Постанова

від 21.12.2016 по справі 917/1219/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа № 917/1219/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 - дов. № 23 від 10.11.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2902 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.10.2016 р. у справі № 917/1219/16,

за позовом Міського спортивно-технічного клубу "Дніпро" Товариства сприяння обороні України, м. Кременчук, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна електротехнічна компанія Вісат", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.10.2016 р. (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна електротехнічна компанія Вісат" на користь Міського спортивно-технічного клубу В«ДніпроВ» Товариства сприяння обороні України 17103,06 грн. основного боргу; 21048,00 грн. пені; 1346,51 грн. - 3% річних; 15641,84 грн. інфляційних, 1576,49 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ "Будівельна електротехнічна компанія Вісат", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 04.10.2016р. по справі № 917/1219/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що доданий до позовної заяви розрахунок пені не відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України де зазначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Окрім цього, як зазначає відповідач, розрахована сума пені не відповідає Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в статті 3 якого зазначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також, на думку апелянта, доданий до позовної заяви та прийнятий судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення розрахунок втрат від інфляції не відповідає методичним рекомендаціям, викладеним в листі ВСУ №62-97р від 03.04.97 року.

Позивач, Міський спортивно-технічний клуб "Дніпро" Товариства сприяння обороні України, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в дане судове засідання представник позивача не з'явився.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.01.2014р. між Міським спортивно-технічним клубом В«ДніпроВ» Товариства сприяння обороні України в особі директора ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю В«БЕК ВІСАТВ» в особі директора ОСОБА_3 уклали договір №9 оренди нежилого приміщення.

Орендоване приміщення знаходиться на 1 поверсі адміністративного будинку МСТК В«ДніпроВ» ТСО України за адресою: м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 3, кімната №2 нежиле приміщення загальною площею 32 кв.м., яке належить МСТК В«ДніпроВ» ТСО України відповідно до свідоцтва про право власності №15 від 25.02.1999р.

Про фактичне передання приміщення в користування сторонами складені, підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі від 31.12.2013р., 01.01.2014р.

Строк дії договору оренди з 01.01.2014р. по 30.06.2014р.

Додатковою угодою від 01.07.2014 р. до договору №9 від 01.01.2014р. сторонами внесені зміни до п.10.1 В«Строк дії договоруВ» , чим продовжено строк дії договору до 31.12.2014р.

Відповідно до п. 4.1 договору №9 оренди нежилого приміщення від 01.01.2014р. за користування приміщенням орендар зобов'язаний сплачувати щомісяця орендну плату. Орендну плату і відшкодування комунальних платежів повинен перераховувати орендар, орендодавцю не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця, згідно з п.4.3 договору.

Також, відповідно до додаткової угоди від 01.07.2014р. до договору №9 від 01.01.2014р., орендну плату збільшено до 1216,00 грн., а згідно додаткової угоди від 01.10.2014р. до договору №9 від 01.01.2014р. орендну плату збільшено до 1380,30 грн.

На виконання договору №9 від 01.01.2014р. позивачем (орендодавцем) виставлені відповідачу (орендарю) рахунки на оплату та акти надання послуг: №14 від 31 січня 2014 року оренди приміщення за січень 2014 року та комунальні послуги за січень 2014 року на загальну суму 1668,78 грн., сторонами складено і підписано відповідний акт надання послуг №14 від 31.01.2014, №25 від 28 лютого 2014 року оренди приміщення за лютий 2014 року та комунальні послуги за лютий 2014 року на загальну суму 2742,06 грн., та сторонами складено і підписано відповідний акт надання послуг №86 від 28 лютого 2014 pоку; № 41 від 31 березня 2014 року оренди приміщення за березень 2014 року та комунальні послуги за березень 2014 року на загальну суму 2064,94 грн., сторонами складено та підписано відповідний акт надання послуг 245 від 31 березня 2014 року; №54 від 30 квітня 2014 року оренди приміщень за квітень 2014 року та комунальні послуги за квітень 2014 року на загальну суму 1509,42 грн., сторонами складено та підписано відповідний акт №259 від 30 квітня 2014 pоку; №69 від 31 травня 2014 року оренди приміщень за травень 2014 року та комунальні послуги за травень 2014 року на загальну суму 1393,90 грн., складено і підписано сторонами відповідний акт надання послуг №433 від 31 травня 2014 року; №83 від 30 червня 2014 року оренди приміщень за червень 2014 року та комунальні послуги за червень 2014 року на загальну суму 1358,70 грн., складено і підписано сторонами відповідний акт надання послуг №475 від 30 червня 2014 pоку; №96 від 31 липня 2014 року оренди приміщень за липень 2014 року та комунальні послуги за липень 2014 року на загальну суму 1417,90 грн., складено і підписано сторонами відповідний акт надання послуг №568 від 31 липня 2014 року; №111 від 31 серпня 2014 року оренди приміщень за серпень 2014 року та комунальні послуги за серпень 2014 року на загальну суму 1466,22 грн. та складено і підписано сторонами відповідний акт надання послуг №696 від 31 серпня 2014 року; №126 від 30 вересня 2014 року оренди приміщень за вересень 2014 року та комунальні послуги за вересень 2014 року на загальну суму 1507,82 грн., складено і підписано сторонами відповідний акт надання послуг №712 від 30 вересня 2014 року; №140 від 31 жовтня 2014 року оренди приміщень за жовтень 2014 року та комунальні послуги за жовтень 2014 року на загальну суму 2452,33 грн., складено і підписано сторонами відповідний акт надання послуг №774 від 31 жовтня 2014 року; №154 від 30 листопада 2014 року оренди приміщень за листопад 2014 року та комунальні послуги за листопад 2014 року на загальну суму 2351,33 грн. та складено і підписано відповідний акт надання послуг 871 від 30 листопада 2014 року; №166 від 31 грудня 2014 року оренди приміщень за грудень 2014 року та експлуатаційні витрати за грудень 2014 року на загальну суму 2907,46 грн., складено відповідний акт надання послуг №939 від 31 грудня 2014 року.

