Рішення

від 27.12.2016 по справі 500/8004/14-ц

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/8004/14-ц

Провадження № 2/500/564/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Грубіян Л.І,

при секретарі - Івановій Л.П..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїл справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спіка» про визнання права власності на хвіртку суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спіка» про визнання права сумісної власності на металеву хвіртку, встановлену в межовому паркані між земельною ділянкою по вул. Капітана Семенюка та суміжною ділянкою по вул. Кутузова,28, в м. Ізмаїлі, вказавши, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння по вул. Капітана Семенюка, 10, що розташований на земельній ділянці площею 0,0965га , який належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку номер 01.06.507.00046 бланк серії ЯГ номер 927613 від 04.08.2006 року. Спільно з ОСОБА_1 в зазначеному домоволодінні мешкає ОСОБА_2,який перебуває в родинних відносинах як син і мати.

30 11.2016 року позивач ОСОБА_1 уточнила позов та просила визнати за фізичною особою ОСОБА_1 право власності на об'єкт майна, а саме металеву залізну хвіртку(вказані розміри), яка являється складовою спорудою її приватного житлового будинку №10 по вул.. Капітана Семенюка розташованого на приватній земельній ділянці кадастровий номер якої 5110600000:01:031:0197.

У 1998р. відповідно до технічних умов та для забезпечення нормального функціонування будинку та задоволення їх санітарно-гігієнічних потреб необхідне забезпечення безперебійного водовідведення стічних вод для цього вони використовують внутрішньо дворову каналізаційну мережу, що приєднана до вуличної каналізаційної мережі, яка обслуговується Комунальним підприємством «Ізмаїльське виробниче управління водноканалізаційного господарства».

Частина каналізаційної мережі знаходиться на земельній ділянці, що на лежить згідно державного акту на землю ОСОБА_1, а всі оглядові колодязі на суміжній земельній ділянці відповідачів ТОВ «Спіка».Для того щоб мати можливість обслуговування мережі позивачі у 1998 році за власний кошт і своїми силами і матеріалами зробили в межовому паркані хвіртку. Підставою для звернення до суду з вказаним позовом послужило, те що відповідач, не надаючи жодних доказів на підтвердження права власності на оспорюване майно ТОВ «Спіка» у всіх документах, листах, відповідях, пояснюваннях, запереченнях посилається, що саме «Спіка» зробили хвіртку для зручності користування позивачів каналізаційною мережею.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, надала заперечення по справі від 12.03.2015р, пояснивши, що ВКФ «Спіка» ТОВ встановила металеву хвіртку для вільного доступу жильців будинку №10 по вул. Капітана Семенюка до оглядових колодязів(а/с82-84). На протязі 2016 року представник відповідача до суду не з'являвся, а його явка в передбаченому законом порядку обов'язковою не визнавалась.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.179 ЦК України).

Згідно зі ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визначаються речовими правами.

У постанові Судової палати у цивільних справах ВС від 30.01.2013р. у справі №6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як В«право очікуванняВ» , є складовою майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомірність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

При зверненні до суду важливе значення має правильне визначення належності об'єкта до рухомого або нерухомого майна (ст.181 ЦК України), поділ нерухомого майна на типи (житловий будинок, квартира, гуртожиток, нежитлові будівлі, споруди, приміщення, об'єкт незавершеного будівництва, земельна ділянка, тощо), оскільки правова позиція має ґрунтуватися не лише на загальних нормах чинного законодавства, але і на нормах спеціального законодавства, якими врегульовуються правовідносини щодо конкретного об'єкта власності.

Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1)якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2)у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, ознайомившись з матеріалами справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Згідно позовної заяви позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння по вул. Капітана Семенюка,10 в м. Ізмаїлі на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку №010650700046 від 04.08.2006 року. Державний акт мається в матеріалах справи (а/с8).

Правовстановлюючі документи на домоволодіння в матеріалах справи відсутні, технічний паспорт на будинок, в якому-б були вказані господарчі та дворові споруди відсутні, тому неможливо зробити висновок, що входить в склад домоволодіння (в тому числі і спірна хвіртка) по вул. Капітана Семенюка, №10 в м. Ізмаїлі, яким володіє на праві власності позивач ОСОБА_1

Однак, суд вважає доказаним, що хвіртка, яка встановлена в межовому паркані між земельними ділянками , що належить на праві власності ОСОБА_1 і земельна ділянка що знаходиться в оренді ТОВ «Спіка» - виготовлена і встановлена позивачем ОСОБА_2

Про це в своїй відповіді від 18.09.2012р. на ім'я начальника Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради ОСОБА_4 директорВКФ «Спіка» ТОВ ОСОБА_5 сповіщає «доступ на територію по вул. Кутузова,28 з боку власників домоволодіння №10 по вул. Капітана Семенюка являється вільним, а самовільний прохід , зроблений в паркані жильців по вул. Капітана Семенюк, 10 не може бути проходом для обслуговування колодязів» (Т.2 а/с7,8).

Вище вказане підтверджується поясненнями самих позивачів, доданими ними до матеріалів справи світлинами, допитаними в судовому засіданні свідками - ОСОБА_6 пояснив, що на прохання ОСОБА_2 «зварив» з матеріалу замовника металеву хвіртку, яку вони разом встановили, в межовому паркані, те що саме він виконував зварювальні роботи може підтвердити люба експертиза так як він один ліворукий зварник в місті ОСОБА_6. Свідок ОСОБА_7 пояснив, що 1998році разом з іншими товаришами допомагав ОСОБА_2 виготовити та встановити металеву хвіртку в межовому паркані, що встановлений із залізобетонних плит. Людей було багато так як хвіртка була дуже важка.

Незважаючи на те що ОСОБА_2 виготовив встановив хвіртку в межовому паркані, позивачі не довели за допомогою належних засобів доказування знаходження спірної хвіртки на їх території, входить до переліку прибудинкових споруд чим унеможливлює задоволення негаторного позову. Тому суд дійшов висновку про недоведеність і безпідставність позовних вимог, спірна хвіртка знаходяться на суміжній земельній ділянці в невідомо кому належному паркані, відповідно, діючим законодавством не передбачено визнання права власності на окремо стоячу хвіртку, що не входить до складу домоволодіння.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 64, 158, 197, 208, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволені позовуОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спіка» про визнання права власності на хвіртку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_8