Постанова

від 26.12.2016 по справі 813/2948/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року №813/2948/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сасевича О.М.,

судді Кедик М.В.,

судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

02 вересня 2016 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій щодо повернення для усунення виявлених недоліків декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ093161890168 від 04.07.2016 року.

Ухвалами судді від 05.09.2016 у даній адміністративній справі відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 21.09.2016 року за клопотанням представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19.09.2016 року було здійснено заміну відповідача на належного - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Відповідно до вимог ст.15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого визначення складу колегії суддів адміністративну справу №813/2948/16 було передано на розгляд колегії суддів Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого-судді Сасевича О.М, суддів Кедик М.В. та Сакалоша В.М.

Заявою від 17.10.2016 року позивач клопотав про зміну предмету позову, яка була судом задоволена.

У зв'язку з чим позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі структурного підрозділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо повернення для усунення виявлених недоліків декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.06.2016 року №ДО-2-6497/Д «Реконструкція будівлі торгівлі «1000 дрібниць» на вул. Валова, 18, м. Самбір Самбірського району Львівської області» (лист №1013-6/2241-16 від 04.08.2016 року Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області «Повернення декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ093161890168 від 04.07.2016 року»), поданої 23.06.2016 року через «Управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць»;

-зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести відомості про зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт від 23.06.2016 року №ДО-2-6497/Д «Реконструкція будівлі торгівлі « 1000 дрібниць» на вул.Валова, 18, м.Самбір Самбірського району Львівської області», подану Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць», до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про повернення на доопрацювання декларації про початок виконання будівельних робіт було прийняте органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду з порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечать чинному законодавству України.

Позивач наголошує на тому, що причини повернення не відповідають фактичним обставинам, позаяк недоліки, що стали підставою для повернення декларацій в останній відсутні, а крім того, такі причини не визначені серед вичерпного переліку для повернення декларацій, який установлений чинним законодавством України. Таким чином, вказані дії відповідача грубо порушують права позивача та є протиправними.

Також позивач зауважує, що подана ним декларація була повернута з пропуском п'яти робочих днів, які відведені для прийняття відповідного рішення щодо неї, у зв'язку з чим така декларація вважається зареєстрованою. Відтак, з метою відновлення порушених прав позивача, це тягне за собою необхідність внесення відповідних відомостей про зареєстровану декларацію для реєстру.

У зв'язку з чим, на переконання позивача, позов слід задовольнити в повному обсязі з врахуванням зміни предмету.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення. У таких запереченнях відповідач указує, що за результатами розгляду поданої позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт було виявлено ряд недоліків такого документа, що спричинило правомірне повернення декларації на доопрацювання. При цьому, відповідач наголошує на тому, що ним було дотримано встановлені законом строки, позаяк декларація була отримана Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 24.06.2016 року й рішення про повернення її на доопрацювання було прийняте, а відомості про це були внесені до загальнодоступного державного реєстру 04.07.2016 року, тобто на п'ятий робочий день.

У зв'язку з чим, відповідач не вбачає яких-небудь порушень при вчиненні оспорюваних дій, а тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, поясненнях та просив суд позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечили, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та просили суд у позові відмовити повністю, у зв'язку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково та з виходом за межі позовних вимог, із наступних підстав.

Судом установлено, що 23.06.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» було скеровано на ім'я Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області через Управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції будівлі торгівлі « 1000 дрібниць» на вул. Валова, 18, м. Самбір Самбірського району Львівської області.

Така декларація була зареєстрована Управлінням «Дозвільний офіс» Львівської міської ради 23.06.2016 року за №ДО-2-6497/Д і надійшла до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 24.06.2016 року й зареєстрована за вхідним №1013/16/17-1601.

За наслідком розгляду такої декларації Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області було прийнято рішення про повернення її на доопрацювання, про що 04.07.2016 року внесено відповідні відомості до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Окрім того, про це було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» листом від 04.08.2016 року №1013-6/2241-16.

