Рішення

від 26.12.2016 по справі 500/5954/16-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/5954/16-ц

Провадження № 2/500/3201/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті 23.01.2016 року ОСОБА_2, право власності на: земельну ділянку площею 3,12 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122085300:01:002:0404; земельну ділянку площею 2,1431 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Котлобух», масив №5, частка (пай) №30, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122085300:01:001:0559. Свої позовні вимоги мотивує тим, що приватним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з неможливістю ідентифікувати особу спадкодавця ОСОБА_2 з особою, майно якої перебуває під забороною, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №67916945 від 13.09.2016 року.

Представник позивача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про підтримання позову та розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 3,12 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122085300:01:002:0404, належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №858984, виданий 21.12.2005 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.521.00100).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №854124, виданий 27.12.2005 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.521.00124, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,1431 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Котлобух», масив №5, частка (пай) №30, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122085300:01:001:0559.

Дана інформація підтверджена листом відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області №9-1514-0.12-4361/2-16 від 16.12.2016р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №439167 від 25.01.2016 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 померла 23.01.2016 року.

Після смерті ОСОБА_3, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить: земельна ділянка площею 3,12 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122085300:01:002:0404; земельна ділянка площею 2,1431 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Котлобух», масив №5, частка (пай) №30, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122085300:01:001:0559.

Відповідно до заповіту, посвідченого 01.10.2008 року секретарем Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за №389, ОСОБА_2 заповіла усе своє майно ОСОБА_1.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_2, відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Спадкоємцем за заповітом є позивач.

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, проживав та був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується довідкою Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 26.01.2016 року за №101, копія якої наявна в матеріалах справи.

На звернення позивача до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу в Одеській області з приводу отримання свідоцтва про спадщину йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом листом №467/63/2016 від 28.10.2016 року, у зв'язку з неможливістю ідентифікувати особу спадкодавця ОСОБА_2 з особою, майно якої перебуває під забороною, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №67916945 від 13.09.2016 року.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №4186743 у графі власника відсутній код ОСОБА_2, але ж не зазначення коду, не може бути доказом того, що це обтяження стосується відносно померлої ОСОБА_2.

Крім того, як вбачається із вказаного реєстру, обмеження стосується об'єкту, що розташований в смт.Шкло Львівської області, а отже не має відношення до зазначеного спадкового майна.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 спадщину після померлої ОСОБА_2 прийняв фактично, оскільки на день смерті спадкодавців, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, проживав та був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, в установлений законом шестимісячний строк не звернулася до нотаріуса з заявою про відмову у прийнятті спадщини, осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця немає, інших спадкоємців немає, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за ним права власності на спадкову власність.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 23.01.2016 року, право власності на:

земельну ділянку площею 3,12 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122085300:01:002:0404, (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №858984, виданий 21.12.2005 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.521.00100);

земельну ділянку площею 2,1431 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Котлобух», масив №5, частка (пай) №30, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122085300:01:001:0559, (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №854124, виданий 27.12.2005 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.05.521.00124).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2016р.

Суддя: ОСОБА_4