Рішення

від 27.12.2016 по справі 906/1162/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" грудня 2016 р. Справа № 906/1162/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судого засідання ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхове будівельне управління №35" (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Міська лазня" (м. Бердичів)

про стягнення 66489,86 грн.

ТДВ "Шляхове будівельне управління №35" (м. Житомир) звернулося з позовом до КП "Міська лазня" (м. Бердичів) про стягнення 60 000,00грн поворотної фінансової допомоги, а також 1449,86грн 3% річних та 5040,00грн інфляційних втрат за прострочення у її поверненні.

Ухвалою від 28.11.2016р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст. 64-65 ГПК України, призначив засідання суду 13.12.16р.

В засіданні суду 13.12.16р. суд перейшов до розгляду справи по суті, оскільки відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи (п. 3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова ВГСУ №18).

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2016р. позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити.

Відповідач участі у вирішенні спору не приймав, однак вважається таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином та строк (п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанова ВГСУ №18).

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Шляхове будівельне управління №35" (позикодавець - як сторона-1) Комунальним підприємством "Міська лазня" (позичальник - як сторона-2) було укладено Договір №1 (надалі договір) про надання фінансової допомоги на поворотній основі.

Згідно п. 1 розділу 1 Договору в порядку та умовах, визначених цим договором, Позикодавець надає Позичальнику фінансову допомогу на поворотній основі, а Позичальник зобов'язується повернути її в термін, визначений договором.

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 Договору зазначено, що розмір допомоги за цим договором становить 60000,00грн.

В п.п. 3.2. розділу 3 даного Договору зазначено, що допомога надасться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника .

П.п. 4.1. розділу 4 Договору зазначено, що строк на який надається допомога становить 3 календарних місяців та підлягає поверненню за цим Договором не пізніше 28 січня 2016 року.

Згідно п. 5.1 розділу 5 Договору зазначено, що позичальник зобов'язується повернути допомогу в розмірі вказаному у п. 2.1 даного договору, в строк, встановлений п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 5.2. розділу 5 Договору зазначено, що повернення допомоги відбувається шляхом перерахування платіжним дорученням безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця.

Пунктом 5.3 розділу 5 Договору сторони встановили, що допомога вважається повернутою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в банківській установі.

Відповідно до п. 7.1 Договору , даний договір підписується уповноваженими представниками сторін та вважається укладеним з моменту надання допомоги.

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до п. 7.2 договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання передбачені Договором, зрахувавши на рахунок Відповідача 28.10.2015 року - 60 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5540 від 28.10.2015 р. (копія додається).

Відповідач своє зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки в сумі 60 000,00 грн. у строк до 28 січня 2016року не виконав.

18.05.2016 на адресу відповідача було направлено претензію №60 з вимогою повернути фінансову допомогу за договором №1 від 28.10.2015, на що відповідач в порушення ст. 7 ГПК України відповіді на претензію не надав. Проте відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

Позивач вимагає в судовому порядку стягнути з відповідача позику в сумі 60000,00 грн та за прострочення у її поверненні вимагає стягнути також 1449,86грн 3% річних та 5040,00грн інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Згідно приписів статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вже мотивовано судом , підпунктом 4.1. розділу 4 Договору зазначено, що строк на який надається допомога становить 3 календарних місяців з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Отже, позика в сумі 60 0000,00 грн підлягала поверненню відповідачем на банківський рахунок позивача не пізніше 28.01.2016року. Оскільки позика не повернута добровільно, сума останньої стягується з відповідача примусово за цим рішенням суду.

У статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Саме тому, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, суд враховує особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період з 29.01.16р. по 17.11.16р. на загальну суму 1449,86грн 3%., визнає його арифметично правильним, у зв'язку з чим, вирішує стягнути зазначену суму згідно резолютивної частини рішення суду.

Господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2016р. по жовтень 2016р. на загальну суму 5040,00грн, визнає його арифметично правильним, у зв'язку з чим, вирішує стягнути зазначену суму згідно резолютивної частини рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, позивач довів обґрунтованість позову про примусове стягнення з відповідача коштів, наданих в якості поворотної безвідсоткової фінансової допомоги з підстав ухилення останнього від їх повернення у строки, встановлені договором.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міська лазня" ( 13301, Житомирська область, місто Бердичів, вул. Воровськогго, будинок 16 , код ЄДРПОУ 31962613) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхове будівельне управління №35" ( 10031, м.Житомир, вул. Покровська (Щорса), 203, код ЄДРПОУ 03448540) :

- 60 000,00 грн основного боргу,

- 1449,86 грн 3% річних,

- 5040,00 грн інфляційних втрат,

- 1378,00 грн судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.12.16р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3 - сторонам - рек. з пов.