Судом установлено, що повернення декларації про початок виконання будівельних робіт, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць», було здійснене відповідачем із наступних підстав:

1)не внесено дані у інформації про підстави використання для будівництва земельної ділянки в частині зазначення державної реєстрації прав власності в установленому порядку у відповідності із ст.125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав;

2)невідповідність зазначеної площі будівлі та даних у таблиці основних показників;

3)не внесено в повній мірі дані у інформації про основні показники об'єкта будівництва відповідно до проектної документації, розробленої в установленому порядку, склад та зміст якої визначено державними будівельними нормами, стандартами та правилами, та зокрема ДБН А2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та згідно із відображеним найменуванням об'єкта.

У зв'язку з чим, суд відзначає, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

При цьому, чинним законодавством України передбачено можливість відмови у реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт і повернення її на доопрацювання.

А саме, відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації щодо замовника, назви чи адреси об'єкта будівництва, документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону), містобудівних умов та обмежень (крім об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються), проектувальника, головного архітектора та/або головного інженера проекту, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків декларація розглядається органом державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому для її реєстрації.

Аналогічна положення містить і п.18 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 року №747) (надалі - Порядок №466).

Так, відповідно до вказаного пункту Порядку №466, орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає з письмовим обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації, декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові (його уповноваженій особі) для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації щодо замовника, назви чи адреси об'єкта, документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку), містобудівних умов та обмежень (крім об'єктів, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються), проектувальника, головного архітектора та/або головного інженера проекту, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду.

Отже, слід прийти до обґрунтованого висновку про те, що орган державного архітектурно-будівельного контролю наділений певною свободою розсуду при вирішенні питання щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, проте така його дискреція в прийнятті рішення з цього питання обмежується вичерпними підставами для відмови у реєстрації, які встановлені нормативно.

У цьому контексті суд наголошує на особливій важливості дотримання суб'єктом владних повноважень таких законодавчих меж розсуду та підстав прийняття негативного для декларанта рішення, оскільки це є гарантією дотримання принципів юридичної визначеності та верховенства права й убезпечує від свавільного застосування зі сторони органів влади матеріального законодавства. Указане узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, яка знайшла своє висвітлення, зокрема, у п.181 рішення в справі «ОСОБА_3 проти України», п.49 рішення в справі «Волохи проти України», п.81 рішення в справі «Meltex та ОСОБА_4 проти Вірменії», п.30 рішення в справі «Маестрі проти Італії».

У даному ж випадку суд, розглянувши декларацію про початок виконання будівельних робіт, подану позивачем, встановив, що у ній наявні відомості, відсутність яких могла би бути підставою для повернення декларації. А саме, в цій декларації зазначено інформацію про замовника, назву чи адресу об'єкта будівництва, містобудівні умови та обмеження, проектувальника, головного архітектора та/або головного інженера проекту, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду.

У даній декларації наявні також і відомості про документ, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою, а саме, указано, що земельна ділянка використовується для будівництва на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ЕЕР 231533 від 21.01.2015 року, кадастровий номер 4610900000:04:068:0003.

Як же засвідчується матеріалами справи, у позивача дійсно наявний документ про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» права користування землею, відповідно до укладеного договору оренди з належним функціональним призначенням (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

У цьому контексті суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, отже, внесені до декларації відомості є достатніми для висновку про виникнення в декларанта права користування землею в установленому порядку. При цьому, чинним законодавством України не встановлено яких-небудь вимог щодо рівня деталізації інформації в декларації про початок виконання будівельних робіт щодо документа, який підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою, а тому, наявна інформація на переконання суду є достатньою для висновку про виникнення в позивача прав на землею, внесення відомостей про що є вимогою до декларації про початок виконання будівельних робіт.

Більш того, суд зазначає, що відповідачем, у числі підстав для повернення декларації про початок виконання будівельних робіт, було також наведено ряд обставин, які законом не відносяться до таких, що є неприпустимим.

А саме, не може визнаватися обґрунтованим і правомірним повернення декларації з мотивів невідповідності площі будівлі та даних у таблиці основних показників чи невнесення в повній мірі даних у інформації про основні показники об'єкта будівництва відповідно до проектної документації, розробленої в установленому порядку, склад та зміст якої визначено державними будівельними нормами, стандартами та правилами, та зокрема ДБН А2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і згідно із відображеним найменуванням об'єкта, позаяк такі обставини не визначені чинним законодавством України як підстава для прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.

З огляду на вказане, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що ті обставини, які орган державного архітектурно-будівельного контролю навів як причину для повернення декларації про початок виконання будівельних робіт, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць», не відповідають тим, які вичерпно визначені законом і перелік яких наведено в ч.4 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.18 Порядку №466, а також твердження суб'єкта владних повноважень про допущені порушення при заповненні декларації не відповідають фактичним обставинам справи.

Відтак, такі дії відповідача не ґрунтуються на нормах закону та були вчинені ним усупереч нормативним приписам, що регламентують правові засади містобудівної діяльності, а тому є протиправними й у цій частині позов підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача про зобов'язання внести відомості про зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт до відповідного єдиного реєстру суд зауважує наступне.

Так, заявляючи позовні вимоги в цій частині, позивач виходить із того, що подана ним декларація вважається зареєстрованою, в зв'язку з тим, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації не зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт та не прийняв рішення про відмову в її реєстрації.

Як уже вказано судом вище, відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.17 Порядку №466, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт проводиться органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Згідно з ч.5 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі якщо орган державного архітектурно-будівельного контролю не зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт або не прийняв рішення про відмову в її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на виконання будівельних робіт виникає на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована або повернена. Цьому кореспондує й положення п.20 Порядку №466.

Проте, як засвідчується матеріалами справа та поясненнями представників сторін, у даному випадку декларація позивача надійшла до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 24.06.2016 року, в зв'язку з чим, ураховуючи вихідні, неробочі та святкові дні, п'ятим робочим днем з дня її надходження є 04.07.2016 року.

Суд також відзначає, що в даному випадку органом державного архітектурно-будівельного контролю було прийнято рішення про відмову в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт 04.07.2016 року, і такі дані (про прийняте рішення щодо відмови в реєстрації декларації), відповідно до Порядку ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.06.2011 року №92 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.07.2015 року №165), були внесені до єдиного реєстру документів, що засвідчується присвоєним 04.07.2016 року реєстраційним номером декларації ЛВ 093161890168. При цьому, суд зауважує, що за п.10 згаданого порядку єдиний реєстр документів є доступним через офіційний веб-сайт Держархбудінспекції, а відтак із прийнятим рішенням позивач був у змозі довідатися через такий ресурс.

Зважаючи на що слід прийти до висновку, що орган державного архітектурно-будівельного контролю прийняв рішення (як це й визначає ч.5 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») про відмову в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць», 04.07.2016 року, тобто у визначений законом строк, а тому твердження про те, що таку декларацію слід вважати зареєстрованою є безпідставним, у зв'язку з чим позов у частині внесення відомостей про зареєстровану декларацію до задоволення не підлягає.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, вчинивши оскаржувані дії, не в повні дотримався принципу верховенства права, вимог чинного законодавства України та, зокрема, передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі структурного підрозділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо повернення для усунення недоліків декларації про початок виконання будівельних робіт, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць», були протиправними. У той же час, підстав для зобов'язання відповідача внести відомості про зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, суд не знаходить.

Одночасно, суд зазначає, що ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому, вихід за межі позовних вимог повинен безумовно узгоджуватися й бути спрямованим на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що є завданням адміністративного судочинства, у відповідності до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, на ефективне відновлення порушених прав таких осіб і усунення їх порушень.

Таким чином, ураховуючи дійсні обставини справи, реально існуючий факт порушення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» унаслідок безпідставного та протиправного повернення декларації про початок виконання будівельних робіт на доопрацювання, суд приходить до переконання про необхідність зобов'язання відповідача здійснити повторний розгляд поданої декларації, відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі структурного підрозділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо повернення для усунення виявлених недоліків декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.06.2016 року №ДО-2-6497/Д «Реконструкція будівлі торгівлі « 1000 дрібниць» на вул.Валова, 18, м.Самбір Самбірського району Львівської області», поданої 23.06.2016 року через «Управління «Дозвільний офіс» Львівської міської ради Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць»;

Зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України повторно розглянути питання щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.06.2016 року №ДО-2-6497/Д «Реконструкція будівлі торгівлі « 1000 дрібниць» на вул.Валова, 18, м.Самбір Самбірського району Львівської області», подану Товариством з обмеженою відповідальністю «1000 дрібниць».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» (код ЄДРПОУ 13832647) частину витрат по сплаті судового збору у ссумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сасевич О.М.

Суддя Кедик М.В.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 грудня 2016 року.