Ухвала

від 22.12.2016 по справі 804/4894/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2016 рокусправа № 804/4894/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юністреп» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року по справі № 804/4894/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юністреп» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юністреп» звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 08.06.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у задоволенні позову ТОВ «Юністреп» відмовлено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги її заявник зазначає, що не направлення вимоги про сплату недоїмки є наслідком недійсності рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску. Тому, рішення податкового органу не ґрунтується на висновках чинного законодавства. Більш того, відсутність недоїмки підтверджена актом звіряння розрахунків № 5003-20 від 28.07.2015.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, ТОВ «Юністреп» (код ЄДРПОУ 33421150) є суб'єктом господарювання та платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також встановлено, що ТОВ «Юністреп» подані до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, а саме: звіт від 10.04.2015 за березень 2015 року із визначення загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті, у розмірі 39242,44 грн. (а.с.11-15); звіт від 05.05.2015 за квітень 2015 року із визначення загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті, у розмірі 40878,33 грн. (а.с.16-21).

Як вбачається з облікової картки платника, загальна сума самостійно нарахованого платником єдиного внеску, що підлягала сплаті за звітні періоди з березня 2015 року по квітень 2015 року, складає 80120,77 грн., у тому числі за: березень 2015 року - 39242,44 грн., граничний термін сплати - 20.04.2015. З урахуванням переплати станом на 20.04.2015 у сумі 25861,49 грн., загальна сума заборгованості у розмірі 13380,95 грн., погашена у повному обсязі 18.05.2015; за квітень 2015 року - 40878,33 грн., граничний термін сплати - 20.05.2014. З урахуванням переплати станом на 20.05.2014 у сумі 5371,50 грн., загальна сума заборгованості у розмірі 35506,83 грн. погашена у повному обсязі 22.06.2015.

10.06.2015 позивачем подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська звіт за травень 2015 року, згідно з яким зменшено єдиний внесок, у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах на суму 42781,17 грн. (рядок 7 таблиці) (а.с.22-26).

20.07.2015 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та ТОВ «Юністреп» складено акт № 5003-20, яким зафіксовано проведене звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 23.06.2015 та яким встановлено позитивне сальдо на 23.06.2015 на суму 7547,43 грн. (а.с.6).

Рішенням № НОМЕР_1 від 08.06.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідачем у зв'язку із несвоєчасною сплатою сум єдиного внеску за березень (13380,95 грн.) та за квітень 2015 року (35506,83 грн.) ДПІ застосовано штраф у розмірі 9777,56 грн. (48887,78 грн. х 20%) та нарахована пеня у розмірі 0,1% (1090,046 грн.) від суми недоплати за кожний день прострочення платежу за період з 21.04.2015 по 22.06.2015 (а.с.5).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. Рішенням від 14.07.2016 № 4095/10/04-36-10-01-09 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Як встановлено судом першої інстанції, заявлений спір виник щодо відображення понижуючого коефіцієнта у звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, як можливість звільнення позивача від штрафних санкцій, нарахованих на суми несвоєчасно сплаченого єдиного внеску. Так, ТОВ «Юністреп» вирішило скористатись наданим правом на застосування понижуючого коефіцієнту, однак, у звіті за березень, квітень 2015 року неможливо було відобразити суму коефіцієнта і відповідне коригування зобов'язань зі сплати ЄСВ внаслідок відсутності технічної можливості - форма звіту, що є додатком № 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не передбачала вмісту даних про коригування, і лише у травні 2015 року позивач отримав можливість відобразити сам коефіцієнт коригування 0,4 та відповідні суми скоригованого зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач самостійно визначив первісну суму грошових зобов'язань зі сплати єдиного внеску, що й було обліковано відповідачем, але визначена сума своєчасно сплачена не була, а подальше зменшення сум нарахованих внесків, не змінило первісний самостійно задекларований обов'язок сплатити заявлені суми у встановлений строк. У зв'язку зі встановленою та підтвердженою в судовому засіданні наявністю несвоєчасної сплати задекларованих сум єдиного внеску за березень та квітень 2016 року, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення № НОМЕР_1 від 08.06.2016.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

При цьому, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», абзацом першим пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого установлено, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), за умови виконання платниками передбачених цим пунктом умов.

Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», який набрав чинності 13 березня 2015 року, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-5, яким передбачено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови: база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014); після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014); кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті. Цією же нормою передбачено, що платник єдиного внеску, що застосував коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу).

Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України № 219 визнано таким, що втратив чинність пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII.

Отже, якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт.

Колегія суддів відзначає, що будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнта законодавством не передбачено, що обчислюється платником самостійно щомісячно.

У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.

Відповідно до пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України у разі якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

З огляду на зазначене, відповідно до листа Державної фіскальної служби від 30.04.2015 «Про надання роз'яснення» звітність за квітень 2015 року (у травні 2015 року) подається за формами звітності, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160. Звітність відповідно до Порядку № 435 подаватиметься платниками єдиного внеску починаючи з 01.06.2015 (звіти за травень 2015 року).

На виконання вимог п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач первісно подав звітність із нарахуванням повної ставки, що в подальшому виправив 10.06.2015 шляхом подання уточнюючого розрахунку. Зміни, якими передбачено відображення понижуючого коефіцієнта роботодавцям, які виявили бажання застосувати понижуючий коефіцієнт, вносились до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, на момент формування та подання позивачем звітності з ЄСВ за квітень-березень 2015 року.

Отже, після самостійно визначеної первісної суми грошових зобов'язань зі сплати єдиного внеску у встановлений законодавством строк він сплачений не був, отже порушення мало місце, а тому відповідач правомірно застосував до позивача штраф та пеню. Та обставина, що в подальшому позивач зменшив суму нарахованих внесків ТОВ «Юністреп» фактично не звільняє його від відповідальності за несвоєчасну сплату внесків.

Посилання апелянта на те, що на адресу позивача до прийняття оспорюваного рішення відповідачем не направлялась вимога, колегія суддів вважає недоречним, оскільки законодавством обов'язкове направлення вимоги не визначено як передумова для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, в межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юністреп» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року по справі № 804/4894/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко