за ціною 682,50 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 46 410,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 55 692,00 грн. (вагон 24427049, залізнична квитанція 50124189). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-000451 від 07.03.2014 року.

11.03.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 22 тн. за ціною 682,50 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 15 015,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 18 018,00 грн. (товаротранспортна накладна КФ000089). На відвантажений товар до позивачем направлено видаткову накладну №14/350-000474 від 11.03.2014 року.

11.03.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 68 тн. за ціною 682,50 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 46 410,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 55 692,00 грн. (вагон 24427809, залізнична квитанція 50321975). На відвантажений товар до позивачем направлено видаткову накладну №14/350-000489 від 11.03.2014 року.

12.03.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 66 тн. за ціною 682,50 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 45 045,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 54 054,00 грн. (вагон 21218888, залізнична квитанція 50369859). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-000521 від 12.03.2014 року.

14.03.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 68 тн. за ціною 682,50 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 46 410,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 55 692,00 грн. (вагон 24146003, залізнична квитанція 50491646). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-000578 від 14.03.2014 року.

02.04.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 68 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 48 620,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 58 344,00 грн. (вагон 24204083, залізнична квитанція 51524056). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-000948 від 02.04.2014 року.

02.04.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 68 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 48 620,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 58 344,00 грн. (вагон 24429672, залізнична квитанція 51524015). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-000949 від 02.04.2014 року.

23.04.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 66 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 47 190,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 56 628,00 грн. (вагон 23484876, залізнична квитанція 52652963). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-001450 від 23.04.2014 року.

24.04.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 66 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 47 190,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 56 628,00 грн. (вагон 23747132, залізнична квитанція 52717246). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-001488 від 24.04.2014 року.

29.04.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 66 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 47 190,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 56 628,00 грн. (вагон 23936156, залізнична квитанція 52990025). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-001619 від 29.04.2014 року.

06.05.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 68 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 48 620,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 58 344,00 грн. (вагон 24627823, залізнична квитанція 53364642). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-001718 від 06.05.2014 року.

07.05.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 68 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 48 620,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 58 344,00 грн. (вагон 24465031, залізнична квитанція 53420196). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-001743 від 07.05.2014 року.

14.05.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 68 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 48 620,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 58 344,00 грн. (вагон 24460529, залізнична квитанція 53783015). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-001865 від 14.05.2014 року.

15.05.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 66 тн. за ціною 715,00 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 47 190,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 56 628,00 грн. (вагон 23933823, залізнична квитанція 53843454). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-001894 від 15.05.2014 року.

01.07.2014 року Портланцемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 тара 50 кг. у кількості 64 тн. за ціною 742,50 грн. без ПДВ за тн., на загальну суму 47 520,00 грн., що загалом з ПДВ (20%) становить 57 024,00 грн. (вагон 23690316, залізнична квитанція 50404755). На відвантажений товар позивачем направлено видаткову накладну №14/350-002670 від 01.07.2014 року.

Відповідачем частково виконувались договірні зобов'язання, за період з 05.03.2014 року по 03.07.2014 року Приватною фірмою «МІМ» проведено розрахунки за відвантажений цемент на загальну суму 705 836,00 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача та виписками банку, а саме: 13.03.2014 року - платіжне доручення №7151 на суму 30 000,00 грн., 18.03.2014 року - платіжне доручення №7165 на суму 20 000,00 грн., 19.03.2014 року - платіжне доручення №7185 на суму 5 000,00 грн., 25.03.2014 року - платіжне доручення №7198 на суму 20 000,00 грн., 27.03.2014 року - платіжне доручення №7215 на суму 15 000,00 грн., 01.04.2014 року - платіжне доручення №7232 на суму 100 000,00 грн., 17.04.2014 року - платіжне доручення №7322 на суму 20 000,00 грн., 18.04.2014 року - платіжне доручення №7329 на суму 50 000,00 грн., 22.04.2014 року - платіжне доручення №7334 на суму 95 836,00 грн., 29.04.2014 року - платіжне доручення №1 на суму 50 000,00 грн., 05.05.2014 року - платіжне доручення №7361 на суму 20 000,00 грн., 08.05.2014 року - платіжне доручення №7378 на суму 50 000,00 грн., 12.05.2014 року - платіжне доручення №7379 на суму 50 000,00 грн., 15.05.2014 року - платіжне доручення №7395 на суму 30 000,00 грн., 20.05.2014 року - платіжне доручення №7408 на суму 70 000,00 грн., 12.06.2014 року - платіжне доручення №7491 на суму 20 000,00 грн., 24.06.2014 року - платіжне доручення №7522 на суму 50 000,00 грн., 01.07.2014 року - платіжне доручення №7540 на суму 5 000,00 грн., 03.07.2014 року - платіжне доручення №7547 на суму 5 000,00 грн.

Як зазначає позивач, приймаючи до уваги первісне територіальне місцезнаходження відповідача та обставини що унеможливили виконання боржником зобов'язання за договором, позивачем направлено претензійну вимогу від 12.03.2015 року № 12/КЦЗ-106/15 та від 12.03.2015 року №12/КЦЗ-105/15.

Претензійні вимоги відповідачем було частково задоволено, на поточний рахунок позивача перераховано заборгованість у сумі 2000,00грн., а саме: 09.04.2015 року - платіжне доручення №367 на суму 500,00 грн., 24.04.2015 року - платіжне доручення №384 на суму 500,00 грн., 06.05.2015 року - платіжне доручення №387 на суму 500,00 грн., 21.05.2014 року - платіжне доручення №405 на суму 500,00 грн.

Як зазначає позивач, враховуючи розрахунки між позивачем та відповідачем на момент звернення з позовом заборгованість становить 106 568,00грн., отже, неналежне виконання договірних зобов'язань, власне, і стало підставою для звернення до господарського суду Одеської області.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Суд встановив, що Публічне акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка» належним чином виконало умови договору поставки цементу № БЦ 32/14, а саме передало у власність, Приватної фірми «МІМ» продукцію на загальну суму на загальну суму 814 404,00 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами.

Також матеріали справи не містять, письмових претензій стосовно якості поставленого товару, що свідчить про те, що постачання продукції виконано у повному обсязі.

Отже, саме прийняття замовником за договором поставки цементу № БЦ 32/14 обумовленої продукції від позивача є підставою виникнення у замовника зобов'язання оплатити цей товар відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд Одеської області, звертає увагу, що відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію на загальну суму 705 836,00 грн. та на 2000,00грн. після виставлення претензії що підтверджується належними та допустимими доказами.

Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка» в частині стягнення основного богу на суму 106568грн. як обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи неналежне виконання з боку Приватної фірми «МІМ» договірних добовязань позивачем, у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних у сумі 3205,80грн та додатково з урахуванням індексу інфляції в розмірі 7915,28 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом здійснено власний розрахунок суми заборгованості, що підлягає стягненню з Приватної фірми «МІМ» та встановлено, що при розрахунку 3% річних за період з 01.06.2015р. по 31.05.2016р. позивачем не враховано 366 днів в 2016р. а тому задоволенню підлягає сума 3% річних в розрахунку господарського суду Одеської області а саме 3202,16 грн. Що стосується розрахунку боргу з урахуванням індексу інфляції суд зазначає що розрахунок Публічного акціонерного товариства «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка» виконаний з дотриманням вимог чинних нормативно правових актів, а тому суд задовольняє вимоги позивача, щодо стягнення інфляційного збільшення суми боргу за період з червня 2015р. по квітень 2016р. в сумі 7915,28грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми «МІМ» (65033, Одеська область, м. Одеса, вул.Желябова, 1 п/р 26002210008542 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984; п/р 26003500091020 в ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_2» МФО 300614; п/р 26005010134445 в ПАТ «ВТБ БАНК», МФО 321767; ЄДРПОУ 20341909) на користь Публічного акціонерного товариства «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» в особі філії АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» - «Краматорський цементний завод - Пушка» суму боргу в сумі 106568,00 грн., 3 відсотки річних в сумі 3202,16 грн. грн., інфляційне збільшення боргу в сумі 7915,28 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1765,34грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2016р.

Суддя Оборотова О.Ю.