Рішення

від 19.12.2016 по справі 910/19121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа № 910/19121/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс"

про стягнення 57 320, 61 грн.

за участю представників:

від позивача:Бурдейна Н.В.- представник за довіреністю б/н від 15.08.2016 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (далі - ТОВ "Савсервіс-Мова") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс" (далі - ТОВ "Елтікс") про стягнення 57 320, 61 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 17В від 28.12.2015 р. щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ "Савсервіс-Мова" просить суд стягнути з ТОВ "Елтікс" суму основного боргу в розмірі 49 075,86 грн., пені у сумі 7 488,62 грн. та 3 % річних у сумі 756,13 грн., а всього - 57 320, 61 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача стосовно даного позову суду невідома, причини неявки до суду визнані неповажними.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 28.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтікс" (покупець) був укладений договір поставки № 17В разом із протоколом розбіжностей до нього (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати, розміщувати в торговій мережі, реалізувати кінцевому покупцю (споживачу) і оплачувати продукцію на умовах передбачених даним договором (розділ 1).

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що ціна та асортимент товару, що поставляється постачальником, затверджується специфікацією товару на основі пропозиції постачальника. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється партіями. Підставою для поставки товару є заказ, отриманий від покупця, погоджений з постачальником. В заказі на поставку зазначається строк та адреса поставки, найменування, штрих-код, кількість та ціна товару. Заказ передається постачальнику електронною поштою, згідно реквізитів постачальника для приймання заказів, в форматі Excel, або торговому представнику постачальника особисто.

За умовами п. 3.1 договору у редакції протоколу розбіжностей покупець здійснює оплату кожної партії товару з відстрочкою в 55 календарних днів від дати поставки товару шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки товару вважається дата підписання товарної накладної представником покупця. Датою оплати вважається день, в якому сума коштів, що підлягає оплаті, надійшла на рахунок постачальника.

Даний договір діє з моменту його підписання до 31.12.2016 р. (п. 9.1 договору).

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору та погодженої сторонами специфікації позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 49 607,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № 79398477 від 18.02.2016 р., № 79570684 від 26.02.2016 р. та 80049737 від 23.03.2016 р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, оплатив поставлений товар частково - на суму 531,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4520 від 09.06.2016 р.

Отже, судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість за поставлений, але неоплачений товар, у сумі 49 075,86 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем частини товару, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 49 607,28 грн. є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7 488,62 грн. за прострочення виконання договірних зобов'язань.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, встановлений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей) у випадку невиконання покупцем п. 3.1 договору при умові відсутності порушень, зазначених в п. 3.4, зі сторони постачальника, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Вищий господарський суд України роз'яснив, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 7 433,31 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлена позивачем, оскільки при розрахунку пені ним неправильно визначено день початку нарахування штрафних санкцій, яким є наступний день, що йде за останнім днем строку, встановленого п. 3.1 договору, а день оплати заборгованості у період нарахування пені не включається.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 756,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 675,36 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки при розрахунку 3 % річних ним також неправильно визначено день початку нарахування матеріальних втрат.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Савсервіс-Мова" частково.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс" про стягнення 57 320, 61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 29, ідентифікаційний код 23730511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27, ідентифікаційний код 30776789) основний борг у сумі 49 075 (сорок дев'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 86 коп., пеню у сумі 7 433 (сім тисяч чотириста тридцять три) грн. 31 коп., 3 % річних у сумі 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 36 коп. та 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 73 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 грудня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 26 грудня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.