Однак, порушуючи умови договору відповідач зобов'язання щодо своєчасної і повної сплати орендної оплати та комунальних платежів не виконані належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 17103,06 грн.

З метою досудового врегулювання спору щодо оплати орендної плати, позивачем 21.03.2016 р. на адресу відповідача було направлено вимогу-претензію щодо заборгованості за спірним договором.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом, в якому ТОВ В«БЕК ВІСАТВ» в особі директора ОСОБА_4 гарантує оплату заборгованості за надані МСТК В«ДніпроВ» ТСОУ послуги оренди нежитлового приміщення в сумі 17103,06 грн. по договору №9 від 01.01.2014 до 10 жовтня 2015 року. Крім того, як свідчать матеріали справи, сторони підписали та скріпили печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період 2014 рік, згідно якого сторони, в тому числі і сам відповідач, підтвердили суму заборгованості в сумі 17 103,06 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом, як на момент пред'явлення позову так і на момент розгляду справи, відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, заборгованість в сумі 17103,06 грн. не сплатив.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17103,06 грн. заборгованості є документально підтвердженими, тому, в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 21048,00 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 8.5 договору №9 від 01.01.2014р. за затримку орендної плати і відшкодування комунальних платежів Орендодавець вправі вимагати виплату пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період нарахування пені.

Відповідно до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, судова колегія перерахувавши наданий позивачем розрахунок пені вважає, що судом першої інстанції помилково був взятий до уваги цей розрахунок пені позивача з урахуванням розміру пені, обчислюваною як 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені, судова колегія вважає, що розмір пені, який потрібно стягнути з відповідача на користь позивача (з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ) складає 3212,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розрахунок пені не відповідає вимогам п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а саме, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Колегія суддів не приймає ці посилання до уваги, оскільки згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Матеріали справи свідчать, що з такою заявою сторони, в тому числі відповідач, не звертались до суду першої інстанції, тому позовна давність в даному випадку не може бути застосована.

Під час розгляду справи в апеляційному провадженні відповідач надав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені з посиланням на п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", в якому зазначено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не довів неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про часткове скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені.

Що ж стосується стягнення з відповідача на користь позивача 1346,51 грн. - 3% річних та 15641,84 грн. інфляційних, то судова колегія зазначає наступне.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014року В«Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинствіВ» , підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, повинно враховуватися, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті "Урядовий кур'єр". При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Судова колегія, перерахувавши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1248,89 грн. 3% річних та 14 922,05 грн. інфляційних

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Полтавської області від 04.10.2016 р. у справі № 917/1219/16 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна електротехнічна компанія Вісат", м. Кременчук, Полтавська область, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.10.2016 р. у справі № 917/1219/16 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна електротехнічна компанія Вісат" на користь Міського спортивно-технічного клубу В«ДніпроВ» Товариства сприяння обороні України 17 835,60 грн. пені; 97,62 грн. - 3% річних; 719,79 грн. інфляційних, 198,49 грн. судового збору і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 04.10.2016 р. у справі № 917/1219/16 залишити без змін.

Стягнути з Міського спортивно-технічного клубу В«ДНІПРОВ» Товариства сприяння обороні України (39605, м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 3; Код ЄДРПОУ 02717802, р/р 26000060656239; Полт. ГРУ ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» , МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна електротехнічна компанія Вісат" (39600, м. Кременчук, вул. Воровського, буд. 28, код ЄДРПОУ 37895731; р/р 26006088261001; ПАТ В«КБВ» В«НадраВ» , м. Київ, МФО 380764) 512,80 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.