Рішення

від 28.11.2016 по справі 183/5879/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5879/16

№ 2/183/3001/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 рокуНовомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., при секретареві Драній В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус ОСОБА_4 про встановлення факту що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус ОСОБА_4 про встановлення факту що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилалася на те, що 11 квітня 2016 року помер ОСОБА_5. При житті, 24 лютого 2010 року склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, яким заповідав позивачу належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 6,380 га, кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 2-562. Після смерті ОСОБА_5 він звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4 для отримання свідоцтва про право на спадщину, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що у заповіті та у державному акті на право власності на земельну ділянку маються розбіжності в кількості земельних ділянок. У заповіті вказано, що ОСОБА_5 заповідає позивачу земельну ділянку площею 6,380 га, кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, тоді як, в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ДП № 104269 така ж площа 6,380 га поділена на дві ділянки, а саме: ділянка 1 (Вс 5.080) кадастровий номер 1223286500-01-104-0639 та ділянка 2 (Вс 1.300) кадастровий номер 1223286500-01-104-1639. Тому позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що заповіт яким ОСОБА_5 заповідає ОСОБА_1, складений стосовно земельної ділянки загальною площею 6,380 га, яка поділена на дві ділянки, а саме: ділянка 1 (Вс 5.080) кадастровий номер 1223286500-01-104-0639 та ділянка 2 (Вс 1.300) кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 6,380 га, розташовану на території Спаської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з: земельна ділянка 1 (Вс 5.080) кадастровий номер 1223286500-01-104-0639 та ділянка 2 (Вс 1.300) кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ДП № 104269, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:126:00600 від 30 березня 2005 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 11 квітня 2016 року.

В судове засідання позивач не з'явився, представником подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, в своїй заяві просили суд розгляду справи за відсутності їхнього представника.

В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом по справі встановлено факт, що 11 квітня 2016 року помер ОСОБА_5, згідно свідоцтва про смерть, про що зроблено відповідний актовий запис 14 квітня 2016 року за № 18.

Як вбачається з заповіту, складеного 24 лютого 2010 року, ОСОБА_5, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, яким належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 6,380 га, кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області заповів ОСОБА_1. Вказаний заповіт був зареєстрований в реєстрі за № 2-562.

Як вбачається з державного акту серії ДП № 104269, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки загальною площею 6,380 га, розташовану на території Спаської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з: земельна ділянка 1 (Вс 5.080) кадастровий номер 1223286500-01-104-0639 та ділянка 2 (Вс 1.300) кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:126:00600 від 30 березня 2005 року.

Таким чином, суд вважає, що як в державному акті на право приватної власності на землю серії ДП № 104269, так і в заповіті, складеному ОСОБА_5, який помер 11 квітня 2016 року, загальна площа земельної ділянки однакова та становить 6,380 га, однак в заповіті не вказана розбивка, яка є в державному акті на дві земельні ділянки - земельна ділянка 1 (Вс 5.080) кадастровий номер 1223286500-01-104-0639 та ділянка 2 (Вс 1.300) кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, тому суд вважає, що вимоги позивача щодо встановлення факту що має юридичне значення є зайво заявленими.

Відповідно до ст.ст. 1217-1218, 1268-1270 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 вбачається, що він на випадок своєї смерті склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,380 га, кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 у вигляді земельної ділянки площею 6,380 га, яка складається з: земельна ділянка 1 (Вс 5.080) кадастровий номер 1223286500-01-104-0639 та ділянка 2 (Вс 1.300) кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, був ОСОБА_1, який прийняв спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5.

Згідно постанови Новомосковської державної нотаріальної контори від 24 жовтня 2016 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого 11 квітня 2016 року, у зв'язку з тим, що у заповіті та у державному акті на право власності на земельну ділянку маються розбіжності в кількості земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України - право власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Аналізуючи сукупність зазначених доказів суд приходить до висновку про те, що позивач позбавлений можливості захистити свої права власника не інакше як за зверненням до суду з зазначеним позовом про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 11 квітня 2016 року.

А тому вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на зазначені земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 11 квітня 2016 року - підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус ОСОБА_4 про встановлення факту що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 6,380 га, розташовану на території Спаської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з: земельна ділянка 1 (Вс 5.080) кадастровий номер 1223286500-01-104-0639 та ділянка 2 (Вс 1.300) кадастровий номер 1223286500-01-104-1639, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ДП № 104269, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:126:00600 від 30 березня 2005 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 11 квітня 2016 року

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Дубовенко