Рішення

від 23.12.2016 по справі 452/1489/16-ц

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/1489/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"23" грудня 2016 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого-судді Сенечина В.М.,

з участю секретаря Кухар О.П.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» про визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» в якому просить постановити рішення, яким визнати недійсним договір майнового лізингу № 805178 від 5 березня 2015 року, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» , стягнути з відповідача на його користь подвійний розмір сплаченого платіжу в сумі 191700 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 5 березня 2015 року в приміщенні регіонального офісу відповідача, в м. Харкові на пр. Московському, 96 «А», ним було укладено договір майнового лізингу, предметом якого мав стати автомобіль марки «Кіа Sorento», вартістю 296000 грн. Довірившись представнику відповідача ОСОБА_2 він підписав договір майнового лізингу та додатки до нього. Після підписання договору позивач розпитував про доставку га отримання автомобіля і одразу з'ясувалося, що авто вже в наявності не має (хоча раніше в переписні запевняли, що наявні два авто срібного та чорного кольорів) і необхідно почекати від 10 до 14 днів. Крім того, представник відповідача повідомив, що питаннями доставки не займається та дав йому номер телефону по якому через тиждень необхідно буде зателефонувати та взнати подробиці доставки в центральному офісі, який знаходиться в

м. Київ по вул. Звіринецькій, 63. Також ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 оплатити вартість фінансування договору в сумі 59200 грн., яку він в цей же день, 5 березня 2015 року, сплатив та надав копію квитанції компанії. Решту вартості автомобіля необхідно було сплачувати щомісячно згідно графіку. Так, як у нього були вільні кошти, то позивач здійснив ще два платежі 10 березня 2015 року на суму 21 000 грн. та 11 березня 2015 року на суму 15000 грн. Загальна сума, яку сплатив відповідачу складає 95200 грн. Також, ним було сплачено суму банківської комісії в розмірі 650 грн.

ОСОБА_1 зазначає, що телефонувавши неодноразово у Київ, переписуючись електронною поштою ніяких конкретних відповідей не почув і зрозумів, що потрапив в аферу. Заяви (письмові і та електронна) про розірвання договору та повернення сплачених коштів були залишені відповідачем без відповіді.

22 вересня 2015 року позивач зателефонував у Київ, де оператор відповідача нічого конкретного не відповіла.

ОСОБА_1 вважає, що укладений договір майнового лізингу є недійсним, оскільки правочин було укладено під впливом обману (перед укладенням договору було надано інформацію, яка не відповідає його умовам), сторонами не додержана форма договору фінансового лізингу (договір не посвідчений нотаріально), між сторонами не досягнуто згоди щодо предмету лізингу (його специфікації), не визначено умов його придбання лізингодавцем, умови договору є несправедливими (між правами та обов'язками сторін є істотний дисбаланс), відповідачем застосована нечесна та агресивна підприємницька практика. У відповідача відсутня ліцензія на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, укладений договір фінансового лізингу нотаріально посвідчено не було.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав до суд заяву про розгляд справи у відсутності його та позивача, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Суд вважає за можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

З'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 5 березня 2016 року в приміщенні регіонального офісу відповідача, в м. Харкові на пр. Московському, 96 «А», ОСОБА_1 було укладено та підписано з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» договір майнового лізингу, предметом якого мав стати автомобіль марки «Кіа Sorento», вартістю 296000 грн. Після підписання договору позивачу було запропоновано зателефонувати та взнати подробиці доставки в центральному офісі, який знаходиться в м. Київ по вул. Звіринецькій, 63. ОСОБА_3 5 березня 2015 року оплатив вартість фінансування договору в сумі 59200 грн., 10 березня 2015 року на суму 21 000 грн. та 11 березня 2015 року на суму 15000 грн. Загальна сума, яку сплатив відповідачу складає 95200 гри. Також, ним було сплачено суму банківської комісії в розмірі 650 грн.

В добровільному порядку, після укладеного договору, спір між сторонами не був врегульований, товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» відмовилося від розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів.

Відповідачем не надана ліцензія на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, укладений договір фінансового лізингу нотаріально посвідчено не було.

Вказані обставини підтверджуються копією договору майнового лізингу № 805178 від 5 березня 2015 року, витягом з електронної переписки з відповідачем, копією безкоштовного витягу з ЄДР відповідача, копією квитанції здійснення оплат на рахунок відповідача, копіями заяв позивача про розірвання договору від 18 червня 2015 року та 27 серпня 2015 року, іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2015 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона лізингодавець передає або зобов'язується передати другій стороні лізингоодержувачеві у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В тексті оспорюваного договору вказано, що виключені та обмеженні права лізингоодержувача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки та відсутня відповідальність лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», положеннями ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Крім того, згідно пункту 3.6. договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом ст. 808 ЦК Укрїни, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо.

Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязаннями щодо продажу ( поставки) предмета договору лізингу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Однак відповідачем по справі не надано ліцензії чи іншого документа, що дає йому право займатися таким видом діяльності, також в оскаржуваному договорі відсутнє таке покликання.

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) із врахуванням особливостей, встановлених цим законом. Крім цього, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає із змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є однією із сторін договору фінансового лізингу, а саме лізингоодержувач та фізична особа, відтак оспорюваний договір фінансового лізингу повинен бути нотаріально посвідчений, чого зроблено не було, а тому договір слід розцінювати як нікчемний.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 16 грудня 2015 року (у справі № 6-2766цс/15), яка має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Суд погоджується з твердженням сторони позивача, що в оскаржуваному договорі також відсутні істотні умови такого договору, а саме порядок та умови передачі товару лізингоодержувачу, а також порядок та умови страхування предмету лізингу тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що форма оспорюваного договору майнового лізингу не відповідає визначеній законом формі щодо нотаріального посвідчення такого правочину, умови оспорюваного договору майнового лізингу являються несправедливими стосовно позивача як споживача, спір між сторонами в добровільному порядку не врегульовано, порушенні права та інтереси позивача підлягають судовому захисту, а тому договір майнового лізингу необхідно визнати недійсним.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 оплачено грошові кошти в сумі 95200 грн. та 650 грн. банківської комісії, які підлягають поверненню стороною відповідача.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. та додатково 95850 грн. слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Договір майнового лізингу № 805178 від 5 березня 2015 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 31660673) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), визнати - недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 95850 грн. завданих збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГРАНДКАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 1509 грн. 70 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити за недоведеністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

На протязі десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана заява до Самбірського міськрайонного суду Львівської області про його перегляд.

Суддя