Рішення

від 22.12.2016 по справі 358/1420/16-ц

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1420/16-ц Провадження № 2/358/651/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Якутюка В.С.,

за участю секретаря Давиденко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду без фіксування технічними засобами відповідно до положень ч.2 ст.197 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Білзерно» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувшись до суду з даним позовом, просить ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №69 від 23 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Білзерно» щодо оренди земельної ділянки площею 2, 5507 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Саварської сільської ради Богуславського району Київської області та скасувати його державну реєстрацію, посилаючись на те, що 28 квітня 2011 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди №5 земельної ділянки, який 25 липня 2011 року був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Богуславському району Київської області. Предметом договору була належна відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2, 5507 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений договір був укладений сторонами строком на 7 років з моменту його державної реєстрації. На порушення умов діючого договору оренди земельної ділянки 23 березня 2016 року ТОВ «Білзерно» та ОСОБА_1 укладали інший договір оренди №5 щодо даної земельної ділянки. В даному випадку, спірний договір оренди землі є недійсним, так як не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі та зазначена земельна ділянка на той момент знаходилася в користуванні ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор», а тому виникла необхідність у зверненні до суду з відповідним позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, але письмово повідомила суд про розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але письмово повідомив суд про розгляд справи без його участі, позов визнав та не за перечував проти його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, але письмово повідомив суд про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно 28 квітня 2011 року між ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди №5 земельної ділянки, який 25 липня 2011 року був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Богуславському району Київської області, що підтверджується копією зазначеного договору.

Із копії договору оренди землі №69 від 23 березня 2016 року видно, що ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білзерно» уклали договір за на земельну ділянку площею 2,5507 га (кадастровий номер 3220686600:02:011:0028) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Саварської сільської ради Богуславського району Київської області.

Із актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права за №14050941 від 24.03.2016 року вбачається, що державний реєстратор ОСОБА_4 реєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції Київської області зареєстрував договір оренди земельної ділянки №69 від 23.03.2016 року, укладений між ТОВ «Білзерно» та ОСОБА_1

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно положень ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 ЗК України).

Згідно ст.14 Закону України «про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст.125 ЗК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про оренду землі», спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Із ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду землі» видно, що Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.ст.215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, в судовому засіданні було встановлено, що між відповідачем ТОВ «Білзерно» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки під час дії договору оренди землі з позивачем ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор», а тому, уклавши новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ТОВ «Білзерно», були порушені права позивача на володіння та користування землею на умовах договору оренди, тому договір між ними суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до положень ст.ст.15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.3 ст.17 цього Закону, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26 жовтня 2011 року, передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, державний реєстратор всупереч вимог закону не перевірив шляхом вчинення запиту до управління Держгеокадастру у Богуславському районі Київської області, чи були зареєстровані права на земельну ділянку за договором оренди за іншими особами.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що позивач навів суду відповідні обставини, які є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки договір між відповідачем ТОВ «Білзерно» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено до закінчення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» та відповідачем ОСОБА_1, при цьому одна й та ж сама ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями.

Суд вважає, що позивач має право на захист його права на користування спірною земельною ділянкою, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст.93, 125 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 2, 6, 16 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.203, 215 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №69 від 23 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білзерно» на оренду земельної ділянки площею 2,5507 га (кадастровий номер 3220686600:02:011:0028) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Саварської сільської ради Богуславського району Київської області.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №69 від 23 березня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білзерно» на оренду земельної ділянки площею 2,5507 га (кадастровий номер 3220686600:02:011:0028) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Саварської сільської ради Богуславського району Київської області, внесеного 24 березня 2016 року державним реєстратором ОСОБА_4 реєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції Київської області за №14050941.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29113932 від 05 квітня 2016 року, винесене державним реєстратором ОСОБА_5 Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо права оренди земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повне мотивувальне рішення виготовлено 27 грудня 2016 року.

Головуючий: суддя ОСОБА_6