Рішення

від 22.12.2016 по справі 905/2920/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.2016 Справа № 905/2920/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ

до Приватного підприємства "ВНФ Донтехнопром", м.Слов'янськ, Донецька область

про стягнення 208110грн65коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "ВНФ Донтехнопром" (далі - відповідач) про стягнення 208110грн65коп., з яких основна заборгованість за договором - 104181грн80коп., плата за фактичний час користування об'єктом лізингу - 88220грн59коп., збитків у розмірі 15708грн26коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про фінансовий лізинг №00004609, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору, а також інші платежі у відповідності з умовами даного договору. Позивач зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача, яку позивач просить стягнути. Крім того, позивач просить стягнути збитки, які завдані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором лізингу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

04.04.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір про фінансовий лізинг № 00004609 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідачу об'єкт лізингу (а.с.13-34).

Об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 I benzin, 2012 року виробництва, двигун № НОМЕР_1, шасі № XW8ZZZ61ZCG044761 загальною вартістю 16950,00 доларів США.

Відповідно до положень п.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину договору (далі - Загальні комерційні умови) для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає:

-відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

-комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Пунктом 6.5 Загальних комерційних умов, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Згідно з п. 8.1 Загальних комерційних умов, лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомляти Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для подовження строку здійснення платежу.

Відповідно до п. 12.1. Загальних комерційних умов, строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна повернути об'єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадків, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача (п.13.1 загальних умов договору).

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу (п.13.6 загальних умов договору).

04.04.2012 сторони підписали графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), яким встановлено черговість та розмір лізингових виплат протягом 60 місяців (строк лізингу) (а.с.14-17).

Згідно з ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

Статтею 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Позивачем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується, зокрема, актом прийому-передачі від 04.04.2012 (а.с.36).

На виконання умов Договору позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури (а.с. 37-62).

Згідно з п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.526 ЦК України.

В порушення наведених положень закону та умов договору відповідач свої зобов'язання, щодо своєчасної та повної оплати за договором, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором у розмірі 192402грн39коп.

09.02.2016 відповідачу було вручено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, в якому позивач зазначає про наявну заборгованість відповідача та про відмову від договору №00004609 від 04.04.2012. Зазначена вимога була доставлена відповідачу кур'єрською службою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна", згідно з листом №74 від 22.02.2016 (а.с.63-66).

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

День, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, лізінгоодержувач вважається належним чином повідомленим. через відсутність за адресою/повернення з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином (п.12.7 Загальних комерційних умов).

Як зазначається в листі від 05.10.2015 № 00004609, позивач відмовляється від договору лізингу та просить повернути предмет лізингу протягом 10 робочих днів з дня доставки такого повідомлення. Згідно листа ТОВ Експрес Мото Україна , лист від 05.10.2015 був доставлений відповідачу 09.02.2016.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13. Загальних комерційних умов).

Таким чином, суд приходить до висновку про договір лізингу розірваний з 23.02.2016.

Пунктом 4 частиною 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

У разі дострокового закінчення строку лізінгу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкту лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власних рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту (п.12.9. договору).

Отже, об'єкт лізингу за вимогою позивача мав бути повернутий відповідачем до 22.02.2016. Відповідач добровільно об'єкт лізингу позивачу не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис № 787 про повернення відповідачем на користь позивача об'єкта лізингу (а.с.67).

09.06.2016 постановою заступника начальника Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження № 51376138 з примусового виконання вказаного виконавчого напису (а.с.68).

02.07.2016 заступником начальника Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій винесено постанову про розшук майна (ВП № 51376138), якою оголошено розшук майна автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель - POLO, тип - ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, рік випуску - 2012, колір - БЕЖЕВИЙ, реєстраційний номер - АА9795IP, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг України" (а.с.69).

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором, за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року, становить 104181грн80коп.

На час прийняття рішення у справі відповідачем на надано доказів оплати зазначеної заборгованості, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Оскільки, станом на час вирішення справи, відповідач об'єкт лізингу не повернув, позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичний час користування об'єктом лізингу після припинення договору про фінансовий лізинг №00004609 від 04.04.2012 в сумі 88220грн59коп. за період з листопада 2015 року по серпень 2016 року.

Згідно з ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до п.6.18. Загальних комерційних умов сторони домовились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативи Порше Лізинг України відповідно до пункту 12, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Враховуючи, що договір лізингу розірваний з ініціатив позивача відповідно до п.12 договору лізингу та відповідач не повернув об'єкт лізингу позивачу, суд вважає, що зазначений об'єкт продовжує перебувати в користуванні відповідача, а отже вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за час фактичного користування відповідачем об'єктом лізингу, за період з листопада 2015 року по серпень 2016 року, в розмірі 88220грн59коп. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки, що були спричинені позивачу внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором лізингу, в загальній сумі 15708грн26коп.

Зазначені збитки понесені позивачем внаслідок укладання позивачем договорів про надання юридичних послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес ОСОБА_2Ел.Сі", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер" (а.с.70-75, 91-95, 100-113).

Згідно з ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Суд, оцінивши докази, які надані позивачем на підтвердження спричинення відповідачем збитків, приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу господарського правопорушення, який є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Крім того, позивачем не доведено який саме об'єм послуг був йому наданий за зазначеними вище договорами, та чи були такі послуги необхідними та виправданими для відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст.38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ВНФ Донтехнопром (84100, Донецька область, м.Слов'янськ, пров.КомсомольськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи - 36806829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м.Київ, просп. П.Тичини, і В, офіс В , ідентифікаційний код юридичної особи - 35571472) заборгованість за договором - 104181грн80коп., плати за фактичний час користування об'єктом лізингу - 88220грн59коп. та 2886грн04коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повний текст рішення складений 26 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун