Рішення

від 22.12.2016 по справі 910/20010/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016Справа № 910/20010/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького Національної академії наук України (далі - Інститут) до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі - Товариство) про стягнення 83 198,03 грн.,

за участі представників:

позивача: Деркач Н.О. за довіреністю від 29 листопада 2016 року № 01/533,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2016 року Інститут звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 березня 2014 року між ним та Товариством був укладений договір оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ НАН України № 08/14, за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно (частину покрівлі) загальною площею 4,0 м 2 , яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 45, на даху корпуса № 2. Крім того, 1 січня 2015 року між сторонами було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 2015/07в. Оскільки Товариство взяті на себе за вказаними правочинами зобов'язання по оплаті орендної плати, компенсації вартості комунальних та експлуатаційних послуг, а також відшкодування вартості земельного податку виконало не в повному обсязі, заборгувавши позивачу 70 802,03 грн., з яких: 64 406,13 грн. - орендна плата, 6 311,00 грн. - вартість комунальних та експлуатаційних послуг та 84,90 грн. - вартість податку на землю, Інститут, посилаючись на статті 610-612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму основного боргу, а також 10 398,00 грн. пені, 1 288,00 грн. штрафу та три проценти річних у розмірі 710,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 листопада 2016 року порушено провадження у справі № 910/20010/16. Розгляд даної справи призначено судом на 1 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 1 грудня 2016 року розгляд справи відкладено на 22 грудня 2016 року.

20 грудня 2016 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва Інститут подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Товариства 70 802,03 грн. основного боргу, з яких: 64 406,13 грн. орендної плати, 6 311,00 грн. заборгованості по комунальним та експлуатаційним послугам, 84,90 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку; 4 425,71 грн. пені, 1 288,00 грн. штрафу та три проценти річних у розмірі 639,66 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Під час судового засідання 22 грудня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з урахуванням вищезазначеної заяви про уточнення розміру позовних вимог від 20 грудня 2016 року.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 3 листопада 2016 року та про відкладення розгляду справи від 1 грудня 2016 року надіслані відповідачу на його юридичну та поштову адреси, які зазначені в позовній заяві, договорі від 14 березня 2014 року № 08/14 та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника Інституту, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2014 року між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ НАН України № 08/14, за умовами якого Інститут передав, а Товариство прийняло в строкове платне користування державне майно - частину покрівлі загальною площею 4,0 м 2 , що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 45, на даху корпуса № 2, що перебуває на балансі Інституту, вартість якого становить 169 163,80 грн. згідно зі звітом про оцінку майна від 31 жовтня 2013 року.

Даний правочин підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. Строк дії вказаного договору - до 31 грудня 2016 року включно (пункт 10.1 цієї угоди).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2013 року) 5 678,32 грн. Крім орендної плати, Товариство зобов'язалось сплатити по розрахункам Інституту відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, а також інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.3 вказаного правочину встановлено, що орендна за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 3.4 даної угоди Товариство зобов'язалось перераховувати орендну плату відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 3.10 зазначеного правочину зобов'язання Товариства за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі, не меншому ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що в разі його припинення (розірвання) Товариство зобов'язалось сплатити оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цієї угоди не звільняє останнього від обов'язку сплатити Інституту заборгованість по орендній платі в повному обсязі з урахуванням санкцій.

Факт передачі вищезазначеного нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 14 березня 2014 року, підписаним повноважними представниками цих юридичних осіб та скріпленим їх печатками.

1 січня 2015 року між сторонами було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 2015/07в, за умовами якого Інститут зобов'язався забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 45, корпус № 2, загальною площею 3 260,4 м 2 , а Товариство - взяти участь у цих витратах пропорційно займаної ним площі.

Даний правочин підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. Строк дії вказаного договору - до 31 грудня 2016 року включно (пункт 5.2 цієї угоди).

Пунктом 2.1 вказаного правочину передбачено перелік послуг та робіт, які Інститут зобов'язався забезпечити, а саме: комунальні послуги (електропостачання та освітлення), експлуатаційні послуги (послуги з утримання будівлі та прибудинкової території) та послуги з ремонту приміщень і споруд будівлі.

Згідно з пунктом 2.2.3 даного договору Товариство зобов'язалося не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітнім, самостійно отримувати рахунки та вносити плату на рахунок Інституту за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, її технічне обслуговування пропорційно займаної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок на землю.

2 лютого 2016 року між сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) майна за договором оренди від 14 березня 2014 року № 08/14.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаними договорами також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Інститутом умов даних правочинів.

Звернувшись з даним позовом до суду, Інститут (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 20 грудня 2016 року) просив стягнути з відповідача за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року 64 406,14 грн. орендної плати, за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року 6 311,00 грн. витрат за спожиті комунальні та експлуатаційні послуги, а також 84,90 грн. відшкодування податку на землю за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій актів наданих послуг щодо відшкодування податку на землю, за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року загальна сума податку становить 73,82 грн. Із вказаної суми позивачем було вирахувано 40,78 грн. (операція № 29 від 30 жовтня 2015 року) та 6,61 грн. (сплачених разом з орендною платою відповідно до платіжного доручення № 271 від 28 грудня 2015 року), які відображені в акті звіряння взаємних розрахунків за 2015 рік (копія акту міститься в матеріалах справи).

Разом із цим, з указаного вище акту вбачається, що 30 жовтня 2015 року була проведена ще одна операція № 30 на суму 40,78 грн., яку позивач у своєму розрахунку не врахував. Відтак, здійснивши перерахунок заявленої Інститутом до стягнення суми вартості податку на землю за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року, суд вважає розмір відшкодування вказаного податку обґрунтованим у сумі 44,11 грн.

Таким чином, з урахуванням складених сторонами актів звіряння взаємних розрахунків за 2015 рік та 2016 рік, копії яких містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що заборгованість Товариства за вказаними договорами склала 70 761,24 грн., з яких: 64 406,13 грн. - оренда плата за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року, 6 311,00 грн. - вартість спожитих комунальних та експлуатаційних послуг за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року, та 44,11 грн. - вартість податку на землю за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року.

З метою позасудового врегулювання спору Інститут звернувся до відповідача з претензією від 10 березня 2016 року № 02/07-110 про погашення вказаної заборгованості, проте дана вимога була залишена Товариством без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу в загальному розмірі 70 761,24 грн., яка складається з: 64 406,13 грн. орендної плати, 6 311,00 грн. вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг та 44,11 грн. вартості податку на землю, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги Інституту про стягнення з відповідача вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню частково в межах вказаних сум. У той же час у задоволенні позовної вимоги про стягнення 40,78 грн. суми відшкодування земельного податку слід відмовити.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 20 грудня 2016 року, також просив суд стягнути з Товариства пеню в розмірі 4 425,71 грн., нараховану на несплачену орендну плату за період з вересня 2015 року по лютий 2016 року, а також 1 288,00 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 договору оренди сторони погодили, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі орендна плата підлягає індексації і стягується на користь Інституту відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Товариство також зобов'язалось сплатити штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості (пункт 3.8 даного правочину).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу за обрахований позивачем період з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України та умов договору, суд вважає його арифметично вірним, а позовну вимогу про стягнення з відповідача вищевказаних сум такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також Інститут просив стягнути з Товариства, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 20 грудня 2016 року, три проценти річних у розмірі 639,66 грн., нараховані на суму орендної плати, за період з 31 жовтня 2015 року по 29 лютого 2016 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, нарахування трьох процентів річних було здійснено позивачем без урахування всіх обставин справи та умов договору щодо порядку та строків сплати орендних платежів.

Відтак, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення даної компенсаційної виплати за вказаний період з урахуванням щомісячного збільшення розміру заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає 423,42 грн. трьох процентів річних, з яких: 1,03 грн. - три проценти річних, нараховані за 31 жовтня 2015 року на суму 12 528,44 грн.; 60,61 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 1 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року на суму 24 580,60 грн.; 92,94 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року на суму 36 476,08 грн.; 123,85 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 1 січня 2016 року по 31 січня 2016 року на суму 48 609,47 грн. та 144,99 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 1 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року на суму 60 827,80 грн.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача до Товариства.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, місто Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 5/1, літера А, ідентифікаційний код 30753866) на користь Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького Національної академії наук України (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 45, ідентифікаційний код 05416946) 64 406 (шістдесят чотири тисячі чотириста шість) грн. 13 коп. орендної плати, 6 311 (шість тисяч триста одинадцять) грн. 00 коп. вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг, 44 (сорок чотири) грн. 11 коп. вартості податку на землю, 4 425 (чотири тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 71 коп. пені, 1 288 (одну тисячу двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. штрафу, 423 (чотириста двадцять три) грн. 42 коп. трьох процентів річних, а також 1 273 (одну тисячу двісті сімдесят три) грн. 66 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 грудня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко