Рішення

від 19.12.2016 по справі 908/2807/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/101/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016 справа № 908/2807/16

за позовом концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району (юр. адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; факт. адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а)

до відповідача громадської організації «Натхнення Запоріжжя» (юр. адреса: 69068, місто Запоріжжя, вул. Тельмана, 65; факт адреса: 69065, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 38, пр. 7)

про стягнення 900,00 грн. основного боргу за договором № 101849 від 05.01.2015 р., 56,02 грн. пені, 29,40 грн. 3% річних, 91,12 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 243/20-19 від 11.07.2016 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області 24 жовтня 2016 року звернувся концерн «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району з позовною заявою до громадської організації «Натхнення Запоріжжя» про стягнення 4230,46 грн. основного боргу за договором № 101849 від 05.01.2015 р., 634,75 грн. пені, 105,88 грн. 3% річних, 279,75 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Підставою для звернення з позовом є неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 101849 від 05.01.2015 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи положення договору та приписи діючого законодавства, за порушення виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією» , затверджені постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р.

Ухвалою суду від 26.10.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2807/16, присвоєно справі номер провадження 18/101/16, судове засідання призначене на 16.11.2016 р.; розгляд справи відкладався на 07.12.2016 р. та 19.12.2016 р. здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 19.12.2016 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представником позивача у судовому засіданні 16.11.2016 р. надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 900,00 грн. основного боргу за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року, 91,12 грн. інфляційних втрат, 29,40 грн. 3% річних та 56,02 грн. пені.

У судовому засіданні 19.12.2016 р. представник позивача не підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану у судовому засіданні 16.11.2016 р.

Представником позивача у судовому засіданні 19.12.2016 р. надано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 900,00 грн. основного боргу за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року, 91,12 грн. інфляційних втрат, 29,40 грн. 3% річних та 56,02 грн. пені.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду в частині вимог про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, в зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 1076,54 грн., з яких: 900,00 грн. основного боргу за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року, 56,02 грн. пені, 29,40 грн. 3% річних, 91,12 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом тричі не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадська організація «Натхнення Запоріжжя» зареєстрована за адресою: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 38, прим. 7. Ухвала суду від 26.10.2016 р. про порушення провадження у справі № 908/2807/16, яка направлялася на адресу відповідача, повернута органом зв'язку з посиланням «за закінченням терміну зберігання» , ухвала суду від 16.11.2016 р. про відкладення розгляду справи також повернута органом зв'язку з посиланням «за закінченням терміну зберігання» , тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, судом направлялася копія ухвали від 26.10.2016 р. у даній справі на юридичну адресу: 69068, м. Запоріжжя, вул. Тельмана, 65, яка зазначена в договорі № 101849 від 05.01.2015 р.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 19.12.2016 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі в особі філії концерну Міські теплові мережі Ленінського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та громадська організація «Натхнення Запоріжжя» (споживач, відповідач у справі) 05.01.2015 р. уклали договір № 101849 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з наступними змінами та доповненнями (надалі - договір).

На підставі розпорядження мера міста Запоріжжя «Про виконання Закону України від 09.04.2015 р. № 317-VIII «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону їх символіки" про перейменування топонімів міського підпорядкування і демонтажі об'єктів монументального мистецтва" перейменовано район обласного центру Ленінський на Дніпровський, у зв'язку з чим теплопостачальна організація змінила назву Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району.

Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

На виконання умов договору позивач у період з лютого 2016 р. по квітень 2016 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1609,23 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (арк.с. 43-45).

Пунктом 6.7 договору встановлено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок; акт приймання-передачі теплової енергії.

Згідно з п. 6.7.1 договору, отриманий ОСОБА_1 споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Пунктом 6.7.2 договору встановлено, що у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідачу направлено документи, передбачені п. 6.7 договору, за адресою: 69057, м. Запоріжжя, вул. Тельмана, 65, про що свідчать реєстри відправлених документів Філії концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району (арк. с. 53-55). У зв'язку із зазначеним вказані акти приймання-передачі оформлені у відповідності до вимог п. 6.7.2 договору та, згідно пункту 6.3 договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з лютого 2016 року по квітень 2016 р. виконав частково у сумі 709,23 грн., внаслідок чого за ним склалась заборгованість в сумі 900,00 грн.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 900,00 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 1609,23 грн., у встановлений договором строк, не виконав у повному обсязі, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 900,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати отриманої теплової енергії позивач, враховуючи положення п. 7.2.10. договору, просив стягнути пеню в розмірі 56,02 грн. за період прострочення з 20.04.2016 р. по 16.11.2016 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2.10. договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 56,02 грн. за період з 20.04.2016 р. по 16.11.2016 р., такою, що підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 29,40 грн. за період з 20.03.2016 р. по 16.11.2016 р., а також 91,12 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2016 р. по жовтень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 29,40 грн. за період з 20.03.2016 р. по 16.11.2016 р., такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 91,12 грн. втрат від інфляції грошових коштів суд зазначає наступне:

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд визнав виконаним невірно.

При перевірці за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунку суми заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 91,12 грн. за період з квітня 2016 р. по жовтень 2016 р. судом встановлено, що середній індекс інфляції за період травень - вересень 2016 р. становить 1,0129150951, а позивач у розрахунку використовує середній індекс інфляції у розмірі 1,0412767180; за період червень - вересень 2016 р. середній індекс інфляції становить 1,0119031919, а позивач у розрахунку використовує середній індекс інфляції у розмірі 1,0402364810.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються частково в розмірі 81,52 грн., в частині стягнення 9,60 грн. інфляційних втрат в позові відмовляється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з громадської організації «Натхнення Запоріжжя» (69065, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 38, пр. 7, ідентифікаційний код 39037415) на користь КОНЦЕРНУ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ в особі Філії КОНЦЕРНУ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ Дніпровського району (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) 900,00 грн. (дев'ятсот грн. 00 коп.) основного боргу. Видати наказ .

3. Стягнути з громадської організації «Натхнення Запоріжжя» (69065, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 38, пр. 7, ідентифікаційний код 39037415) на користь КОНЦЕРНУ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ в особі Філії КОНЦЕРНУ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ Дніпровського району (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; поточний рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) 56,02 грн. (п'ятдесят шість грн. 02 коп.) пені, 29,40 грн. (двадцять дев'ять грн. 40 коп.) 3% річних, 81,52 грн. (вісімдесят одну грн. 52 коп.) інфляційних втрат, 1365,71 грн. (одну тисячу триста шістдесят п'ять грн. 71 коп.) судового збору. Видати наказ .

4. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 26 грудня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець