Рішення
від 17.11.2016 по справі 910/15278/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа №910/15278/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ-СЕРВІС"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська спеціальна механіка"

про стягнення 355 268,61 грн.

Суддя СелівонА.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лигін В.В. - представник, довіреність №8267 від 13.11.2015

Від відповідача 1: не з'явились;

Від відповідача 2: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонере товариство "КРЕДОБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ-СЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська спеціальна механіка" про солідарне стягнення коштів у розмірі 355 268,61 грн., з яких 319 850,93 грн. - сума простроченого основного боргу та строкової суми кредиту, 31 334,49 грн., - заборгованість по сплаті процентів, 3 478,75 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту, 604,44 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5 329,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем 1 належним чином умов укладеного між сторонами Генерального договору №153 про здійснення кредитування від 11.09.14р. в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, в результаті чого утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховано пеню за порушення строків повернення кредиту та пеню за несвоєчасне повернення процентів у визначених розмірах, з позовом про стягнення яких позивач звернувся в судовому порядку до відповідача 1 як позичальника та відповідача 2 як поручителя боржника (відповідача 1) згідно договору поруки від 11.09.14р., укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15278/16 та призначено до розгляду на 29.09.2016.

29.09.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 розгляд справи призначено на 20.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 розгляд справи відкладено на 02.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 17.11.2016.

У судове засідання 20.10.2016 уповноважені представники сторін не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 20.10.2016 позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103039603369.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась відповідачу 1 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, н/п № 1, та яка відповідає місцезнаходженню відповідача 1 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання 20.10.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та адресату не вручено.

Копія ухвали суду від 03.10.2016, яка направлялась відповідачу 2 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, та яка відповідає місцезнаходженню відповідача 2 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання 20.10.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та адресату не вручено.

У судове засідання 02.11.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів 1, 2 у судове засідання 02.11.2016 не з'явились.

Копія ухвали суду від 20.10.2016, яка направлялась відповідачу 1 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, н/п№ 1, на час проведення судового засідання на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103040865105 в якому зазначено, що станом на 28.10.2016 вказане поштове повідомлення не вручено адресату під час доставки.

Копія ухвали суду від 20.10.2016, яка направлялась відповідачу 2 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, на час проведення судового засідання 20.10.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" та адресату не вручено.

У судове засідання 17.11.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів 1, 2 у судове засідання не з'явились.

Копія ухвали суду від 02.11.2016, яка направлялась відповідачу 1 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, н/п № 1, на час проведення судового засідання на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103040865768 в якому зазначено, що станом на 17.11.2016 вказане поштове відправлення повернуто за зворотною адресою 14.11.2016 та адресату не вручено.

Копія ухвали суду від 02.11.2016, яка направлялась відповідачу 2 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, на час проведення судового засідання 17.11.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення та адресату не вручено.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідачів 1 та 2, представнику позивача невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 р. (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18, суд вважає, що відповідач 1 та 2 повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 20.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи № 946/2016/2 від 12.09.2016, в якій, зокрема, наявний розрахунок суми позову, відомість нарахованих відсотків та розрахунок пені за період з 29.09.2016 по 05.09.2016 у сумі 367 160,20 грн., а також надійшла заява № 946/2016/3 від 18.10.2016 з проханням розглядати справу за відсутності представника позивача, які судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 17.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли заяви № 946/2016/4 від 01.11.2016 та № 946/2016/5 від 08.11.2016, в яких останній надає письмові пояснення щодо розрахунку суми позову, які судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 17.11.2016 позивачем суду не надано.

Від відповідачів 1, 2 заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Документи, в т.ч. відзиви на позовну заяву, витребувані ухвалами суду від 22.08.2016, 03.10.2016 та 20.10.16р., відповідачами 1 та 2 суду не надані.

Про поважні причини неявки представників відповідачів 1 та 2 в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідачі 1, 2 в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідачі не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачами не надано суду відзивів на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представників відповідачів 1, 2 не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідачів 1, 2, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд не знайшов підстав для відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання 20.10.2016 представників сторін на підставі ч. 8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України засідання господарського суду по розгляду даної заяви проведено без допомоги звукозаписувального технічного засобу. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 02.11.2016 та 17.11.2016 клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 17.11.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 11 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством КРЕДОБАНК (позивач у справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВМ - Сервіс (позичальник за договором, відповідач 1 у справі) було укладено Генеральний договір №153 про здійснення кредитування (далі - Генеральний договір), відповідно до якого позивач в межах встановленого ліміту кредитування надає відповідачу 1 кредити у розмірі та на умовах, обумовлених Генеральним договором та Додатковими до генерального договору договорами, а відповідач 1 зобов'язується повертати кредити, сплачувати проценти і комісії за користування ними, а також інші платежі, передбачені Генеральним договором та Додатковими договорами.

Розділами 2-10 Кредитного договору сторони узгодили загальні умови кредитування, умови забезпечення, розрахунки між сторонами, порядок повернення кредиту, права та обов'язки сторін, порядок вирішення спорів тощо.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4 Генерального договору ліміт кредитування визначено на рівні 580 000,00 грн. шляхом надання овердрафту, строк дії ліміту кредитування до 10.09.2016р. включно.

При цьому як визначено в п. 2.2 Генерального договору надання кредитів за цим Договором здійснюється за Додатковими договорами в межах невикористаного залишку ліміту кредитування за цим Договором та з дотриманням строку дії ліміту кредитування.

Відповідно до п. 2.4 Генерального договору конкретні види кредитних операцій та умови їх надання в межах Ліміту кредитування, а саме: валюта, сума, порядок видачі, цільове призначення та строк кредиту (кінцевий термін погашення кредиту), розмір та тип процентної ставки, форма та спосіб надання кредиту, схема та порядок погашення кредиту, графік погашення визначаються Додатковими договорами до цього Договору, що укладаються між сторонами, та є невід'ємною частиною цього Договору. Укладення Додаткового договору до цього Договору здійснюється за умови прийняття уповноваженим органом банку позитивного рішення щодо надання кредиту.

Пунктом 11.1 Генерального договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного погашення виконання ними своїх зобов'язань.

В подальшому сторонами вносились зміни та доповнення до Генерального договору, шляхом укладання в належній формі відповідного договору про внесення змін, а саме: Додаткового договору № 1 від 15.12.14 р., копія якого наявна в матеріалах справи, і яким внесено зміни в умови кредитування щодо обов'язку відповідача 1 здійснювати підтримання оборотів з господарської діяльності по рахунках позивача на рівні, встановленому вказаним договором.

Окрім того, 29 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством КРЕДОБАНК (позивач у справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю АВМ - Сервіс (позичальник за договором, відповідач 1 у справі) було укладено Додатковий договір № 2/153 про надання кредиту відповідно до Генерального договору про здійснення кредитування № 153 від 11 вересня 2014 року (далі - Кредитний договір), згідно умов якого в межах ліміту кредитування, визначеного п. 2.1.1 Генерального договору, банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити: проценти за користування ними та комісії, на наступних умовах:

- сума кредиту - 554 160,87 грн. (п. 2.1.1. Кредитного договору)

- дата остаточного повернення кредиту - 10.09.2016 р.(п. 2.5 Кредитного договору).

Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.9 Кредитного договору).

Вказані Договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками банку та позичальника.

Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розділами 2 Генерального договору та Кредитного договору сторони обумовили умови кредитування.

Зокрема, згідно п. 2.8 Кредитного договору надання кредиту проводиться протягом трьох робочих днів після укладення цього Додаткового договору або в інший термін, вказаний позичальником у Заяві на видачу кредиту, форма якої визначена банком, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в банку.

Датою видачі кредиту, відповідно до п. 5 Кредитного договору, вважається день перерахування кредитних коштів (в повній або частковій сумі) з позичкового рахунку на поточний позичальника.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Генерального договору та Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 554 160,87 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 40591139 від 06.10.15 р. на вказану суму.

При цьому факт отримання та розмір наданих відповідачу 1 кредитних коштів сторонами не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання банківських послуг, а також доказів пред'явлення відповідачем 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг відсутні. Докази наявності будь-яких заперечень щодо повного та належного виконання позивачем положень Договору з боку відповідача 1 відсутні.

Відповідно до приписів частини 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як визначено в п.п. 4.1, 4.2 Генерального договору за надання та користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти та комісії, визначені цим Договором та Додатковими договорами до цього Договору відповідно до діючих тарифів банку. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році) з моменту видачі кредиту: до терміну, вказаного у Додатковому договорі, але не довше терміну вказаного у п. 2.1.4 цього Договору (п.4.2.1); до дати звернення Банку із заявою до: суду із вимогою про повернення суми кредиту та сплати процентів, комісій та інших належних до сплати за цим договором платежів; або нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, для дострокового погашення за його рахунок суми кредиту, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати за цим Договором та Додатковим договором платежів.

У передбачених цим пунктом випадках разом із припиненням нарахування процентів за кредитом Банк припиняє нараховувати комісію за управління кредитом (п. 4.2.2).

Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п. 4.2 цього Договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані, крім ануїтетної схеми погашення кредиту і сплати процентів (п. 4.6 Генерального договору).

Згідно п. 2.1.3.1. Генерального договору розмір фіксованої процентної ставки на момент укладення цього договору становить 26,5% річних - для кредитів у грн., якщо інше не буде визначено умовами Додаткових договорів до цього Договору.

В свою чергу згідно п. 2.3 Кредитного договору встановлено тип процентної ставки: фіксована, розмір процентної ставки: 27,0% річних.

Окрім цього, згідно п. 2.4.2 Кредитного договору встановлена комісія за видачу кредиту в розмірі 8 312,41 грн. (1,5% від суми кредиту), яка сплачується до видачі кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п.п. 5.1 - 5.3 Генерального договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим Договором та Додатковими договорами. Повернення кредитів може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку. Повернення кредитів, сплата процентів та інших платежів за цим Договором та Додатковими договорами може здійснюватися третіми особами.

Аналогічні умови кредитування викладені в п. 7 Кредитного договору, згідно якого позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі, сплатити комісії, проценти та інші платежі за цим Додатковим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу банку на рахунок, зазначений в п 2.7. Додаткового договору, в порядку і терміни, передбачені Додатковим договором та/або додатками до того.

При цьому пунктом 8 Кредитного договору сторонами визначений графік погашення кредиту, а саме: терміном погашення до: 31.10.15р, 30.11.15р., 31.12.15р., 31.01.16р., 29.02.16 р., 31.03.16р., 30.04.16р., 31.05.16р., 30.06.16р., 31.07.16р., 31.08.16р. - платежами по 47000,00 грн., до 10.09.16р. - залишок заборгованості по кредиту.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами п. 5.7 Генерального договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості:

- сума перевищення діючого ліміту заборгованості по овердрафту;

- прострочені платежі по сплаті комісій за користування овердрафтом;

- строкові платежі по сплаті нарахованих комісій за користування овердрафтом, термін яких наступає в поточному місяці;

- строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування овердрафтом, термін сплати яких наступив в момент надходження коштів;

- проценти за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці;

- пеня, штрафи та інші види неустойки по овердрафту;

- строкові платежі по поверненню овердрафту (основного боргу).

Сторони не вправі самостійно змінювати встановлену черговість погашення заборгованості. У випадку надходження від позичальника коштів з призначенням платежу, яке порушує встановлений вище порядок погашення, банк проводить погашення заборгованості позичальника відповідно до положень цього пункту незалежно від вказаного позичальником призначення платежу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з виписок банку за період з 29.09.15 р. по 05.09.16р. по позичковому та поточному рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ-Сервіс , та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Генерального договору та Кредитного договору, відповідач свої договірні зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в порядку та строки, визначені умовами вказаних договорів належним чином не здійснив.

Так, відповідач спочатку здійснював погашення заборгованості у відповідності з умовами Кредитного договору та Генерального договору, проте в подальшому заборгованість за кредитом погашалась з порушенням, з лютого 2016р. не здійснювалось погашення кредиту та з березня 2016р. - сплата процентів, внаслідок чого, враховуючи перерахування відповідачем кошів в загальній сумі 289 996,52 грн., станом на 03.07.16р. за відповідачем 1 рахується заборгованість по кредиту в розмірі 319 850,93 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 31 334,49 грн.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку згідно представлених виписок банку за період з 29.09.15 р. по 05.09.16 р. по рахункам відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ-Сервіс , господарський суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано проводилося зарахування частини перерахованих відповідачем грошових коштів в рахунок оплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 55 686,58 грн., нарахованих за Кредитним договором, та часткового повернення кредитних коштів в сумі 234 309,94 грн.

За висновками суду, вказані дії позивача узгоджуються з положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, згідно якої сплаті основного боргу передує сплата процентів і неустойки.

Заперечень щодо порядку та сум здійсненого позивачем зарахування від відповідача 1 станом на час проведення судового засідання 17.11.16 р. до суду не надходило.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України у разі якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За умовами п. 5.9 Генерального договору банк у випадках, передбачених п. 2.8 цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення овердрафту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Зокрема, згідно п. 2.8 Генерального договору банк має право відмовити позичальнику у видачі кредитних коштів в випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором, Додатковими договорами до цього Договору та/або невиконання договором, яким забезпечується виконання зобов'язань за цим Договором (п.п.2.8.4), несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредитних коштів (частини кредиту (п.п.2.8.7).

При цьому згідно п. 5.10 Генерального договору позичальник зобов'язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п. 5.9.) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором та Додатковими договорами.

Таким чином, порушення відповідачем 1 зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами надає позивачу право вимагати від відповідача сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитними коштами та/або суми неустойки, передбачених цим договором.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання вищевказаних пунктів Генерального договору та у зв'язку з неповерненням відповідачем суми кредиту та простроченням сплати процентів з користування кредитними коштами, а також з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві 1 (позичальнику) вимогу про погашення кредиту № 27-08 від 06.05.16 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 6636 від 06.05.16 р. та опису вкладення в цінний лист від 06.05.16 р.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Водночас, як зазначено сторонами в п. 2.1.5 Генерального договору позичальник зобов'язується надати банку у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором забезпечення, зокрема, третіми особами надаються наступні види забезпечення - порука Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА СПЕЦІАЛЬНА МЕХАНІКА .

Так, на виконання вказаного пункту Генерального договору 11 вересня 2014 між позивачем (кредитор за договором), відповідачем 1 (боржник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська спеціальна механіка" (відповідач 2 у справі, поручитель за договором) укладено Договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами пункту 1.1. якого відповідач 2 зобов'язується відповідати перед позивачем за невиконання відповідачем 1 зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Генеральним договором № 153 про здійснення кредитування від 11 вересня 2014 р. (сума кредиту - 580 000,00 грн., строк повернення кредиту-до 10 вересня 2016 року (включно); розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі 26,5% річних - для кредитів у грн., якщо інше не буде визначено умовами Додаткових договорів до Кредитного договору).

Розділами 2 - 4 Договору поруки сторони узгодили права та обов'язки сторін, їх відповідальність, інші умови тощо.

Згідно п.4.6 Договору поруки він вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Також між сторонами було укладено Додатковий договір № 1 від 29.09.15р. до Договору поруки, згідно якого пункти 1.1 Договору поруки викладено в наступній редакції: 1.1. Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Генеральним договором №153 про здійснення кредитування від 11 вересня 2014 року, укладеним між боржником та кредитором, та усіма додатковими договорами до нього, які укладені та можуть бути укладені у майбутньому (далі - Кредитний договір), банк в межах встановленого ліміту кредитування надає боржнику кредити у розмірі та на умовах, обумовлених Кредитним договором та Додатковими договорами до Кредитного договору. Відповідно до вищевказаного Кредитного договору боржнику Кредитором надаються кредити на наступних умовах: ліміт кредитування у базовій валюті кредитування - 580 000,00 гривень , строк дії ліміту кредитування - з 11 вересня 2014 року до 10 вересня 2016р. (включно). На момент укладення цього Додаткового договору: розмір фіксованої процентної ставки становить: 29,5% річних - для кредитів у грн., якщо інше не буде визначено умовами Додаткових договорів до Кредитного договору.

Умови застосування Змінюваної процентної ставки (встановлення, зміна) визначені Кредитним договором. Подальший розмір Змінюваної Процентної Ставки визначається як Базова Ставка + Маржа, в порядку, визначеному Кредитним договором. Підписанням цього Договору, поручитель надає згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності за цим Договором, у разі зміни (збільшення), в порядку та на умовах визначених Кредитним договором, розміру змінюваної процентної ставки.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір поруки та Додатковий договір № 1 до нього підписані представниками боржника, кредитора та поручителя та скріплені печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними до того моменту, поки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

У відповідності до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вказаний припис узгоджується із умовами п. 2.6. Договору поруки, згідно з яким боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

При цьому згідно п. 2.3 Договору поруки поручитель зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором.

Оскільки всупереч досягнутим між сторонами домовленостям своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за Генеральним договором та Кредитним договором, виконання яких було забезпечено Договором поруки, відповідач 1 не виконав, позивач звернувся до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА СПЕЦІАЛЬНА МЕХАНІКА 27.08.16р. листом № 27-08 з вимогою про погашення заборгованості за Генеральним та Кредитним договорами в сумі 338 77183 грн., факт надсилання якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 31.05.16 р. та опису вкладення в цінний лист від 31.05.16р. Проте, вказана вимога залишена відповідачем 2 без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки свої зобов'язання з повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Генерального договору та Кредитного договору відповідачі 1 та 2 не виконали, у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами у розмірі 319 850,93 грн. простроченої заборгованості з повернення кредиту, 31 334,49 грн. - заборгованість зі сплати процентів, яку позивач просить стягнути в поданій позовній заяві з відповідачів 1 та 2 солідарно.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачами 1 та 2 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Генерального договору №153 про здійснення кредитування від 11.09.14 р., Додаткового договору № 2/153 від 29 вересня 2015 року про надання кредиту відповідно до Генерального договору про здійснення кредитування № 153 від 11 вересня 2014 року, Договору поруки від 11.09.15 р. та/або їх окремих положень та/або Додаткових договорів до них суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами 1, 2 зобов'язань за Генеральним договором та Кредитним договором (із змінами та доповненнями) у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідачі 1, 2 суду не представили, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами 1, 2 не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості за кредитом в сумі 319 850,93 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 31 334,49 грн. підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В свою чергу за умовами укладеного між сторонами Генерального договору, а саме п. 4.8, у випадку неповернення позичальником кредиту в термін, визначений за цим договором та додатковими договорами до нього. Банк має право застосувати д позичальника санкції, передбачені п.п.7.1, 7.2, 7.5 цього Договору.

Так, пунктом 7.1 Генерального договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим Договором та Додатковими договорами), банк має право стягнути з позичальника пеню, визначеному п.2.1.8 цього Договору, а саме в розмірі 0,03 % за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у строк, визначений умовами Генерального та Кредитного договорів, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідачів 1, 2 пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.02.16р. по 03.07.16 р. в сумі 3478,75 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 02.02.16р. по 03.07.16р. в сумі 604,44 грн., які останній просив стягнути з відповідачів 1, 2 солідарно відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачами 1 та 2 не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи ЛІГА перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та Генерального і Кредитного договорів і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3 478,75 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в сумі 604,44 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

При цьому судом враховано положення п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , згідно якого у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ-СЕРВІС (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, н/п № 1, код ЄДРПОУ 37404474) та Товариства з обмеженою відповідальністю Українська спеціальна механіка (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, код ЄДРПОУ 37847536) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 319 850,93 грн. заборгованості за кредитом, 31 334,49 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 3 478,75 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в сумі 604,44 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ-СЕРВІС (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, н/п № 1, код ЄДРПОУ 37404474) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 2664,52 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська спеціальна механіка (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, код ЄДРПОУ 37847536) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 2664,52 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.11.2016
Оприлюднено03.01.2017
Номер документу63759590
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/15278/16

Рішення від 17.11.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 02.11.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 20.10.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 22.08.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні